Царук Олександр Васильович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Царук.

Олександр Васильович Царук
Народився 1 серпня 1961(1961-08-01)
СРСР с. Волиця, Славутський район Хмельницька область, УРСР
Помер 1999(1999)
Україна м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна
Місце проживання Україна м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Країна СРСР СРСР → Україна Україна
Діяльність мовознавець
Alma mater Чернівецький державний університет
Сімферопольський державний університет
Галузь мовознавство
Заклад Дніпропетровський державний університет
Криворізький державний педагогічний університет
Науковий ступінь кандидат наук
Відомий завдяки: книгою «Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри»
Батько Царук Василь Павлович
Мати Царук Ольга Юхимівна
У шлюбі з Наталя Царук
Діти Христина Царук

Олександр Васильович Царук (нар.1 серпня 1961(19610801), с. Волиця Славутського району Хмельницької області  — пом.1999, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) — український мовознавець, кандидат філологічних наук. Відомий завдяки своїй монографії «Українська мова серед інших слов'янських мов. Етнологічні та граматичні параметри» (Дніпропетровськ, 1998)[1], де описав оригінальну теорію походження української мови на основі власного дуалістичного розподілу слов'янських мов (на антську і словенську підгрупи)[2], заперечивши традиційні уявлення про поділ слов'янських мов[3][4].

Біографія[ред. | ред. код]

Олександр Васильович Царук народився 1 серпня 1961 року в с. Волиця на Хмельниччині.

По закінченні школи вступив до Чернівецького державного університету, а за 2 роки перевівся до Сімферопольського державного університету, який закінчив у 1983. Протягом навчання керував студентським театром, виступав режисером спектаклів, інколи актором, де зустрів свою майбутню дружину Наталю.[5]

Після закінчення університету працював учителем української мови та літератури у Криму. Згодом разом з дружиною переїхав до Дніпропетровська, де народилася донька Христина.

У 1990 Олександр Царук закінчив аспірантуру у Дніпропетровському державному університеті, і захистив кандидатську дисертацію «Багатопрефіксні дієслова в українській мові».[6]

Через декілька років родина Царуків переїжджає до Кривого Рогу, де Олександр працює на посаді доцента кафедри української мови Криворізького педагогічного інституту.[5]

Олександр Царук вільно володів 7 мовами, серед котрих українська, російська, чеська, польська, хорватська, сербська та англійська.

У 1998 році закінчив докторантуру у Дніпропетровському державному університеті.[5] Того ж року був на місячному науковому стажуванні в Університеті Палацького в Оломоуці, Чехія[7], де познайомився з відомим мовознавцем професором Йозефом Андршем[5][8]. Того ж 1998 р. він виступив офіційним опонентом дисертації «Універбація в українській мові»[9].

У 1999 році помер в Кривому Розі від злоякісної пухлини шлунку.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

До наукових інтересів О. Царука входили проблеми походження української мови та генеалогічні пов'язаності слов'янських мов. У його працях наголошується на важливості комплексного підходу до вивчення мовних явищ, на врахуванні як власне-лінгвістичного, так і археологічного, історичного та етнографічного матеріалу.[5]

Найважливішою працею О. Царука, як мовознавця, можна назвати монографію «Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні ті граматичні параметри», в якій автор досліджує проблему виділення української мови з праслов'янської, початкові щаблі її становлення як самобутньої лінгвістичної системи на тлі процесів, пов'язаних із постанням інших слов'янських мов.[10]

На основі аналізу вже відомих та нових історичних, археологічних, етнографічних, антропологічних та лінгвістичних фактів заперечує традиційну тріалістичну дистрибуцію слов'янських мов і пропонує дуалістичний розподіл (на антську і словенську підгрупи).[2]

О. Царук вважає, що дві, за традиційною класифікацією, «східнослов'янські» мови — українська й російська — на початку давнього періоду свого самостійного розвитку були двома найвіддаленішими слов'янськими мовами, які найбільш яскраво відображали у своїй структурі специфічні риси двох різних мовних підгруп"[5].

Пам'ять[ред. | ред. код]

Лариса Селіверстова в праці «Ономастичний простір поезії Володимира Калашника»[11] зазначає: «У поета є низка посвят: Лесі Українці, М. Гоголю, Григорові Тютюннику, … Олександру Царуку».

Праця Олександра Царука «Українська мова серед інших слов'янських мов» отримала велику кількість цитувань. На запит «Царук О. В. українська мова» пошукова система google дає 5440 результатів.

В Криворізькому державному педагогічному університеті існує куточок, присвячений пам'яті Олександра Царука[джерело?].

Найголовніші наукові праці[ред. | ред. код]

  • Царук О. Багатопрефіксні дієслова в українській мові. — Дніпропетровськ, 1990 (дисертація … канд. наук).
  • Царук О. Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри: Монографія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. — 324 с.[12]

Статті[ред. | ред. код]

  • Царук О. Метафоризація темпоральної номінації ранок в українській поетичній мові другої половини ХХ ст. Лінгвістика: Зб. наук. пр. — № 4 (10). — Луганськ, 2006. — С. 250—256

Див. також[ред. | ред. код]

Рецензії, відгуки[ред. | ред. код]

  • Полюга Л. М. Новий погляд про походження української мови // Книжковий світ. — 2000.- № 2. — С. 11. — Рец на кн.: Царук О. Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. — 329 с. ([13])
  • Полюга Л. М. Зміна традиційного поділу слов'ян та їх мов: Пам'яті талановитого вченого [О. Царука] // Аудиторія. — 2000. — № 1. — С. 4, 12.([13])

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Царук О. Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри: монографія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. — 324 с.
  2. ↑ а б Світлана Хваткова, Галина Онуфрієнко. Ґенеза української мови у гіпотезах та концепціях мовознавців ХІХ-ХХ століть (початок) [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] // «Персонал» (журнал інтелектуальної еліти) № 11/2006.
  3. ↑ Полюга Л. М. Зміна традиційного поділу слов'ян та їх мов: Пам'яті талановитого вченого [О. Царука] // Аудиторія. — 2000. — № 1. — С. 4, 12.
  4. ↑ Левко М. Полюга, професор, доктор філологічних наук. [Архівовано 9 січня 2009 у Wayback Machine.] ТК СНТТ: Термінологи та лексикографи / Полюга (Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології)
  5. ↑ а б в г д е Царук О. Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри: Монографія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. Біографічна довідка.
  6. ↑ Криворізький державний педагогічний університет). Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 3 листопада 2011.
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютого 2021. Процитовано 3 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ http://www.ukrajinistika.upol.cz/UK_anders_ce.htm[недоступне посилання з липня 2019]
  9. ↑ Думчак І. М. Універбація в українській мові. 10.02.01 — українська мова. Автореф. дис. … канд. філ. наук. Івано-Франківськ, 1998. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 6 листопада 2011.
  10. ↑ Олександр Царук. Українська мова серед інших слов'янських мов. Етнологічні та граматичні параметри [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.].
  11. ↑ Калашник В. С. Людина та образ у світі мови: вибрані статті / Володимир Калашник. — Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. — 368 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2014. Процитовано 6 листопада 2011.
  12. ↑ окремі фрагменти з книги. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 3 листопада 2011.
  13. ↑ а б http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Gallery/TK_gallery_Pol'uha.htm [Архівовано 9 січня 2009 у Wayback Machine.] цитата

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Царук_Олександр_Васильович&oldid=39517382