French
DeutschЦерква Успіння Пресвятої Богородиці (Глухів) — Вікіпедія
| Успенська церква Церква Успіння Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
 | |
| 51°40′35″ пн. ш. 33°54′24″ сх. д. / 51.67639° пн. ш. 33.90667° сх. д.Координати: 51°40′35″ пн. ш. 33°54′24″ сх. д. / 51.67639° пн. ш. 33.90667° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Місто | Глухів |
| Сумська область | м. Глухів |
| Тип будівлі | дерев'яна та мурована церква |
| Стиль | бароко |
| Засновник | гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа |
| Початок будівництва | 1664 (дерев'яна церква) 1686 (мурована церква) |
| Побудовано | 1672 (дерев'яна церква) 1688 (мурована церква) |
| Стан | зруйнована пожежею 1784 року |
  Успенська церква Успенська церква (Україна) | |
 | |
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Глухівського дівочого монастиря) — пам'ятка мурованої культової архітектури другої половини XVII ст., що існувала у Глухові на Сумщині в складі Глухівського дівочого монастиря. Згоріла у пожежі 1784 року.
Історія[ред. | ред. код]
Храм Успіння Пресвятої Богородиці Глухівського дівочого монастиря засновано з метою вшанування загиблих московських стрільців у Глухові в 1658 році. Ці події відбулись під час анти-московському повстанню гетьмана Івана Виговського. Глухівські козаки, побоюючись розорення міста московським військом князя Ф. Ф. Куракіна, відправили до нього своїх посланців — С. Чорного та О. Заруцького. За рішенням ради у Глухові вони просили воєводу не приходити на них війною, висловили бажання глухівчан бути царськими підданими й присягнули за місто. У відповідь на це Куракін послав до Глухова 50 стрільців на чолі з полковником і стрілецьким головою А. Лопухіним та майором О. Золотиловим. Проте, прибулих стрільців роззброїли та розстріляли. Лопухіна із Золотиловим від страти випросив глухівський протопіп І. А. Шматковський.
У 1664 році після закінчення кількамісячної облоги Глухова військами польського короля Яна Казимира ІІІ протопіп Іван Шматовський звернувся листом до московського царя Олексія Михайловича з проханням побудувати церкву Успіння Пресвятої Богородиці на місці братської могили вбитих стрільців: «Тридцать четырех человек в одну яму вметали. Где государевы ратные люди засыпаны, на том бы месте построить церковь Успения пресвятой Богородици, а у той бы церкви быть брату его родному Ефстафию Андрееву, и за великого государя Бога молить, а православных християн, которые невинно замучены поминать. Да к той же бы церкви дать озера Мутынские и перевоз и о том бы о всем дать ему великого государя грамоту»[1]
До 1672 року було зведено дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, коли їй, як до розташованої «в замку», надано Євангеліє[2]
У 1686 році за підтримки гетьмана Івана Самойловича на замчиську почалось зведення в Глухові кам'яної Успенської церкви: «нача здати муром церковь сию за отпущение грехов своих, вельможной пани Марии малжонки, и потомков своих Григория, Иакова и Анастасии в гради Глухови и за преставших рабов божих Симеона, полковника Стародубского и Параскеви, боярыни Шереметевой, гетманской дшери»[3]. Будівництво велось декілька років і було вже завершене за сприяння гетьмана Івана Мазепи.
у 1686 році гетьман Іван Самойлович розпочав будувати кам'яну Успенську церкву [12]. Пізніше, [13, с. 27].
У 1692 році на клопотання ігумені жіночого монастиря Преображення Господнього Марії Магдалини, матері гетьмана Івана Мазепи[4][5][6] московський патріарх Адріян дозволив перенести монастир з околиці на Чернеччині (сучасна суконна фабрика) до центру Глухова з розташуванням біля Успенської церкви, яку збудував син ігумені. Монастир, заснований гетьманом Дем'яном Многогрішним на прохання черниці Афанасії Єфимовни[7], там існував з 1671 року. у 1690-х роках Глухівський жіночий монастир розбудовується навколо церкви Успіння Пресвятої Богородиці[8].
В «Атласі Малоросії з картами та планами міст», складеному в 1778 року, цей храм згадується в складі монастиря: «далѣе, по линіи улицы, обывательскіе каменные погреба и сотенная канцелярія; за нею, на юз, находился дѣвичій монастырь съ церквами Успенія и Вознесенія, примыкавший къ крѣпостному валу…»[9]. Друга невеличка церква розташовувалась на південь і була побудована також у 1694 році як трапезна на честь Різдва Христова[10]. Вона постраждала в пожежі 27 травня 1748 року і стояла пусткою[11][12]
У 1694 році у монастирі було закладено Свято-Троїцький храм. Закладна дошка про цю події зберігається під номером: КП.-2024, М.-270 у Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького[13]
Церква Успіння Пресвятої Богородиці під час пожежі 1784 року згоріла і більше не відбудовувалась. Через два роки імператорським указом її закрили і вона стояла пусткою. Аби її відновити глухівчани запропонували імператриці Катерині ІІ перетворити з монастирської на парафіяльну. Але остання наказала її розібрати[14]. Але вона в 1791 році вона наказала «розібрати в Глухові Михайлівську церкву та Успенський собор дівочого монастиря… а материялы от церквей употребить в пользу Глуховского Троицкого собора»[15].
На місці Успенської церкви було встановлено пам'ятник з цегли. На лицьовій стороні, зверненій до вулиці, в неглибокій ніші за склом знаходилася невелика ікона Успіння Богородиці, а нижче ікони. На честь 100-річчя зруйнування церкви цей пам'ятник було відновлено із встановленням за склом дошки із написом: «На сем месте был храм во Имя Успения Божия Матери Бывшая здесь большая соборная церковь Девичьего Монастыря которая устроенная в начале 100 лет 1784 года месяца августа 7 дня во время сильного попущения Божиим на град сей огнь от которого разрушились вековые здания и не осталось ни одного жилища во всем граде кроме некоторых церквей а прочие с него превратились в пепел в Память же и Воспоминания оного храма в похвалу успения Божией Матери Возобновлен сей образ 1873 года месяца июля 4 дня»[16].
Опис[ред. | ред. код]
Церква знаходилася на місці двору новгород-сіверського старости, князя Олександра Пясочинського (Пісочинського), який, в свою чергу, був на місці першого літописного дитинця Глухова періоду Київської Русі-України[17]. У 1665 році цей дерев'яний замок згорає[18].
На думку дослідника В. Г. Пуцка церква належала до типу простого тетраконху, як зображена на планах Глухова 1746 і 1776 років. Хоча на плані 1724 року вона була увінчана кількома банями. Цей факт робить її схожою на Миколаївський собор Крупицько-Батуринського монастиря[19][20].
Це підтверджує й загальний опис храму Успіння Пресвятої Богородиці дає «Атлас Малоросії з картами та планами міст» 1778 року, де зазначається, що «…церкви были, большей частью, об одной главъ, но были и о трех; а дъвичий монастырь имел их 4»[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Акты относящиеся к истории южной и заподной России, собраны и изданы археографической комисией, Т. 5. — С.-Петербург.: Типография Эдуарда Праца, 1867. — С. 195
- ↑ Архиепископ Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание. Кн. VII. — С. 278.
- ↑ Черниговские губернские ведомости. — 1852. — № 34
- ↑ Закревский Н. Описание Киева. Т. II. — М., 1968. — С. 871—872
- ↑ Зверинский В. В. Материал для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи. Т. III. — СПб., 1897. — С. 202—203
- ↑ Коваленко Ю. О. Містобудівна структура м. Глухова у XVII—XVIII ст. / за матеріалами археологічних розвідок. // Культурно-релігійний розвиток Гетьманщини кінця XVII — початку XVIII століття": матеріали науково-практичної конференції. — Ніжин, 2006. — С. 100—101
- ↑ Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии. Т. II. — С. 436
- ↑ Бєлашов В. І. Глухів — столиця Гетьманщини (До «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.). — Глухів, 2005. — С. 27
- ↑ а б Описание атласа XVIII ст., подаренного черниговской гимназии кн. Н. П. Голицыным // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год девятый. Том XXIX. — Киев, 1890
- ↑ Коваленко Ю. О. Дещо про історичну топографію ранньомодерного Глухова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. / Голова редкол. С. А. Слесарєв. — К.; Глухів: Нац. заповідник «Глухів», 2009. — Вип. 2: Матеріали Восьмої наук.-практ. конференції «Сіверщина в історії України» (м. Глухів, 15–16 жовтня 2009 р.). — С. 87
- ↑ Звернення ігуменії Єлизавета 10 серпня 1754 року до гетьмана К. Г. Розумовського з проханням про допомогу // ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, д. 1244, арк. 3
- ↑ Ленченко, В. Столиця Гетьманщини Глухів за планами XVIII століття / В. Ленченко // Український археографічний щорічник. — Київ, 2009. — Вип. 13/14. — С. 226
- ↑ Мицик Юрій Ще один сюжет про Івана Мазепу // Сіверянський літопис. 2006. — № 5. — С. 35-39
- ↑ Василенко М. П. Глухів другої половини XIX століття // Правознавча спадщина Глухівщини. — К., 2008. — С. 215.
- ↑ Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина: Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — 2-е вид.: перероблене і доповнене. — Глухів, 2006. — С. 41, 109.
- ↑ Вести из уездов // Соборний майдан. — 2013. — № 5 (59). — С. 3
- ↑ Коваленко Ю. О. Дещо про історичну топографію ранньомодерного Глухова / Ю. О. Коваленко // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. — К.−Глухів: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2009. — Випуск 2. — С. 86−90.
- ↑ Южнорусские летописи, открытие и изданные Н. Белозерским. – Киев, 1856. – Т. I. – С. 38.
- ↑ Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков. — С.75,
- ↑ Історія українського мистецтва. Т. III. — Київ, 1968. — Іл. 22
Джерела та література[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Акты относящиеся к истории южной и заподной России, собраны и изданы археографической комисией, Т. 5. — С. Петербург.: Типография Эдуарда Праца, 1867. — 647 с.
- Державна архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного (далі ДНАББ ім. В. Г. Заболотного). Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4806/1-4-273115.
- Центральний державний історичний архів, м. Київ, ф. 51, оп. 3, спр. 2196.
- ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. — Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4804-443279.
- Описание атласа XVIII ст., подаренного черниговской гимназии кн. Н. П. Голицыным // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год девятый. Том XXIX. — Киев, 1890. — 584 с.
- Державний архів Чернігівської області (далі — ДАЧО), ф. 679, оп. 3, спр. 387, 551 арк.
Література[ред. | ред. код]
- Бєлашов, В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — 420 с.
- Вечерський, В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.
- Вечерський, В. В. Втрачені святині. — Київ: Техніка, 2004. — 176 с., з іл.
- Книга Пам′яті Сумської області: в 3 -х т. т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт. -упорядн. О. М. Корнієнко . — Суми: Ярославна, 2007. — 324 с. : іл. — С. 73.
- Корнієнко, О. М. Зруйновані храми Сумщини Мартиролог втрачених святинь [Текст] = The history of destroyed and partly ruined monuments of cult in Sumy region: до вивчення дисципліни / О. М. Корнієнко. — Суми: ПП «Ніконоров В. І.», 2009. — 368 с. : іл. — ISBN 978-966-97024-0-1
- Сотник, О. М. Православна Сумщина (Нариси з історії православ'я на Сумщині): (988—2004) / О. М. Сотник. — Суми: Козацький вал, 2004. — 198 с.
- Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — Київ, 2001. — 220 с.
- Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. — 256 с.
