Хоменко Андрій Вікторович — Вікіпедія

Андрій Хоменко
Андрій Вікторович Хоменко
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 6 грудня 1997(1997-12-06)
с. Розкопанці, Обухівський район, Київська область
Смерть 3 березня 2022(2022-03-03) (24 роки)
(загинув під час знищення ворожого десанту)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України

Андрій Вікторович Хоменко (6 грудня 1997, с. Розкопанці, Київська область — 3 березня 2022) — старший лейтенант Збройних сил України, командир десантно-штурмового взводу 3-ї батальйонної тактичної групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Зовнішні відеофайли
Старший лейтенант Андрій Хоменко - Герой України (посмертно)

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 грудня 1997 року в селі Розкопанці Богуславського (нині — Обухівського) району Київської області[1]. Старший брат — також бойовий офіцер.

2019 року завершив навчання, отримав диплом і перше офіцерське звання. За розподіленням потрапив у 3-тю батальйонну тактичну групу, що в Чернівцях, яка підпорядкована 80 ОДШБр. Практично одразу після випуску відправився в район ООС[2].

Служив командиром десантно-штурмового взводу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

На початку березня 2022 року в Станично-Луганському районі Луганської області знищив п'ять одиниць БМП-3 і два танки противника, точно скорегував вогонь артилерії по ворожій колоні, після чого здійснив успішну евакуацію особового складу десантно-штурмового батальйону[3].

3 березня 2022 року в районі населеного пункту Козачого, позиція старшого лейтенанта Андрія Хоменка знищила 5 одиниць БМП-3 і один танк противника. Неодноразово офіцер-десантник здійснював евакуацію особового складу різних підрозділів бригади, вивозив поранених та вцілілих воїнів після атаки з повітря, а також танкових обстрілів противника.

Загинув 3 березня 2022 року під час знищення ворожого десанту в районі села Андрійчикове Миколаївської області. Він до кінця командував своїм підрозділом, противнику було завдано максимальних втрат, було знищено близько 30 окупантів[4].

Похований герой 17 березня в родинному селі Обухівського району Київської області.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]