French
DeutschХрестівка — Вікіпедія
| Хрестівка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Горлівський район | ||||||||
| Громада | Хрестівська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1888 | ||||||||
| Статус міста | з 1958 року | ||||||||
| Населення | ▼ 27849 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 7,25 км² | ||||||||
| Густота населення | 3841,2 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 86300-86390 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6250 | ||||||||
| Координати | 48°08′47″ пн. ш. 38°21′38″ сх. д. / 48.14639° пн. ш. 38.36056° сх. д.Координати: 48°08′47″ пн. ш. 38°21′38″ сх. д. / 48.14639° пн. ш. 38.36056° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 247 м | ||||||||
| Водойма | р. Кленова | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Бункерна | ||||||||
| До станції | 22 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 43,7 км | ||||||||
| - залізницею | 111 км | ||||||||
| - автошляхами | 75 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 623 км | ||||||||
| - залізницею | 782 км | ||||||||
| - автошляхами | 772 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 86300, Донецька обл., м. Хрестівка, вул. Шахтарська, 39 | ||||||||
| Вебсторінка | http://kirovskoe-sity.wixsite.com/rada | ||||||||
| Міський голова | в.о.міського голови Гречушкіна Лариса Володимирівна | ||||||||
|
| |||||||||
Хре́стівка (до 2016 року — Кіровське) — місто в Україні, у Горлівському районі Донецької області. Адміністративний центр Хрестівської міської громади.
Розташоване на схилі балки Кленової з однойменною річкою біля розвинутих міст Донбасу: Шахтарськ та Єнакієве — близько 20 км; міст Горлівка і Харцизьк — за 40 км; міста Донецьк — за 80 км.
Чисельність населення в м. Хрестівці на 1.01.2003 р. становила 30,9 тис. осіб. Площа міста — 725 га.
Історія[ред. | ред. код]
Хрестівка — колишнє німецьке поселення, одразу мало три назви: німці називали свій хутір Ман-Гейм, в документах було написано Давидо-Орлівка, чумаки називали німецьку колонію через хрестоподібний дороговказ «Таганрог—Бахмут» Хрестівка
Давидо-Орлівка[2][3], засновано у 1888, Олексієво-Орловська волость (Олексієво-Орловка) Таганрозького округу (див. Міуський округ) Області війська Донського Російської імперії.
Ной-Мангайм/Neu-Mannheim (Давидо-Орлівка; також Орлівка, Давидівка, Хрестівка, Карл Лібкнехт/Karl Liebknecht), до 1917 — католицько-лютеранське село на власних землях області Війська Донського, Таганрозький округ, Олексіїво-Орловська волость; у радянський період — Сталінська/Донецька область, Чистяківський (Олексієво-Орловський)/Єнакіївський (Орджонікідзевський/Риковський)/Іванівський район. Заснований у 1888 році. Назване за прізвищем колишнього землевласника Орлова. Засновник з маріупольських колоній. Католицький прихід Єнакієве. Землі 1880 десятин (1915; 40 подвір'їв). Колгосп ім. Блюхера/ім. Сталіна. Школа. У вересні 1941 депортовані чоловіки від 16 до 60 років. Мешканці: 312 (1910), 303 (1915), 317 (1919), 395 (1923), 487/487 німці (1926).
У 1954 році утворене селище будівництва Давидівської групи шахт Харцизького району, яке 14 вересня 1956 року отримало назву Кіровське[4] на честь радянського партійного діяча С. Кірова.
12 жовтня 1956 року хутір Хрестівка Олексієво-Орлівської селищної ради приєднаний до смт Кіровського .[5]
29 серпня 1958 року смт Кіровське віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.[6]
12 травня 2016 року Верховна Рада України постановила повернути місту історичну назву Хрестівка[7], постанова набрала чинності 22 травня 2016 року[8].
Російсько-українська війна 2014 року[ред. | ред. код]
25 серпня 2014 року в результаті артилерійського обстрілу терористами у храм святого праведного Іоанна Кронштадтського потрапив снаряд, загинули три людини[9].
14 листопада 2014-го одна людина загинула та двоє поранено в результаті артилерійського обстрілу терористами шахти «Комсомолець Донбасу» Хрестівки. На помповій станції, що відкачує метан, почалася пожежа[10].
У серпні-вересні 2014 року внаслідок обстрілів загинуло майже 50 мешканців.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення міста становило 31041 особу, із них 16,90 % зазначили рідною мову українську, 82,39 % — російську, 0,15 % — білоруську, 0,05 % — вірменську, 0,03 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, польську та румунську, а також гагаузьку мову[11].
Національний склад населення за переписом 2001 року[12]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 16 829 | 54,2 |
| росіяни | 12 900 | 41,6 |
| білоруси | 450 | 1,4 |
| азербайджанці | 154 | 0,5 |
| татари | 131 | 0,4 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У місті перебуває на обліку 3 пам'ятки історії.
| № пп | Охорон. номер | Найменування пам'ятки | Місцезнаходження пам'ятки | Рік встановлення | Автор | Рішення |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | 1781 | Пам'ятник Кірову С. М., радянському державному діячеві. | Кіровська м/р, м. Хрестівка, вул. Панфіловців, 35. | 1973 р. | Скульптор: Мельничук Є. А. Архітектор: Корнєєв А. Д. | 12.02.1975 р. № 84 |
| 2. | 654 | Могила Москальова Сергія Вікторовича, воїна-афганця. | Кіровська м/р, м. Хрестівка, цвинтар. | 1987 р. | - | 14.07.1993 р. № 419 |
| 3. | 648 | Братська могила радянських воїнів Південного фронту. | м. Хрестівка, Жданівська м/р, смт Вільхівка. | 1955 р. | - | 17.12.1969 р. № 724 |
Постаті[ред. | ред. код]
- Галагуз Антон (* 1986) — український паверліфтер. Чемпіон і рекордсмен України; чемпіон Європи.
- Український Дмитро Михайлович (1979—2018) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ В. І. Ткаченко. Кіровське // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.; Кіровське (до 1958 – Нова Хрестівка)
- ↑ Нові/старі назви на мапі Донеччини: м. Хрестівка
- ↑ ВВР УРСР, 1956, № 9, стор. 253
- ↑ ВВР УРСР, 1956, № 9, стор. 251
- ↑ ВВР УРСР, 1958, № 8, стор. 188
- ↑ Рада перейменувала населені пункти на окупованому Донбасі: Торез - на Чистякове, Краснодон - на Сорокине. УНІАН. 12 травня 2016. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1351-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей». Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 26 травня 2016.
- ↑ Терористи знову обстріляли церкву, троє загиблих[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Через обстріл шахти на Донеччині загинула людина, двоє поранені. Архів оригіналу за 26 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
- ↑ Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 27 листопада 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Інформаційний портал Донеччини [Архівовано 4 січня 2006 у Wayback Machine.]
- Пам'ятки Донецької області [Архівовано 30 листопада 2012 у WebCite]
- Німці Росії. Населені пункти і місця поселення: енциклопедичний словник [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
 | Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
