Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пістинь) — Вікіпедія

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Назва на честь: Успіння Богородиці

48°20′42″ пн. ш. 25°01′00″ сх. д. / 48.34500000002777398° пн. ш. 25.01666666669444438753089344° сх. д. / 48.34500000002777398; 25.01666666669444438753089344Координати: 48°20′42″ пн. ш. 25°01′00″ сх. д. / 48.34500000002777398° пн. ш. 25.01666666669444438753089344° сх. д. / 48.34500000002777398; 25.01666666669444438753089344
Тип церква
Статус спадщини пам'ятка архітектури національного значення України[1]
Країна  Україна
Розташування Івано-Франківська область
Пістинь
Матеріал деревина
Будівництво 1868
Настоятель протоієрей Петро Дяків
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пістинь). Карта розташування: Україна
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пістинь)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пістинь) (Україна)
Мапа
CMNS: Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пістинь) — парафія і храм православної громади Косівського деканату Івано-Франківської єпархії Православної церкви України, дерев'яна гуцульська церква в с. Пістинь Івано-Франківської області, Україна, пам'ятка архітектури національного значення. Церкву також називають "Варварівська" через те, що в ній зберігається відома ікона Святої Варвари.

Історія[ред. | ред. код]

Церква розташована на пагорбі біля правого берега річки Пістинька, на кладовищі. Храм датується різними датами: від 1600 року (на пам'ятній табличці на церкві) до 1858[2] - 1868[3][4] років. Він був філією іншої сільської церкви — Церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, розташованої в нижній частині села. На початку ХХ ст. (1912 р.) церкву розмалював львівський художник Машковський К., а в 1930-х роках її перекрили бляхою.[2][3] У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1171)[5]. Її перетворили в музей кераміки. В 1990 роках перейшла до православної громади села, наразі її використовує Православна церква України. ЇЇ ремонтували у 1990- роках та в 2011 році (в результаті ремонту були прибудовані ганки, стіни над опасанням знову оббиті гонтом, замінили прогнилі конструкції, поновили настінний розпис інтер'єру, захистили дерев'яні конструкції від короїда).[3][6][7]

Біля церкви є залишки оборонних стін, які захищали її від набігів кочівників, а також дерев'яний підвісний (на металевих тросах) міст через річку до села.[8][9]

Також до церкви через річку веде переправа у формі металевої кліті для труни на металевих тросах, якою переправляють покійників до кладовища.[4][10]

Парохи[ред. | ред. код]

Збереглися відомості про священиків більше як за 150 років. Ними були: о. Даниїл Ключовський (1741 p.), о. Іван Левицький (до 1844 р., помер в Пістині), о. Кирило Блонський (тимчасово опікувався парохією у 1844—1845 рр.), о. Василь Єндрейовський (Андріївський, 1845—1849), о. Антін Загайкевич (1849—1850), о. Костянтин Бородайкевич (1850—1853), о. Антін Варивода (1853—1854), о. Іполит Левицький (1854—1882, помер в Пістині), о. Омелян Левицький (1866—1884), о. Софрон Литвинович (1884—1887), о. Григорій Пасічницький (1887—1896, помер в Пістині), о. Олександр Пасічинський (1891—1898), о. Онуфрій Семіон (1898—1906, помер в Пістині), о. Микола Руденський (1906—1909), о. Августин Арсенич (1909—1930, помер в Пістині), о. Євген Ґіссовський (1930—1932), о. Василь Бабин (1932—1950), о. М. Лютий (1950—1965), о. Петро Лютий (1965—1970), о. Р. Миронів (1970—1976), о. Василь Воєвода (1976—1978), о. Іван Федорак (1978—1982), о. Михайло Синеджук (1982—1987), о. Василь Романюк (майбутній Патріарх УПЦ КП) (1987—1988), о. А. Семчук (1988—1992), о. Віктор Буянов (1992—1993), о. Петро Дяків з 1993 p — перший священик з числа жителів села, після нього й до сьогодні править його син о. Петро Дяків.

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква п'ятизрубна хрестоподібна в плані з квадратною навою і невеликими зрубами бокових рамен. Вершки двоскатних дахів бокових зрубів розташовані на рівні вершини восьмигранної частини зрубу нави де розташована шатроподібна баня з ліхтарем та маківкою. Із західної сторони до подовженого бабинця прибудовано засклений ганок. Ще один ганок прибудовано до південного рамена нави. Опасання розташоване навколо церкви на вінцях зрубів. Церква перекрита бляхою та оббита гонтом. В середині бабинця розташовується капличка. Стіни храму були розмальовані темперним живописом, датованим XIX ст. Зберігся іконостас, ймовірно перенесений з більшої церкви, а також ікона Святої Варвари.[6][9][11][12]

Дзвіниця[ред. | ред. код]

До складу пам'ятки входить одноярусна, прямокутна мурована з цегли і каменю дзвіниця стінного типу, перекрита дахом. Двіниця має чотири місця для дзвонів.[4][11]

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-79-%D0%BF#Text
  2. ↑ а б Пістинь с Церква Успіння. www.pslava.info. Процитовано 1 квітня 2021.
  3. ↑ а б в Церква Успіння Пістинь Косівський район. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 1 квітня 2021.
  4. ↑ а б в ➤ Пістинь. Успенська церква Історія • Цікаві факти • Що подивитись в Пістинь. Успенська церква?. Україна Інкогніта (укр.). Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 1 квітня 2021.
  5. ↑ П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
  6. ↑ а б Церква Успення Пресвятої Богородиці у Пістині — найстаріша церква Косівщини (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 1 квітня 2021.
  7. ↑ Релігійне життя Косівщини. Косів (укр.). 19 березня 2021. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2021.
  8. ↑ Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Пістині. IF Tourism (англ.). Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 1 квітня 2021.
  9. ↑ а б Церква Успіння Богородиці в селі Пістинь — найстаріший храм Гуцульщини. huculia.info (укр.). 10 січня 2020. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 1 квітня 2021.
  10. ↑ На Косівщині покійників до церкви переправляють канатною дорогою » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 1 квітня 2021.
  11. ↑ а б Пістинь с Церква Успіння 1985 г. Памятники градостроительства и архитектуры. www.pslava.info. Процитовано 1 квітня 2021.
  12. ↑ Найстаріша церква Косівщини з висоти птахів. ФОТО. Курс. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 1 квітня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Церква_Успіння_Пресвятої_Богородиці_(Пістинь)&oldid=40829210