Чарльтон Атлетік — Вікіпедія

«Чарльтон Атлетік»
Повна назва	Charlton Athletic Football Club
Прізвисько	The Addicks (Еддікс); The Valiants (доблесні); Red Robins (червоні дрозди)
Засновано	9 червня 1905
Населений пункт	Лондон, Англія
Стадіон	«Веллі»
Вміщує	27 111
Власник	SE7 Partners
Головний тренер	Майкл Епплтон
Ліга	Перша ліга
2022–23	10
Вебсайт	Офіційний сайт

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чарльтон Атлетік

«Ча́рльтон Атле́тік» (англ. Charlton Athletic Football Club) — англійський футбольний клуб із Чарльтона^[en], південно-східний Лондон, який виступає у Першій лізі Англії, третій у системі футбольних ліг Англії.

Заснований 9 червня 1905 року. Починаючи з 1919 року, клуб проводить домашні матчі на стадіоні «Веллі». Команда також грала на стадіоні «Маунт» у Кетфорді протягом сезону 1923–24, а також сім років на «Селгерст Парк» і «Болейн-Граунд» між 1985 і 1992 роками через проблеми з фінансуванням та безпекою, які висуває місцева рада. Традиційна форма клубу складається із червоних футболок, білих шортів і червоних гетрів, а їхнє найпоширеніше прізвисько — Еддікс. «Чарльтон Атлетік» веде місцеве суперництво з іншими клубами південного Лондона — «Крістал Пелесом» і «Міллволлом».

Історія клубу[ред. | ред. код]

«Чарльтон» був утворений в червні 1905 року як підлітковий клуб в районі Чарльтон, який не є зараз житловим районом, де знаходиться Лондон Флад Баррієр. У роки початку свого існування команда грала на «Веллі» — на арені без будь-яких зручностей. Вони часто користувалися місцевим рибним магазином, як місцем, щоб переодягнутися для ігор.

«Чарльтон» вступив до Футбольної Ліги 1921 року, пройшовши шлях від хлопчиків, любителів і напівпрофесіоналів. Клуб домігся переходу в Перший Дивізіон в 1936 році.

У 1937 році «Пікші» вийшли на друге місце в Першому Дивізіоні, в 1938 році на четверте і в 1939 році на третє. Це була найстійкіша команда в англійському футболі протягом трьох сезонів до Другої світової війни. Це тривало і у воєнні роки, і вони виграли військовий кубок. Чарльтонці залишалися в Першому Дивізіоні, будучи фіналістами Кубку ФА в 1946 році і вигравши Кубок ФА в 1947 році. У цей же період «Чарльтон» став однією з 11 англійських футбольних команд, яка в повний сезон збирала понад 40000 глядачів за матч. «Веллі» була найбільшою футбольною ареною в Лізі, яка притягувала натовпи людей понад 70000 чоловік. У 1957 році, після того як менеджер лондонців був відправлений у відставку, «Чарльтон» вилетів в нижчу лігу.

З кінця 1950-х і до початку 1970х років «Чарльтон» в основному перебував у Другому Дивізіоні. З вильотом в Третій Дивізіон в 1972 році, команда втратила підтримку, і повернення в 1975 році у Другий дивізіон мало чим допомогло зміцненню підтримки та фінансів команди.

Проте в 1974-м і 1975-му роках «Веллі», рідна арена «Чарльтона», запросила з концертом «The Who», який відвідали понад 70000 чоловік.

У сезоні 1979/80 «Чарльтон» знову вилетів в Третій Дивізіон, але домігся негайного повернення у Другій Дивізіон за підсумками сезону 1980/81. Але все це було не те. Це був поворотний момент в історії клубу, який веде до періоду божевілля та змін, включаючи подальші переходи і повернення. Зміни в керівництві, і незабаром після цього зміна власника клубу, призвела до серйозних проблем, було схоже, що клуб залишиться не при справах.

У 1984 році фінансові справи пішли в гору, і клуб прийшов в адміністрацію, щоб переоформитися у ЗАТ «Чарльтон Атлетік».

Вдалині від «Веллі»[ред. | ред. код]

З середини 1980-х років «Чарльтон» грав на футбольному майданчику «Крістал Пелес», «Селгерст Парк», оскільки фінансове становище не дозволяло зробити необхідну реконструкцію «Веллі». Підйом в Перший Дивізіон мало чим допоміг згасаючому клубу.

У 1990 році клуб знову зіткнувся з вильотом у нижчу лігу. У той же рік прихильники клубу утворили свою власну політичну партію у відповідь на відмову Лондонського боро Гринвіч відновити цей стадіон. Партія Веллі зібрала 15000 голосів і змогла змусити раду схвалити плани з відновлення «Веллі».

На наступний рік «Чарльтон» переїхав з «Селгерст Парку» на стадіон «Вест Гем Юнайтед», «Аптон Парк».

Повернення на «Веллі»[ред. | ред. код]

У 1992 році «Чарльтон» нарешті повернувся на новий і покращений «Веллі». Під керівництвом менеджера Алана Кербішлі «Чарльтон» повернувся в Прем'єр-лігу в 1998 році, тільки для того, щоб вилетіти в нижчу лігу за підсумками сезону.

Команда повернулася до Прем'єр-ліги в 2000 році, де вона виглядала так, ніби збиралася залишитися там на довгий час. Після поганого старту сезону 2002/03, програвши всі свої перші чотири домашні ігри, команда набрала форму, а наступні п'ять перемог підняли її в таблиці. Кербішлі за цей успіх був нагороджений нагородою Менеджер Місяця за лютий 2003 року. У той же місяць гравців Скотта Паркера і Пола Конческі було викликано до збірну Англії для участі в товариському матчі з Австралією. Хоча тільки фактично в матчі грав Кончевскі, але це був перший раз, коли два гравці Чарльтона були запрошені в одну і ту ж збірну Англії.

«Чарльтон» відмінно провів сезон 2003/04. Команда, незважаючи на продаж по ходу сезону Скотта Паркера, зуміла фінішувати сьомою у Прем'єр-лізі, причому довгий час «Пікші» взагалі претендували на місце в Лізі Чемпіонів.

«Чарльтон» залишався клубом з репутацією бережливої витрати грошей. У січні 2004 року Скотт Паркер був проданий при спірних обставинах «Челсі» за 10 млн фунтів стерлінгів, а наступного літа було куплено багато нових гравців, включаючи данського легіонера Денніса Роммедаля, Френсіса Джефферса і Денні Мерфі з «Ліверпуля».

«Чарльтон» став першим клубом в Прем'єр-лізі, який заснував молодіжну академію в Сполучених Штатах. Клуб заявив, що він відкриє академію в Туксоні, Аризона, в травні 2005 року і розширить академію на всю Аризону. Чарльтон вже управляє молодіжними академіями в Іспанії та Південній Африці, а також в рідному Лондоні.

Команда стабільно з року в рік фінішувала в середині таблиці. Успішно був розпочатий сезон 2005/06 (команда спочатку ділила лідерство з непереможним тоді «Челсі», потім довго трималася в зоні єврокубків), але в середині і наприкінці сезону було падіння на звичне 13 місце. Останні 3 матчі і взагалі були вщент програні з загальним рахунком 1:10.

Новий сезон лондонці вперше за довгий час почали з новим головним тренером — Іаном Дауі, але провальний старт і місце на дні турнірної таблиці змусили того покинути цю посаду в листопаді 2006-го. Два місяці виконував обов'язки головного тренера колишній помічник Дауі Лес Рід, але не досяг успіху. Наприкінці грудня 2006-го головним тренером був призначений Алан Пардью, тільки-но звільнений з настільки ж кризового «Вест Хема». І він ледь не створив диво — на початок квітня «Пікші» покинули зону вильоту. Але безвиграшна серія на фініші — і, як результат, виліт з 19 позиції.

У сезоні 2007/08 «Чарльтон» вважався одним з фаворитів змагань в Чемпіонаті. Клуб довго тримався у групі лідерів, але вже в лютому стало зрозуміло, що сили покидають «Пікш». Підсумок — падіння в середину таблиці.

Сезон 2008/09 став жахом для шанувальників команди. Після посереднього старту команда і зовсім перестала вигравати (безвиграшна серія тривала з вересня 2008-го по кінець січня 2009-го), впавши на останнє місце в Чемпіонаті, так і не зумівши надалі з нього вибратися. Команді не допомогли ні ротації складу (близько 40 гравців виходило на поле в матчах ліги у футболці «Чарльтона» протягом сезону), ні зміна тренера (Алана Пардью змінив Філ Паркінсон) не врятували команду від вильоту в Дивізіон 1.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

З 1906 року «Чарльтон» змінив аж дев'ять стадіонів.
У команди три прізвиська — Addics, Robins і Valiants і два талісмани — собака Флойд і кіт Харві. Найвідоміше прізвисько — «Еддікс» — походить від слова «haddock» (пікша, тріска), оскільки спочатку роздягальня клубу була в розташованому поряд зі стадіоном у рибному магазині.