Церква Пресвятої Євхаристії (Львів) — Вікіпедія

Координати: 49°50′34″ пн. ш. 24°02′03″ сх. д. / 49.84278° пн. ш. 24.03417° сх. д. / 49.84278; 24.03417

Церква Пресвятої Євхаристії
м. Львів, пл. Музейна, 1; вулиця Вірменська, 35.
Замовник РКЦ
Нинішній власник УГКЦ

Збудовано 1749

Тип споруди культова

Це́рква Пресвято́ї Євхари́стіїгреко-католицька церква в центральній частині Львова, у зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Діє в приміщенні колишнього римо-католицького домініканського косте́лу Божого тіла у Львові. Храм у 1990-тих роках передано УГКЦ, і він був освячений на честь Пресвятої Євхаристії.

Історія[ред. | ред. код]

Барокову будівлю сучасного храму закладено в 1749 році за проєктом інженера й архітектора Яна де Вітте. З того часу і до ІІ світової війни у приміщенні сучасної церкви знаходився костел Божого Тіла римо-католицького монастиря ордену Домініканців.

За радянських часів у соборі та будівлях монастирських келій влаштували склади, а з 1973 року в цих спорудах розмістили Музей історії релігії та атеїзму.

У 1990-тих роках храм передано УГКЦ та освятили на честь Пресвятої Євхаристії.

Опис[ред. | ред. код]

Собор споруджений у стилі пізнього бароко за західноєвропейским зразком. Кам'яний, в плані він зображає витягнутий хрест з овальною центральною частиною і двома дзвіницями по боках. Звеличує церкву величезний еліптичний купол. Масивні здвоєні колони підтримують галереї і ложі, прикрашені дерев'яними статуями роботи львівських скульпторів другої половини 18 століття. Над галереями — колони барабана, що підтримують купол. Під банею костелу — цитата латинською мовою з Першого послання Тимофію: «Soli Deo honor et gloria» («Єдиному Богу честь і хвала»).

Антоній Осінський і Матвій Полейовський виконали різьби для костелу.[1] В інтер'єрі храму збереглися скульптури Себастьяна Фесінґера.

До головної нави собору примикають кілька каплиць:

  • св. Антонія (перша справа) з іконою святого роботи львівського майстра Гарра 1838 р.
  • імені Христа з пам'ятною таблицею д-ра Тадеуша Жулінського (пом. 1885, автор Томаш Дикас), з іншої сторони — поетці Марії Бартус (?—1885) з погруддям роботи Вісьньовецького та віршем Ленартовича; має псевдорококовий вітар з різьбою «Серце Ісуса» Війтовича (1912)
  • каплиця св. Яцека з іконою М. Яблонського, є передсінком до наступної
  • каплиця Потоцьких (також Богоматері Яцкової, пол. Panny Matki Jackowiej[2]), споруджена після 1764 року; на думку М. Орловича, одна з перших споруд з ознаками класицизму у Львові, кошти для будівництва надав М. В. Потоцький[3]
  • будівля монастирських келій, перебудована заново у 15561621 роках і відновлена після пожеж 1766 і 1778 років. Будівля кам'яна, прямокутна в плані, трьохповерхова, з двома внутрішніми двориками, з типовою для монастирських будівель коридорною системою планування і арковими перекриттями.
  • каплиця св. Вінцентія з іконою М. Яблонського,
  • каплиця св. Домініка зі старою іконою в новому псевдорококовому вітарі з ампіровим нагробком графині Юзефи Дунін-Борковської (?—1811) роботи Торвальдсена
  • каплиця св. Томи з Аквіну з іконою М. Яблонського, рококовою різьбою Христа Милосердного.[4]

Галерея[ред. | ред. код]

Вівтар
Амвон
Нічна підсвітка
Вдень

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780) [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2005. — № 30. — S. 161—162. (пол.)
  2. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 112.
  3. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 53.
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 112—113.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]