Хортиця — Вікіпедія

|Lat_dir |Lon_dir

Хортиця
Хортиця
Північна скеляста частина Хортиці
Карта
Знімок Хортиці
Географія
47°49′12″ пн. ш. 35°06′00″ сх. д. / 47.82000000002777540° пн. ш. 35.100000000027776536626334° сх. д. / 47.82000000002777540; 35.100000000027776536626334Координати: 47°49′12″ пн. ш. 35°06′00″ сх. д. / 47.82000000002777540° пн. ш. 35.100000000027776536626334° сх. д. / 47.82000000002777540; 35.100000000027776536626334
Континент	Європа
Місцерозташування	річка Дніпро
Акваторія	Дніпро
Площа	23,59  км²
Довжина	12,5  км
Ширина	2,5  км
Найвища точка	30 м
Країна
Україна
Регіон	Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район
Адм. одиниця	Запорізька область
Населення
Хортиця Хортиця (Україна)
Хортиця Хортиця (Запорізька область)
Хортиця у Вікісховищі

Хо́ртиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований поблизу Запоріжжя, нижче Дніпровської ГЕС. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із Семи чудес України.

На північному краю острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута із північного заходу на південний схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а в післявоєнні часи був заліснений лісовим господарством в північній частині, де ґрунти є піщаними. У південній частині зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослин, які збереглися тільки на острові, але в давнину зростали на всій території півдня України. На крайньому півдні острова існують плавні.

Назва[ред. | ред. код]

Існує дуже багато версій походження назви острова, втім більшість дослідників^[1] виводить назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра). Серед низки версій, назву виводять від «хорт» — «пес», від давньослов'янського бога Хорса.

Вперше назва острова трапляється у праці імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією». В різних списках цієї праці Хортиця носить назву острів Святого Григорія та острів Святого Георгія. Щодо Григорія, то вважають, що це був вірменський просвітник Св. Григор.

У руських літописах острів називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом. Вперше назва Хортичий острів згадана у зв'язку з походом князя Святослава Ізяславича проти половців 1103 року.

У Воскресенському літопису під 1223 роком острів названий Варязьким островом. Еріх Лясота, Боплан писали про Хортицю та Хіртицю, польський хроніст Марцін Бельський писав про Хорчика. Василь Зуєв й князь Мишецький називали острів Хортиц. В атласі Дніпра 1786 року адмірала Пущина іменується Хитрицький, в Рігельмана — Хордецький острів.

Дмитро Донцов наводить легенду^[2], де йдеться про те, що «Хортицею той острів прозивався по причині, що там колись у давнину стародавня була хвортеця». Проте, ця легенда не є переконливою з наукової точки зору.^[3]

Природа[ред. | ред. код]

З геологічного погляду, Хортиця є частиною Українського кристалічного щита. Долина Дніпра в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини річки. До будівництва Дніпровської ГЕС русло Дніпра перетинало дев'ять порогів. Безпосередньо біля острова Хортиця не було порогів, але збережені скельні острови й скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Хортиця й прилеглі до неї острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські Пороги».

Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,5 млрд років, у першу чергу — граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом піднімаються скелі заввишки 40—50 м, що спадають до півдня.

Флора Хортиці нараховує понад 1000 видів вищих рослин, з яких 15 % є ендеміками. На острові стикаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою річкою, рослинні угруповання істотно відрізняються від материкових^[4].

Історія[ред. | ред. код]

Мезоліт[ред. | ред. код]

Людина з'явилася на острові ще в епоху мезоліту.

Перші археологічні знахідки відносять до доби мезоліту (10—6 тисячоліття до н.е) у північній та східній частинах Хортиці. Пам'ятки дніпро-донецької культури доби неоліту (5—3 тис. до н.е) — у селі Середній Стіг і урочищі Вирва.

Енеоліт[ред. | ред. код]

Поселення знайдено у північно-східній частині острова, де до 1970 рр. існувало давнє козацьке село Середній Стіг, яке дало назву Середньостогівській культурі енеоліту 4 тис. до Р. Х. Від цих поселень залишилися численні поховання, городища й культові споруди, велика кількість крем'яних, кам'яних, кістяних та рогових знарядь праці на острові Байди, в урочищах Вирва, Дурна Скеля, Соловка Гай та в північній частині Хортиці. Численні знахідки цього часу було піднято зі дна Старого Дніпра.

Бронза[ред. | ред. код]

Перші істотні досліджені поселення належать до епохи бронзи (III—II тис. до н. е.). Пам'ятки бронзи відомі по всій території Хортиці:

• поховання ранньої бронзи^[5]
• поселення племен ямної культури 3—2 тис. до н. е. (північно-східна частина острова);
• поселення племен катакомбної культури, перша половина 2 тис. до н. е. (східний схил балки Совутиної);
• поселення племен культури багатовалікової кераміки 16—15 ст. до н. е. (північно-східна частина острова);
• поселення племен зрубної культури 15—14 ст. до н. е. (південний схил балки Молодняга).

На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього Подніпров'я. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.

Залізна доба[ред. | ред. код]

Городище «Совутина Скеля» є пам'яткою скіфського часу 7—3 ст. до н. е., де досліджено оборонні (до 6 м), житлові та господарські будівлі. Численні ґрунтові і курганні могильники (6 курганних груп).

Сармати з 2 ст. до Р. Х. до 3 ст. залишили окремі поховання і монети. В 1925 році була знайдена тетрадрахма царя Єфтидема Бактрійського 2—1 ст. до Р. Х. (в річці біля Хортиці) і римський динарій імператора Адріана.

Могильник черняхівської культури (2 ст.) на території сучасної СШ № 43, поселення на острові Байда та на річці Середня Хортиця.

Доба Київської Русі[ред. | ред. код]

У IX сторіччі на півдні острова виникло неукріплене містечко бродників, назване А. Сокульським «Протолче». Воно було слов'янське. Поселення лежало біля стародавньої переправи через Дніпро — Протолчий брід. Поселення існувало у 10—14 сторіччях. Про торговельну активність населення можуть свідчити виявлені тут арабські й інші монети.

Костянтин VII Багрянородний згадує в середині X століття Хортицю у творі «De administrando imperio» як острів св. Григорія.

За легендою, 972 року біля Дніпрових порогів загинув у боротьбі з печенігами князь Святослав Ігоревич, повертаючись із походу на Константинополь. Цікаво, що в цих місцях на дні Дніпра знаходили старовинну зброю, яка втратилася в часи Другої світової війни. 2011 року знайдено коштовний давньоруський меч каролінгського типу, який одразу нарекли «мечем Святослава»^[6]

1928 року під час будівництва Дніпрогесу поблизу Хортиці на дні Дніпра було виявлено чотири мечі й один клинок без руків'я. За написами, клинки є франкського походження, за орнаментацією руків'їв — вироблені на берегах Балтики в другій половині 10 — початку 11 ст. (ще один подібний меч 10 сторіччя був знайдений у протоці гирла Дніпра).

У подальшому острів постійно використовувався як українська база проти половців і монголо-татар. 1103 року руські князі на чолі з Святополком Ізяславичем зійшлися на Хортиці перед походом на половців (Іпатський літопис).

1223 року руські князі зустрілися на нараду на Хортиці перед битвою з татарами на Калці.

Козацька доба[ред. | ред. код]

На острові багато назв, пов'язаних з перебуванням запорожців: урочище Сагайдачного, Січові ворота, Козача могила, Совутина скеля та інші. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків.

У XV столітті Хортиця стала центром формування протидії Польщі з боку козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці (можливо за 10 км на північ від Хортиці, або на острові Байди) у 1550-х роках князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, що планувалася польським урядом для контролю над рухом козаків через Дніпро і на Хортиці. У січні 1557 року турецько-татарські війська напали на фортецю і згодом зруйнували. На острові Байда були виявлені залишки дерев'яних укріплень, оборонні, господарські споруди та житлові приміщення XVI століття.

У 1596—1648 роках з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович Трясило (1630), Іван Сулима (1635). У 1648 році Богдан Хмельницький розгромив на Хортиці польську залогу.

У 1660—1670-х роках Хортиця була військовою базою Івана Сірка.

У балках Молодняга, Липова, Совутина відкриті зимівники запорозьких козаків XVIII століття, де знайдені цвяхи, кераміка, ножі, фрагменти пічки та інше^[7].

Під час російсько-турецької війни у 1735–1739 роках на Хортиці збудовані укріплення, залишки яких збереглися. У 1736 році на Хортиці була заснована Запорозька верф, для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків чайок верфі затонуло біля острова.

До зруйнування Січі 1775 року Хортиця належала до володінь Запорозької Січі.

У складі Російської імперії[ред. | ред. код]

1789 року на східному березі острову заснована німецька менонітська колонія Острів Хортиця, що входила до Хортицької волості Катеринославського повіту. У 1886 року тут було 452 мешканці, 23 двори, школа.

У складі СРСР[ред. | ред. код]

14 березня 1927 року розпочалося будівництво ДніпроГЕСу.

Протягом 1927—1928 років на Хортиці споруджуються будівлі технічного призначення: водогін, водонасосна станція, через Нове Дніпро організована поромна переправа.

У лютому 1928 року розпочинається будівництво мостів. Головним архітектором проєкту був М. Стрілецький. 5 вересня 1931 року мости були введені в експлуатацію.

6 липня 1935 року на острові Хортиця відкрито перший у Запоріжжі «Будинок відпочинку металургів». Цей будинок відпочинку згодом став санаторієм-профілакторієм металургійного комбінату «Запоріжсталь», де розташована романтична альтанка над Старим Дніпром.

У 1965 році острів Хортиця набув статусу державного історико-культурного заповідника, в якому передбачалося створити музейний комплекс, присвячений історії запорозького козацтва.

У 1989 році на острові Хортиця відбулася установча конференція обласної організації Народного Руху України за перебудову. Оскільки міська влада відмовилася надати приміщення, делегати з усієї області пробиралися «козячими стежками» острова, щоб не затримали їх «вартові порядку». Так у балці народився запорізький Рух. Головою організації був обраний Юрій Василенко.

Сучасність[ред. | ред. код]

Острів інтегровано в структуру Запоріжжя. Через острів пролягає залізниця, на якій розташована станція Запорізька Січ в середній частині острова. З островом сполучають чотири автомобільні мости.

На острові є заселені селища, велика кількість означених пам'яток історії й археології, десятки будинків відпочинку, санаторіїв, туристичних баз, піщані пляжі, смерекові й листяні ліси та унікальні плавні у південній частині Хортиці.

28 березня 2007 року, напередодні Великодніх свят, на святому місці був відкритий пам'ятник українській писанці, що став незабаром місцем активного паломництва віруючих. Древнє святилище на хортицькій землі у вигляді вселенського символу світобудови являє собою виконане з Янцевського граніту яйце вагою дев'ятсот кілограм, яке встановлене в центральній частині острова. Його значний обсяг (обхват — 2,85 м, висота — 1,35 м), розфарбований у червоно-біло-чорній гамі з використанням традиційних візерунків місцевої розпису, покоїться на постаменті з дикого каменю з сакральної написом «Краса, добробут, родовід».

У 2013 році художником Леонідом Нікітіним писанка була заново пофарбована. Нові яскраві кольори символізують довголіття, плодовитість і добробут під захистом вогню фарби в поєднанні з покровом містичної таємниці минулого і древнім запорізьким орнаментом — ось те, що зробило цей пам'ятник унікальним і відомим на всю Україну^[8].

У 2007 році на острові Хортиця було розбудовано комплекс «Запорозька Січ». Частина будівель була створена як декорація до багатосерійного фільму «Тарас Бульба» режисера В. Бортка. На території комплексу відтворено козацькі курені, гострокіл та оборонну вежу. Збудовано невелику триповерхову дерев'яну церкву, присвячену Покрові Богородиці^[9]. Комплекс відкрито для відвідувачів, передбачене екскурсійне обслуговування.

У 2017 році відкрито масштабний туристичний об'єкт — «Хортицький лабіринт»^[10].

Сучасні археологічні дослідження на острові Хортиця продовжують приносити все нові відкриття^[11].

24 грудня 2020 року відкрито односторонній автомобільний рух на Балковому мосту (споруда № 5), що веде з Хортицького району до острова Хортиця, через річку Старий Дніпро.

24 червня 2021 року на острові Хортиця відкрито меморіал Хортицьких менонітів, які мешкали на основі Хортиця. Ідея його створення виникла після того, як на Хортиці знайшли 200 менонітських надгробків. Співробітники Національного заповідника «Хортиця» відновили пам'ять знищеного радянською владою субетносу менонітів, які за півтора століття створили на запорізькій землі справжню європейську цивілізацію і передову економіку. Меморіал Хортицьких менонітів створили з надгробків, які історики знайшли у фундаменті побудованого комуністами колгоспного зерносховища. 2019 року співробітники Національного заповідника Хортиця провели розкопки, під час яких знайшли понад 200 надгробків менонітів^[12].1939 року в колонії Хортиця зруйнували менонітський цвинтар, який заснували ще 1790 року. Могильні плити менонітів замурували у сільськогосподарську споруду неподалік. Разом із канадською менонітською діаспорою співробітники заповідники зайнялися ідентифікацією похованих. Наступні роки відбувалася реставрація 15 надгробків, за допомогою яких на Хортиці утворили меморіал менонітам^[13].

12 липня 2021 року, в рамках 4-го етапу дискусійної платформи «Хортиця: видатна історія — велике майбутнє», відбулася презентація нового брендингу Хортиці, в ході якого був представлений весь комплекс брендингу та його можливе застосування: лого, шрифти, постери, мерч, покажчики^[14].

31 серпня 2021 року на острові Хортиця завершено будівництво нового спортивного комплексу. Роботи з будівництва комплексного спортивного ядра навчального закладу «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» виконали в рамках проєкту будівництва Запорізьких мостових переходів, які є флагманом програми «Велике Будівництво», за кошти генерального підрядника — компанії «Онур»^[15].

Відродження острова Хортиця є вдалим прикладом того, як держава та великий бізнес можуть разом робити успішні масштабні проєкти перетворень. Група «Метінвест» гарантувала оперативне системне залучення в різні галузі та показала результат — 14 жовтня 2021 року відкриті сучасні знакові об'єкти: артоб'єкт «Коло Єдності» (металеве кільце заввишки 7 м з кортеновим покриттям)^[16] та лазерне шоу «Трансформації крізь історію» (9 надпотужних проєкторів із звуковим супроводом транслюють ексклюзивне відео-контент — яскраві історичні образи і національні символи, що розкривають українську ідентичність на схили Пагорба Єдності, дніпрові пороги, що виступають у острова, та у небо)^[17]. З 3 листопада 2021 року на острові Хортиця є можливість відвідати імерсивну аудіовиставу «Шлях» про українську ідентичність^[18][19][20].

У червні 2023 року, після теракту на Каховській ГЕС, що влаштували російські окупанти, в Запоріжжі стрімко почав міліти Дніпро, внаслідок цього з-під води з'явились давно затоплені пороги та острови суші. Через відхід води також показалися залишки дерев'яних мостів 1944 року побудови, що були під водою понад 70 років, а також насипи, що вели з лівого берега Дніпра до Хортиці. Під час Другої світової війни, після боїв за Запоріжжя у жовтні-грудні 1943 року були зруйновані усі мости та переправи через Дніпро, тому було прийняте рішення побудувати тимчасові залізничні мости через річку, які б пролягли південною частиною острова Хортиця. Їх було зведено за 48 днів (з 4 січня по 40 лютого 1944 року). Мости проіснували цілих 9 років. За цей час вдалося відновити Дніпровську ГЕС, побудувати мости Преображенського, рух якими було відкрито 30 грудня 1952 року. Після цього тимчасові мости були демонтовані, а свідчення їх існування можна було побачити лише у насипних дамбах південної частини Хортиці та в спогадах старожилів^[21].

На острові Хортиця регулярно проходять різноманітні козацькі заходи, наприклад, у 2023 році школа «Джури козацькі»^[22].

19 лютого 2024 року за сприянням меценатів, в День українського гербу на підніжжі кургану острова Хортиця, біля музею Запорізького козацтва, встановлений сталевий тризуб, який виготовлений з довоєнної партії металу «Азовсталі», вагою 300 кг^[23].

Вулиці[ред. | ред. код]

На острові Хортиця розташовані вулиці: Січі, Заповідна, Наукове містечко, Лісництва, Садівництва, Овочівництва, Старого Редуту, Старого Дніпра та Будинку Відпочинку.

Панорами[ред. | ред. код]

Панорама Дніпрогесу з Хортиці

Панорама знаменитого мосту через Дніпро з Хортиці

Панорама острова Хортиця

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Священний Хортицький дуб
• 
  Українська писанка
• 
  Церква Покрови Пресятої Богородиці
• 
  Лапідарій на території меморіально-туристичного комплексу "Скіфський стан"
• 
  Залізнична станція Запорізька Січ
• 
  Спальний корпус дитячого табору ЗТЗ
• 
  Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» з висоти пташиного польоту
• 
  Скелясті береги з північного заходу Хортиці
• 
  Альтанка на Хортиці

Див. також[ред. | ред. код]

• Острів Хортиця на Дніпрі — колиска українського козацтва (срібна монета)
• Хортицький ґебіт
• Хортицький німецький район
• Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ»

Література[ред. | ред. код]

• С. І. Татарінцев. «Хортиця», Національний заповідник [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 415. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Ю. А. Мицик, Д. Я. Вортман. Хортиця [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // там само, с. 415—417
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. В 3-х томах. — Львів: Світ, 1990.
• Киценко М., Пещанов В. Хортиця. — К., 1968.
• Сушко Константин Иванович. Наедине с Хортицей. Краеведческие очерки. — Днепропетровск : Промінь, 1986. — 104 с. — 25 000 прим. (рос.)
• Сушко К. І. Хортиця. Острів святилищ. — [Дніпропетровськ: Типографія Україна, 2013]. — 148 с.
• Jana Bürgers Mythos und Museum. Kosakenmythos und Nationsbildung in der postsowjetischen Ukraine am Beispiel des Kosakengeschichtsmuseums auf der Insel Chortycja.//Bianka Pietrow-Ennker (Ред.): Kultur in der Geschichte Russlands. — Göttingen, 2006. — ISBN 3-525-36293-5.
• Christian Ganzer Sowjetisches Erbe und ukrainische Nation. Das Museum der Geschichte des Zaporoger Kosakentums auf der Insel Chortycja. Mit einem Vorwort von Frank Golczewski. — Stuttgart, 2005 (Soviet and Post-Soviet Politics and Society, vol. 19). — ISBN 3-89821-504-

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Хортиця // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 637-639.
• Хортиця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2016. — 1000 екз.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хортиця

• Сайт острова Хортиця з путівником та інтерактивною картою [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Історія Хортиці Галини і Максима Остапенків
• Національний заповідник «Хортиця» [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Історія острова Хортиця
• Сайт Національного заповідника на о-ві Хортиця
• Хортицька Січ — таємниця острову Хортиця
• Скелелазний район Хортиця [Архівовано 29 серпня 2017 у Wayback Machine.]
• Невідома Хортиця — Weekend
• Пашник С. Д. Священний острів Хортиця [Архівовано 16 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Голованова Г. Я., Полухина Т. В. Куда ехать будем? // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 18, 2022, с. 9-15

п о р Дніпро Притоки Праві > 100 км Друть • Березина • Вільшанка • Прип'ять • Ірпінь • Тетерів • Красна • Рось • Тясмин • Інгулець • Базавлук • Кошова < 100 км Адаменка • Адров • Березовка • Бобриця (Київська область) • Бобриця (Черкаська область) • Ведрич • Великий Вопець • Вержа • Водва • Вопець • Добриця • Дубровенка • Жидок • Ратуха • Красна • Лахва • Леглич • Лосьмьона • Либідь • Малий Вопець • Немощенка • Орлея • Оршиця • Перемча • Почайна • Сквира • Стугна • Сирець • Цибульник Ліві > 100 км Сож • Десна • Трубіж • Супій • Сула • Бердянка • Псел • Ворскла • Вязьма • Оріль • Самара • Конка < 100 км Артісловка • Волость • Горіхівка • Дима • Золотоношка • Кропивна • Крива Руда • Кутеїнка • Лосвінка • Мерея • Нагать • Пакулька • Рекотун • Соля • Стабна • Строганка • Сухий Кагамлик • Ужа • Устром Водосховища Київське • Канівське • Кременчуцьке • Кам'янське • Дніпровське • Каховське Річкові острови Аргачин† • Байда • Базавлук† • Великий Потьомкінський острів • Великий Південний • Венеційський • Водників • Долобецький • Жуків • Ігренський • Карантинний • Кардашин • Кінські • Круглик • Малож • Молодняги • Монастирський • Обухівський • Плавучий • Праведний • Просеред • Пташиний базар • Імені Сагайдачного • Становий • Стрілечий • Сурський • Томаківка • Труханів • Фантазія • Хортиця • Чаїний • Чортомлик† • Шаламай • Шелестів • Острови Козачий та Ольжин • Дикий Міста над рікою Смоленськ • Орша • Могильов • Київ • Переяслав • Канів • Черкаси • Кременчук • Світловодськ • Кам'янське • Дніпро • Запоріжжя • Нікополь • Енергодар • Нова Каховка • Херсон Категорія • Портал • Проєкт

Географія та географічні карти GeoNames · OpenStreetMap Тематичні сайти Wolfram Language · Wolfram Language Словники та енциклопедії Енциклопедія України в Інтернеті Нормативний контроль Freebase: /m/0b7z6c · J9U: 987007539416305171 · LCCN: sh93006445 · NKC: ge893563 · VIAF: 315133569

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Хортиця