Центральна Україна — Вікіпедія

Центра́льна Украї́на — культурно-історичний регіон України, до складу якого входять Дніпропетровська (тільки частково), Кіровоградська, Полтавська, Черкаська області.

Поняття «Центральна Україна»[ред. | ред. код]

Географічно до Центральної України належать:

З точки зору економічного районування це лише територія Центрального району: Черкаська та Кіровоградська області.

В історичному контексті до Центральної України належать землі, що були ядром Русі^[1] та безпосередню арену козацького руху які збігаються з кордонами української козацької держави — Гетьманщини, яка охоплювала землі Наддніпрянщини, Брацлавщини (Східного Поділля), Полтавщини, Чернігово-Сіверщини (разом зі Стародубщиною) та Запорожжя^[2]. Спираючись на історичний розвиток руських (українських) земель, до Центральної України, окрім зазначених вище областей, включають також північні — Житомирську, Київську, Чернігівську та Сумську області, а також Дніпропетровську; але значно рідше південні — Одеську, Миколаївську, Херсонську та Запорізьку.

Центральна Україна Дніпром розділяється на Лівобережну Україну та Правобережну Україну, до складу якої як правило долучають і східну частину Поділля, або Брацлавщину. Іноді Центральну Україну ототожнюють виключно з Наддніпрянською Україною, але в цьому випадку до її складу не має залучатись будь-яка з частин Поділля.

На ранніх етапах зародження державності серед слов'ян землі Центральної України стали ядром формування перших українських державних формацій та етногенезу української (руської) етнічної нації.

Найбільші міста[ред. | ред. код]

У центральній і східній частині України на межі XIX—XX ст. було 118 міст, у яких мешкало понад 3 млн осіб. Серед них вже було й 3 великих міста: Київ, Харків, Катеринослав.

Нині найбільшими в Центральній Україні є такі міста:

Кривий Ріг — найбільше місто центральної частини України, найпромисловіше місто країни^[3] (за масштабом промисловості — друге після Києва^[4]). Центр мільйонної агломерації.
Черкаси — обласний центр.
Кропивницький — обласний центр, важливий науковий, промисловий та транспортний вузол Наддніпрянщини.
Вінниця — велике місто, обласний центр, головний діловий, культурний та промисловий центр Поділля. В сенсі географічного розташування й історико-культурних зв'язків місто посідає проміжне місце між західним та центральним макрорегіонами України, що забезпечує Вінниці інтенсивний розвиток.
Житомир — обласний центр, науковий, культурний та промисловий осередок Правобережжя. В сенсі географічних та культурно-історичних зв'язків місто тісно пов'язане Заходом України.
Полтава — обласний центр Полтавської області, культурний, науковий та діловий осередок лівобережної частини Центральної України.
Кременчук — важливий промисловий та науковий центр на Дніпрі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Моця О. П. «Внутрішня» Русь у контексті уточнення меж // Археологія 2015 випуск I (51—60 ст.)
↑ Смолій В. А. (відп. ред.) Історія українського козацтва: У 2 томах: Том 2 — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 760 с. (7 с.) ISBN 966-518-398-2
↑ Промисловий комплекс України: розвиток і розміщення. http://osvita.ua.
↑ http://www.credo-line.com/ru/media/news/Znay-i-gordis-sostavlena-interaktivnaya-karta-ukrainskoy-promyshlennosti.htm(рос.)

[1] Моця О. П. «Внутрішня» Русь у контексті уточнення меж // Археологія 2015 випуск I (51—60 ст.)

[2] Смолій В. А. (відп. ред.) Історія українського козацтва: У 2 томах: Том 2 — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 760 с. (7 с.) ISBN 966-518-398-2

[3] Промисловий комплекс України: розвиток і розміщення. http://osvita.ua.

[4] ttp://www.credo-line.com/ru/media/news/Znay-i-gordis-sostavlena-interaktivnaya-karta-ukrainskoy-promyshlennosti.htm(рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]