French
DeutschЦахілова Земфіра Аврамівна — Вікіпедія
| Цахілова Земфіра Аврамівна | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Земфіра Аврамівна Цахілова |
| Дата народження | 24 квітня 1943[1] (80 років) |
| Місце народження | Алагир, Півічно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР |
| Громадянство |  ,  |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | с 1966 — дотепер |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0874646 |
Земфіра Аврамівна Цахілова (осет.; Цъæхилты Аврамы чызг Земфирæ; нар.. 24 квітня 1943, Алагир, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно, педагог. Член Правління Центрального будинку працівників мистецтв. Заслужена артистка Північно-Осетинської АРСР і Заслужений діяч мистецтв Республіка Північна Осетія-Аланія.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 1943 року в м. Алагирі, в Північній Осетії.
У 1966 році закінчила Театральне училище імені Бориса Щукіна (курс Б. Є. Захави та А. В. Борисова). Під час навчання грала в театрі Вахтангова. Потім працювала в Театр імені Моссовєта. Наприкінці 1960-х років у колективі театру поряд з Вадимом Бероєвим і Тетяною Бестаєвою входила до так званого «осетинського кишлака» — групи молодих, але вже дуже популярних артистів.
У 1970-х роках залишила театр, цілком пішовши в кінематограф. З 1966-го по 1982-й зіграла більше 30 ролей в радянських та українських фільмах.
Роль у фільмі «Чому ти мовчиш?» Гасана Сеїдбейлиі кіностудії Азербайджанської РСР, визначила амплуа актриси — надалі її стали часто запрошувати на ролі красунь, представниць південних і східних народів СРСР: так, її героїнями були молдаванка, азербайджанка, грузинка, таджичка, румунка, осетинка, а також француженка і у фільмі Капітан Немо — індіанка.
У 1993-му році заснувала Центр Розвитку Естетики і Краси «Катюша», некомерційний освітній заклад для дітей з 4-х до 17 років.
Талановита, темпераментна, приголомшливо красива
Чоловік — доктор економічних наук і підприємець Георгій Цаголов. Двоє синів і дочка[3].
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1966 — Слідство триває — Мустафаєва, лейтенант міліції
- 1966 — Чому ти мовчиш? — Сурейя
- 1966 — Два квитки на денний сеанс — Тоня, журналістка
- 1967 — Людина кидає якір — Аділя
- 1968 — Жив чоловік — Маро
- 1969 — Десять зим за одне літо — Санда
- 1970 — Останній сніг (короткометражний) — вчителька Чабахан Басієва
- 1970 — Вибух уповільненої дії
- 1971 — Червона заметіль — Текла Кожокару
- 1972 — Пропала грамота — Одарка
- 1972 — Останній гайдук — Вероніка
- 1973 — Коли людина посміхнулася — Інга
- 1975 — Серед літа — Марія
- 1975 — Капітан Немо — дружина Немо
- 1977 — Зустріч проїздом (короткометражний) — Заїру
- 1977 — Скажи, що любиш мене! — Земфіра-ханум
- 1978 — Під сузір'ям Близнюків — Тетяна Володимирівна
- 1981 — Післязавтра, опівночі — Ельміра Агабекова
- 1982 — Граки — Віра Загоруйко
- 1983 — Раптовий викид
- 1985 — Джерело, що говорить — Гульсара
- 1986 — Додатковий прибуває на другий шлях — Абдуллаєва
- 2016 — Збрешеш — помреш — Євгенія Петрівна
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- Орден «Слава Осетії».
- Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви».
- Заслужена артистка Північно-Осетинської АРСР.
- Заслужений діяч мистецтв Республіка Північна Осетія-Аланія.
- Орден Ломоносова в галузі літератури і мистецтва.
- Медаль громадського руху «Росія» «За заслуги».
- Орден «Надбання республіки».
- Медаль «Меценат століття».
- Дійсний член Петровської академії наук і мистецтв.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Владимир Долинский - Записки непутевого актера
- ↑ [Земфира Цахилова: «Чувство успеха надо воспитывать с детства» (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 24 серпня 2020. Земфира Цахилова: «Чувство успеха надо воспитывать с детства» (рос.)]
Посилання[ред. | ред. код]
- Цахилова Земфіра Аврамівна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Осетія і осетини, ДЗАУ, 2009—959 стор.
- З ювілеєм, Земфіра Аврамівна!, Прес-служба Постійного представництва РСО-Аланія при Президентові РФ, 24 квітня 2013
- Олег Кусов — Земфіра Цахилова: «Я багато ролей зіграла в картинах студії „Азербайджанфільм“, і полюбила цю республіку!» [Архівовано 22 жовтня 2018 у Wayback Machine.], Вісник Кавказу, 21 липня 2014
- Олег Кусов — Осетинський кишлак [Архівовано 2 серпня 2021 у Wayback Machine.] (інтерв'ю) // Радіо Свободи, 26 лютого 2003
- Недержавне освітнє установа "Центр розвитку естетики та краси «Катюша» [1] [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
|
