Центральний міський стадіон (Миколаїв) — Вікіпедія

Центральний міський стадіон
Країна  Україна
Розташування Україна Україна, Миколаїв
Координати 46°58′17″ пн. ш. 31°57′37″ сх. д. / 46.97139° пн. ш. 31.96028° сх. д. / 46.97139; 31.96028
Відкрито 26 вересня 1965
Реконструйовано 2018—2019
Зруйновано 28 червня 2022
Власник Комунальна власність
Ціна 680 000 радянських карбованців
Команда (-и) МФК «Миколаїв»
Вміщує 15 600[1]
Розміри поля 110×90 м[2]
Мапа
Центральний міський стадіон (Миколаїв) у Вікісховищі

Центральний міський стадіон у Миколаєві — футбольно-легкоатлетичний стадіон, головна спортивна арена в місті Миколаєві, що вміщує 15 600 глядачів. Є домашньою спортивною ареною для футбольного клуба МФК «Миколаїв».

З історії споруди[ред. | ред. код]

Землю, виділену під зведення нового стадіону, займало сміттєзвалище. Проєкт споруди, який розробили архітектори «Гіпрограду» на чолі з А. К. Марачинським, втілювали в життя протягом 3 років. У побудові стадіону взяли участь інженери й робітники СУ-11, СУ-621, трестів «Зеленбуд» і «Миколаївспецбуд».

Центральний міський стадіон у Миколаєві урочисто відкрили 26 вересня 1965 року під назвою «Суднобудівник». Відкриття приурочили до святкування Дня трудової слави суднобудівників. Матчем-відкриттям стадіону стала гра між миколаївським клубом «Суднобудівник» (нині МФК «Миколаїв») і московським ЦСКА, який спеціально запросили на урочистості. Як і ведеться, рахунок гри тоді був нічийний, щоправда і безгольовий — 0:0.

З 1992 по 1994 рік стадіон мав назву головного спонсора (однойменної швейної фабрики) — «Евіс». У 1994 перейменований у Центральний міський стадіон[3].

2002 року Миколаївська міськрада затвердила програму реконструкції стадіону, яка, зокрема, визначила першочергові об'єкти для відновлення. До початку реконструкції 2002 року стадіон вміщував 25 755 глядачів.

У 2014 році на Центральному стадіоні Миколаєва встановили рекорд Гіннеса зі створення найчисельнішої латинської літери з людей. 1200 осіб вишикувалися у вигляді літери «N», що переходить у напис «No war» (укр. «Ні війні»).

28 червня 2022 року стадіон постраждав внаслідок російського ракетного удару по Миколаєву. Агресори знищили адміністративно-побутовий корпус: ракета влучила в чашу стадіону (у бігові доріжки поблизу адміністративного приміщення[4]), залишивши після себе воронку 15 метрів завширшки та 5 метрів углиб[5].

Нині директором стадіону є Володимир Коссе.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Центральный городской стадион Николаева — домашняя арена МФК «Николаев». Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  2. ↑ Центральный стадион «Эвис» [Архівовано 26 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Центральний міський стадіон (Миколаїв). Groundhopping Team Ukraine. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 04.09.2021. (укр.)
  4. ↑ Нідерландський тренер Зорі, соціальна місія Шахтаря, благодійний матч Динамо, доля Агробізнесу. — 2022. — 4:10—6:50.
  5. ↑ Російська ракета влучила в стадіон «Миколаєва». UA.Tribuna.com. Процитовано 28 червня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Футбольні стадіони команд другої ліги чемпіонату України 2023/24
«Україна» (Львів) · Центральний міський (Вінниця) · «Славутич-Арена» (Запоріжжя) · «Сокіл» (Стрий) · «Колос» (Бориспіль) · Центральний ім. Бруквенка (Макарів) · «Авангард» (Звягель) · «Юність» (Чернігів) · «Дружба» (Кагарлик) · НТК ім. Баннікова (Київ) · «Кремінь-Арена» ім. Бабаєва (Кременчук) · «Лівий берег» (Золочівська ТГ) · ЛНУП (Дубляни) · «Спартак-Арена» (Житомир) · «Іван» (Одеса) · ім. Куца (Тростянець) · «КНУБА-Арена» (Київ) · «Княжа-Арена» (Щасливе) · ім. Маркевича (Винники) · «Колос» (Ставище) · «Діназ» (Демидів) · «Кудрівка-Арена» (Кудрівка) · Верхнє поле ЦМС (Миколаїв) · Центральний (Калинівка) · «Базис» (Кочубіївка) · НТБ «Колос» (Софіївська Борщагівка) · НТБ «Рух» (Винники)
Сірим кольором та курсивом виділені стадіони, на яких матчі не проводяться через російсько-українську війну.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Центральний_міський_стадіон_(Миколаїв)&oldid=40829405