Цифрові системи передавання — Вікіпедія

Цифрові системи передавання — системи передавання інформації, які працюють з цифровими даними — певною послідовністю електричних імпульсів. Для передавання аналогового сигналу по ЦСП на передавальній стороні сигнал спочатку перетворюється в цифрову (дискретну) форму за допомогою аналогово-цифрового перетворювача (АЦП). Якщо на приймальній стороні користувачу чи іншій системі потрібен той же сигнал в аналоговій формі — то використовується зворотній перетворювач — цифрово-аналоговий (ЦАП).

Основні схеми взаємодії апаратури[ред. | ред. код]

• Співнаправлений інтерфейс (англ. codirectional interface) — інформаційний і синхросигнал передаються від одного терміналу до іншого. Термінали між собою рівні і симетричні.
• Різнонаправлений інтерфейс (англ. contradirectional interface) — термінали нерівноправні, синхросигнали передаються від керуючого терміналу до керованого. Інформаційні сигнали симетричні.
• Інтерфейс з центральним тактовим генератором (англ. centralized clock interface) — синхросигнали приходять від тактового генератора, інформаційні сигнали симетричні.

Переваги[ред. | ред. код]

• Висока завадозахищеність;
• Слабка залежність якості передавання від довжини лінії зв'язку;
• Стабільність параметрів каналу зв'язку;
• Ефективне використання пропускної здатності каналів зв'язку;
• Можливість створення цифрової мережі зв'язку;
• Високі техніко-економічні показники;
• Висока енергоефективність.

Недоліки[ред. | ред. код]

• Більша складність реалізації;
• Забезпечення синхронізації.

Література[ред. | ред. код]

• Евсеенко Г. Н. Цифровые системы передачи: Учебное пособие. — Ростов-на-Дону: РКСИ, 2005. — 100 с. (рос.)