Церква святих апостолів Петра і Павла (Красноїлля) — Вікіпедія

Церква святих апостолів Петра і Павла
	48°06′38″ пн. ш. 24°54′43″ сх. д. / 48.11055555558333197° пн. ш. 24.91200000002777770° сх. д.Координати: 48°06′38″ пн. ш. 24°54′43″ сх. д. / 48.11055555558333197° пн. ш. 24.91200000002777770° сх. д.
Тип	церква
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна
Розташування	Івано-Франківська область; Красноїлля
Конфесія	Православна церква України
Єпархія	Коломийська єпархія
Засновано	1840
	Церква святих апостолів Петра і Павла (Красноїлля) (Україна)
	Церква святих апостолів Петра і Павла у Вікісховищі

Церква святих апостолів Петра і Павла (Красноїлля) — діюча гуцульська дерев'яна церква Верховинського деканату Коломийської єпархії Православної церкви України в с. Красноїлля Івано-Франківської області, Україна, пам'ятка архітектури національного значення.

Історія[ред. | ред. код]

Церква побудована в 1840 році^[2], за іншими даними в 1843 році^[3] та освячена в 1872 році, а в 1898 році її однією з найперших в навколишніх селах перекрили бляхою. Розташована в центрі села на північ від дороги. Храм в 1905 році розписав художник Йосиф Сороковський. До церковної парафії належали жителі сіл: Голови, Замагора, Перехресне, Чорна Річка та Вигода. Будівля церкви охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1148)^[4]. Церкву електрифікували в 1990 році, та вона використовується прихожанами Православної церкви України. У 2012 році центральний купол та бокові маківки перекриті булатом^[2]^[5]^[6].

Священники храму[ред. | ред. код]

о. Сильвестр Вітошинський – (1838 – 1840 рр.),

о. Каратніцький,

о. Завадський,

о. Белінкевич,

о. Ярослав Рошко,

о. Володимир Вергун – (1923 – 1939 рр.),

о. Крушельницький,

о. Жигалович,

о. Василь Якимишин – (1943 – 1976 рр.),

о. Кудла – (1976 – 1977 рр.),

о. Роман Миронів – (1977 – 1982 рр.),

о. Дмитро Поторак – (1982 – 1983 рр.),

о. Нестор Дзюбак – (1983 – 1985 рр.),

о. Михайло Кіцелюк – (1985 – 1992 рр.),

о. Дмитро Петльоха – (1992 – 1993 рр.),

о. Микола Химин – (1993 – 1993 рр.),

о. Михайло Гергелюк – (1993 – 1996 рр.),

о. Антон Кузів – (1996 – 2002 рр.),

о. Василь Данильчик – (з 2002 р.)^[2].

Архітектура[ред. | ред. код]

Церква хрестоподібна в плані з квадратним масивним зрубом нави, невеликими боковими раменам, подовженим прямокутним бабинцем, побудована в гуцульському стилі. Церква увінчана великим куполом, який розташований над навою на восьмигранній основі, над боковими зрубами на двоскатних дахах з 2012 року розташовані маківки. Опасання охоплює будівлю церкви лежить на кінцях зрубів. Церква має два ганки, один з яких прибудований до рамена та один до бабинця, ризницю, прибудовану до вівтаря. Опасання, та простір храму над опасанням перекриті бляхою-булатом^[2]^[6].

В церкві збереглись ікони з попередньої сільської церкви Святого Великомученика Димитрія Солунського, яку розібрали і продали в село Черганівка, а також п’ятиярусний позолочений іконостас^[2]^[6].