Церква новомучеників українського народу (Зборів) — Вікіпедія

Церква новомучеників українського народу

49°39′50″ пн. ш. 25°08′36″ сх. д. / 49.663833333333° пн. ш. 25.143222222222° сх. д. / 49.663833333333; 25.143222222222
Типцерква
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна Україна
РозташуванняЗборів
Церква новомучеників українського народу (Зборів). Карта розташування: Україна
Церква новомучеників українського народу (Зборів)
Церква новомучеників українського народу (Зборів) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква новомучеників українського народу у Вікісховищі

Церква Новомучеників українського народу (давніше костел святої Анни) — храм УГКЦ у м. Зборові (Тернопільська область, Україна). Пам'ятка архітектури XVIII ст. місцевого значення, розташована на початку вул. Б. Хмельницького.

Відомості

[ред. | ред. код]

Будівля церкви (колишнього костелу св. Анни) розташована на початку вул. Б. Хмельницького — головної в місті.

Храм як римо-католицький костел зведений у 1748—1755 роках коштом інфляндського стольника Александера Седліського — державця села Плісняни.[1] У 1766 році його як костел святої Анни консекрував (освятив) львівський латинський архиєпископ Вацлав Геронім Сераковський.

Свого часу Пінзель або його співпрацівники та учні виготовили бічні вівтарі для костелу[2].

У костелі перебувала ікона Матері Божої з Ісусом на лівій руці, яку король Ян III Собеський неодноразово брав із собою в походи.

Під час ІІ світової війни костел зазнав пошкоджень, у 1945 році його закрили більшовики, а згодом — перебудований під склад і пункт прийому склотари.

У 1992 році храм передали греко-католикам. Під час його реконструкції надбудували вежу, а також спорудили дзвіницю.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Zborów 2.) Z., miasteczko, w pow. złoczowskim… — S. 526.
  2. Hornung Z. Pinsel (Pinzel), imię nieznane (zm. ok. 1770) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXVI/2, zeszyt 109. — S. 344. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]