Церква святого Євстахія (Облазниця) — Вікіпедія

Церква святого Євстахія
49°16′14″ пн. ш. 24°07′42″ сх. д. / 49.27056° пн. ш. 24.12833° сх. д. / 49.27056; 24.12833Координати: 49°16′14″ пн. ш. 24°07′42″ сх. д. / 49.27056° пн. ш. 24.12833° сх. д. / 49.27056; 24.12833
Тип споруди церква і пам'ятка архітектури[d]
Розташування Україна Україна, Облазниця, Львівська область
Початок будівництва XVII століття
Належність Українська греко-католицька церква
Єпархія Стрийська єпархія УГКЦ
Стан пам'ятка архітектури місцевого значення України
Епонім Євстахій Антіохійський
Церква святого Євстахія (Облазниця). Карта розташування: Львівська область
Церква святого Євстахія (Облазниця)
Церква святого Євстахія (Облазниця) (Львівська область)
Мапа
CMNS: Церква святого Євстахія у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого Євстахія.

Церква святого Євстахія — дерев'яна церква в селі Облазниця, споруджена в XVII столітті. Внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення за охоронним номером 1437-М. Належить до Журавнівського деканату Стрийської єпархії УГКЦ. До парафії також належать дочірні храми у Новому Селі та Махлинці[1][2]. Парохом храму є отець Мирослав Марцинковський[3].

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про наявність у селі храму датується 1552 роком — у поборових реєстрах, де зафіксовано перебування священика[4].

Свого часу церкву відвідував гетьман Іван Виговський зі своєю дружиною Оленою з роду Стеткевичів, замок яких розташовувався на території сусіднього Нового Села. Він подарував церкві богослужбові книги та дві патериці. В знак вдячності храм було названо на честь батька гетьмана іменем святого Євстахія[5]. Проте у 1912 році митрополит Андрій Шептицький, відвідавши церкву, забрав ці книги до музею у Львів[6][7]. За твердженням Петра Пауша, уродженця Облазниці, одна з книг зберігається в музеї отців Василіан у Монтері (штат Альберта, Канада)[8][7][9]. Але у 1970 році Петро Пауш відвідав Україну, був в Облазниці й оглянув церкву. Він стверджує, що патериці, подаровані Виговським, знаходяться у церкві.[10]

Німецький землевласник, протестант, Альбрехт Зеліб був патроном греко-католицького храму до 1914 року, пізніше ними стали його нащадки, а вже з 1935 року церква мала вільне надання[1][2]. У 1915 році, завдяки священику Антонію Підліснецькому, який мав москвофільські погляди, церква перейшла до московського православ'я[11].

Інтер'єр храму

У 1930 році, під керівництвом Антонія Підліснецького — пароха місцевого храму, відбулась перебудова дерев'яної церкви Святого Євстахія[6][11][2].

У 1935 році при церкві святого Євстахія було засновано церковний хор, а вже через рік — гурток молоді, яким керував отець Яків Хом'як[11]. Він часто брав участь у різноманітних конкурсах, посідав призові місця. У 1940-1950-і роки хор практично припинив свою діяльність через те, що частину його діячів було вбито радянською владою (Андрій Роїк, Василь Проць, Йосиф Данилишин, Євстахій Пауш), а більшу частину вивезено до Сибіру та Казахстану за підозрою зв'язків з ОУН[12].

Завдяки діяльності Василя Чегрія та Семена Матвіїва церква продовжувала існувати й у часи комуністичної влади.

Архітектура[ред. | ред. код]

Має форму низької і дуже видовженої в плані тризрубної одноверхої будівлі. Із заходу до квадратової нави прилягає значно розбудований, рівноширокий бабинець, а зі сходу — вужчий гранчастої форми вівтар, до якого з обидвох сторін прибудовані ризниці. Вузьке піддашшя, яке біля стін бабинця з півночі та півдня оперте на дерев'яні стовпи, оточує церкву. Під опасанням стіни шальовані вертикально дошками і лиштвами, а над ним — були оббиті пресованим картоном[13].

З півдня та заходу у бабинці розташовані входи до церкви. Невеликий восьмерик, увінчаний банею з високим ліхтарем і маківкою, посаджений на пірамідальний дах. На схід від церкви знаходиться дерев'яна одноярусна (нижня частина обмурована) дзвіниця, накрита пірамідальним наметовим дахом[13].

У 2010–2011 роках, силами місцевих жителів був здійснений ремонт храму — стіни ошалювали вертикально дошками, дахи перекрили металізованою бляхою[13].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Матвіїв О., 2011, с. 18.
  2. ↑ а б в Стрийщина, 1990–1993 Т. 3 с. 507
  3. ↑ Журавнівський деканат. Стрийська єпархія УГКЦ
  4. ↑ AGAD, Archiwum Skarbu Koronnego, oddz. 1, sygn. 19, k. 190–198
  5. ↑ Матвіїв О., 2011, с. 18–20.
  6. ↑ а б Шість століть промайнуло, а дороги в Облазницю знову і знову нас кличуть
  7. ↑ а б Матвіїв О., 2011, с. 20.
  8. ↑ Село на Жидачівщині відзначило свій 600-літній ювілей
  9. ↑ Стрийщина, 1990–1993 Т. 3 с. 369
  10. ↑ Облазниця Церква Св. Євстахія XVII ст.
  11. ↑ а б в Матвіїв О., 2011, с. 17.
  12. ↑ Матвіїв О., 2011, с. 71.
  13. ↑ а б в Дерев`яні церкви Галичини

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква святого Євстахія
  • Матвіїв Орест. Моє село над Любешкою-рікою. — Дрогобич : «Посвіт», 2011. — 112 с. — 120 прим. — ISBN 978-966-2248-92-0.
  • Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнівщини, Журавенщини, Жидачівщини, Миколаївщини, та ін. — Нью-Йорк—Торонто—Париж—Сідней : Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1990-1993. — 631 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Церква_святого_Євстахія_(Облазниця)&oldid=40384784