Цалик Станіслав Миколайович — Вікіпедія

Станіслав Цалик
Народився 23 липня 1962(1962-07-23) (61 рік)
Київ, Українська РСР
Країна  СРСР
 Україна
Місце проживання Київ
Діяльність письменник, краєзнавець, історик
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Роки активності 1992 — тепер. час
Членство Українська кіноакадемія і НСКУ

Станісла́в Микола́йович Ца́лик (*23 липня 1962 року, м. Київ)  — український письменник, есеїст, краєзнавець, історик.

Член Національної спілки кінематографістів України (сценарист) з 1997 р. Член Асоціації європейських журналістів з 2013 р.

Лауреат Мистецької премії «Київ» імені Івана Миколайчука в галузі кіномистецтва (2016).

Член Української Кіноакадемії (кіноакадемік) з 2017 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився й живе в Києві. Киянин у четвертому поколінні. Середню освіту здобув у середній школі № 48 (1969—1977) та в загальноосвітній політехнічній школі № 178 (1977—1979). Має дві вищі освіти: закінчив Українську сільськогосподарську академію (відділення економічної кібернетики; 1985) та Всеросійський інститут кінематографії (сценарна майстерня проф. В. Черних; 1996).

З жовтня 2014 року є членом Галицького Історичного Товариства[1].

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Працює в документальному жанрі. Сфера інтересів — історія Києва, історія національних меншин, маловідомі сторінки історії України. Досліджує не так політичні або військові колізії, як побут і повсякденне життя людей у різні часи. Працює з мемуарами — друкованими й усними, архівними джерелами, періодикою різних часів, фотодокументами. Творчий метод С. Цалика відзначається вмінням відібрати з минулого цікаві або маловідомі сюжети, виявити в них недосліджені аспекти, точно передати перебіг подій, провести несподівані, але переконливі паралелі та зв'язки. Його публікації насичені різноманітним фактажем, цікавими деталями й нагадують розслідування. В організації історичної оповіді успішно застосовує прийоми драматургії.

Періодика[ред. | ред. код]

Друкується з травня 1992 р. Автор книжок і понад 1000 статей, історико-документальних есеїв, опублікованих у провідних мас-медіях України про маловідомі сторінки історії Києва та України, життя визначних постатей минулого.

У різні часи вів авторські рубрики: «Український слід» («Газета по-українськи»), «Паралелі» (журнал «Країна»), «Українікум» (тижневик «Kyiv Weekly»), «Ретро» (газета «Капитал»), «Перший мільйон» (тижневик «Коментарі»), «Потребительские аппетиты» (тижневик «Власть денег»), «Жінки та політика» (журнал «Президент») тощо. Був колумністом видань «Главред», «Известия в Украине», «Великий Київ» та інших. Нині пише для Бі-Бі-Сі[2], щомісячника "Локальна історія", тижневика "Фокус", низки польських видань.

Друкується українською, російською, польською, англійською мовами. Статті широко представлено в Інтернеті.

Література[ред. | ред. код]

Автор/співавтор книг:

  • 100 найвідоміших українців. — К.: Орфей, 2002 (2-ге вид. — 2005; співавтор).
  • Куля в Максима Рильського: Невідоме з життя літературних класиків. — К.: Перше вересня, 2005 (співавтор).
  • Kyiv. Travel Guide. — К.: Uniwell Production, 2005.
  • Евпатория: Прогулки по Малому Иерусалиму. — Симферополь: Оригинал-М, 2007 (5-те вид. — 2012).
  • Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури. — К.: Наш час, 2010 (2-ге вид. — 2011; співавтор).

Вікіпедія: Таємниці письменницьких шухляд

  • Киев. Конспект 70-х. — К.: ВАРТО, 2012. Книга стала фіналістом XIV Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» (2012).

Відео презентації: http://www.youtube.com/watch?v=8lLBtXP6DxA&feature=youtu.be

  • Інший Київ / Different Kyiv. — Київ: Фундація "Центр Сучасного Мистецтва", 2012 (співавтор)
  • Veni, Vidi, Scripsi: Де, як і чому працюють українці.—  Київ: Темпора, 2014 (співавтор)
  • Наш Крим: неросійські історії українського півострова. — Київ: К.І.С., 2016 (співавтор)

Відео презентації: https://www.youtube.com/watch?v=WrmFFqG3qP4

  • Історія Криму першої половини ХХ ст. Нариси. — Київ: К.І.С., 2020, 2021, 2022, 2023 (співавтор)
  • Тільки у Львові: Тонько, Щепко і всі-всі-всі. — Київ: К.І.С., 2020 (співавтор)
  • Коли кролик з'їв сценарій та інші епізоди з історії українського кіно. — Харків, Фоліо, 2022

Докладніше: https://folio.com.ua/books/Koli-krolik-z'yiv-scenariy-ta-inshi-epizodi-z-istoriyi-ukrayinskogo-kino

Кінематограф, телебачення[ред. | ред. код]

Написав понад 30 сценаріїв для телебачення й кіно. Історичний консультант багатьох телевізійних проектів, присвячених київській старовині.

У 1994—1995 рр. — автор і ведучий телепрограми про кіно «Фільмоскоп» (канал УТ-3).

1994 — автор сценарію повнометражного художнього фільму «Judenkreis, або Вічне колесо» (85', реж. Василь Домбровський, Національна к/ст. ім. О. Довженка. Перегляд фільму).

2013 —  автор сценарію повнометражного документального фільму «Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди» (89', реж. Олег Чорний, Директорія кіно). Стаття про фільм в часописі «The Hollywood Reporter»).

2015 — участь (архівні матеріали) в повнометражному документальному фільмі «Golos: Ukrainian Voices» (70', реж. Dolya Gavanski, Thea Films, Велика Британія)

2017 — автор сценарію повнометражного документального фільму "З Бабиного Яру на свободу" (89', реж. Олег Чорний, Pronto Film).

2018 — історичний консультант анімаційної стрічки "Любов і революція у Києві 1918-го: розповідь телеграфістки" (3'15'', автори Марта Шокало, Євгенія Шидловська, Ірена Таранюк, художник-аніматор Luis Ruibal, звуковий монтаж Alejandro Lovera, ВВС). Перегляд стрічки: http://www.bbc.com/ukrainian/media-42768860

2018 — спікер у 3-серійному документальному фільмі "Щит і меч" (реж. Джеймі Доран, Німеччина-Франція)

2018 — автор і виконавець закадрового історичного коментаря до відреставрованого документального фільму Михаїла Кауфмана "Навесні" (54', ВУФКУ, 1929). DVD з коментованим фільмом є складовою частиною видання "Михаїл Кауфман: українська дилогія" (Національний центр Олександра Довженка, 2018) http://www.dovzhenkocentre.org/product/57/

Прем'єра фільму "Навесні" з авторським закадровим коментарем наживо відбулася на VIII Міжнародному фестивалі "Книжковий Арсенал" 2 червня 2018 року. http://www.dovzhenkocentre.org/event/271/

2019 — автор сценарію повнометражного документального фільму "Побачити небо" (у виробництві, реж. Олег Чорний, Pronto Film)

Захоплення

  • Як краєзнавець багато подорожує Україною. .
  • Колекціонує артефакти київської історії ХХ ст.
  • Меломан, шанувальник бардівських пісень.
  • Захоплюється фотомистецтвом.
  • Періодично влаштовує історичні проходи старим Києвом, на яких розповідає маловідомі подробиці з минулого життя столиці.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Диплом Міністерства культури України за найкращий кіносценарій року (1994).
  • Переможець 1-го Всеукраїнського журналістського конкурсу «ЗМІ за міжетнічну толерантність та консолідацію суспільства» (2005).[3]
  • Заохочувальна грамота на ІІ конкурсі художніх репортажів «Самовидець» (2013)
  • Мистецька премія «Київ» імені Івана Миколайчука в галузі кіномистецтва за сценарій повнометражного документального фільму «Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди» (2016)
  • Переможець мистецького конкурсу «Львів 2020: Фокус на культуру» (2020)

У мережі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Galicyjskie Towarzystwo Historyczne. O nas, data dostępu [2022-08-23]
  2. ↑ Станіслав Цалик на bbc.com. Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 30 січня 2016.
  3. ↑ Вітаємо переможців Конкурсу «ЗМІ за міжетнічну толерантність та консолідацію суспільства»! // Сайт «Центру Медіареформ», 27 січня 2005. Архів оригіналу за 28 вересня 2006. Процитовано 27 грудня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Правління кіноакадемії
Наглядова рада кіноакадемії
Інше
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цалик_Станіслав_Миколайович&oldid=41125471