Христос та жінка, викрита в перелюбі — Вікіпедія

Христос та жінка, викрита в перелюбі
нід. Christus en de overspelige vrouw
Творець: Пітер Брейгель Старший
Час створення: 1565
Висота: 24,1 см
Ширина: 34,4 см
Матеріал: полотно
Техніка: олійні фарби
Жанр: сакральне мистецтво[2]
Зберігається: Лондон, Велика Британія
Музей: Галерея Курто[en]
CMNS: Христос та жінка, викрита в перелюбі у Вікісховищі

«Христос та жінка, викрита в перелюбі» (нід. Christus en de overspelige vrouw) — картина фламандського художника Пітера Брейгеля Старшого; створена в 1565 році. За основу взято релігійний сюжет Євангелія від Івана (Ів. 8:2-11) Нового Заповіту. Картина знаходиться в фондах Галереї Курто[en] Лондон, Велика Британія, де їй присвоєно інвентаризаційний номер — P.1978.PG.48[3].

Історія[ред. | ред. код]

Картина належить до періоду, який дослідники творчості художника називають «передсмертним». Він характеризується виконанням за допомогою сутінкової, монохромної палітри (попелясті тони фарб[4]. Пітер Брейгель Старший, у властивій йому манері, передає біблійний сюжет в атиповій манері. Центральною фігурою картини є жінка, звинувачена в блуді, яка стоїть прямо і підноситься як над своїми обвинувачами, так і над самим Ісусом. Останній зображений схиленим над землею під час написання речення фламандською мовою: «Die sonder sonde is, die w …» («Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь»). Показовим є те, що художник зобразив лише один камінь, чого було недостатньо для здійснення покарання. Цим лише підкреслювалася абсурдність дії з боку фарисеїв і книжників[5][6].

Пітер Брейгель Старший передав цю картину у спадок своєму синові — Яну Брейгелю Старшому, який, своєю чергою, заповідав її архієпископу Мілана Федеріко Борромео. До слова, архієпископ замовив копію цієї картини і повернув оригінал назад родині художника[7].

Картина була викрадена 2 лютого 1982 року з Галереї Курто і повернута назад тільки через 10 років, в 1992 році. Після злочину, експерти оцінили збитки від крадіжки картини в 1 мільйон доларів[8].

Опис[ред. | ред. код]

Сюжет картини відображає епізод новозавітної історії, що міститься в Євангелії від Івана (Ів. 8: 2-11). Жінка, викрита в перелюбстві була засуджена на страту — побиття камінням. Ісус проповідував у храмі і в цей момент фарисеї і книжники привели до нього жінку. Вони звернулися до Ісуса з проханням розтлумачити, як їм вчинити з нею, адже в законах від Мойсея подібні дії належало карати побиттям камінням. Таким кроком вони намагалися заманити Ісуса в логічну пастку, оскільки будь-яка його відповідь мала б негативні наслідки. Відпустити жінку, означало б недотримання законів Мойсея. Виконати страту — підти проти римського імператора. Суперечка була вирішена лише однією фразою: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь». Фарисеї і книжники почали розходитися і в підсумку один Ісус, що схилившись до землі писав цю фразу, залишився наодинці з жінкою[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.artandarchitecture.org.uk/images/gallery/2edc26bc.html
  2. https://rkd.nl/explore/images/60114
  3. Christ and the Woman taken in Adultery | Art UK. artuk.org (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  4. Кантор, М. К (2016). Чертополох. Философия живописи (рос.). М: АСТ. с. 480. ISBN 978-5-17-095985-3.
  5. Christ and the Woman Taken in Adultery. British Museum (брит.). British Museum. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
  6. Walter Melion, James Clifton and Michel Weemans (2014). Imago Exegetica. Visual Images as Exegetical Instruments, 1400-1700 (PDF) (англ.). BRILL. с. 7—8. ISBN 978-90-04-26201-0. Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
  7. Котельникова, Т. М (2004). Брейгель. — Галерея гениев (рос.). М: Олма-пресс. с. 103. ISBN 5-94849-557-4.
  8. Jr, R. w Apple; Times, Special To the New York (4 лютого 1982). London Theft: $1 Million Bruegel. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 24 січня 2019.
  9. Дубровина, К (2016). Энциклопедический словарь библейских фразеологизмов (рос.). М: Литрес. с. 57. ISBN 978-5-9765-0028-0.

Посилання[ред. | ред. код]