Чекалін (місто) — Вікіпедія

Місто
Чекалін
рос. Чекалин (15 лютого 1944)

Герб
Герб

Координати 54°06′ пн. ш. 36°15′ сх. д.H G O

Країна Росія
Регіон Тульська область
Муніципальний район Суворовський
Міське поселення Чекалін
Дата заснування 1565
Попередні назви до 1944Лихвин
Висота центру 190  м
Населення 975 осіб (2014)
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 48763
Поштовий індекс 301414
Код ЗКАТУ 70240508
GeoNames 569615
Офіційний сайт chekalin.tulobl.ru
Чекалін. Карта розташування: Росія
Чекалін
Чекалін
Чекалін (Росія)
Чекалін. Карта розташування: Тульська область
Чекалін
Чекалін
Чекалін (Тульська область)
Мапа

Чекалін — місто в Суворовському районі Тульської області в Росії, утворює міське поселення «місто Чекалін». Назва до 1944 року —Лихвин .

Населення — 975 осіб. За переписом 2010 Чекалін — місто з найменшою чисельністю населення в Росії.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на лівому березі річки Оки, за 102 км від Тули, за 16 км від Суворова, за 30 км від Перемишля, за 7 км від залізничної станції Черепеть (на лінії Тула ​​ — Козельськ), на кордоні з Перемишльським районом Калузької області.

Історія[ред. | ред. код]

Місто відоме під назвою Лихвин з 1565[1], коли було віднесене Іваном Грозним до опричних міст та укріплень. Було оточено дубовою стіною та чотирма глухими баштами (залишки земляної фортеці збереглися).

З 1727 Лихвин — повітове місто Лихвинського повіту Московської губернії, з 1776 — Калузького намісництва (губернії)[2]. На початку XIX століття Лихвин був жвавим торговим містом з пристанню на Оці.

Наприкінці XIX ст. Лихвин займав площу в одну квадратну версту; в місті налічувалося 266 будинків (в тому числі 21 кам'яний), 4 храми, 25 торгових лавок, 7 трактирів та оптовий винний склад; з 4 заводів найзначнішим був винокурний. Крім того, в Лихвині було понад 80 ремісничих закладів. Освіту було представлено трьома училищами: чоловічим повітовим, чоловічим парафіяльним та жіночим двокласним. Діяла лікарня на 30 ліжок, організована в 1905 зусиллями земського лікаря Лісіцина[3][2]. З другої половини XIX століття місто поступово приходило в занепад: внаслідок обміління Оки скоротилася торгівля, а магістральні залізниці, будівництво яких могло б сприяти економічному підйому, обійшли Лихвин стороною. З часом Ока в районі Лихвина стала та зовсім несудохідною[3].

25 грудня 1905 від головного залізничного вокзалу міста Тули — «Московського» вокзалу — відкрився регулярний рух по Туло​​-Лихвинській залізниці. Кінцева станція Лихвин розташовувалася на протилежному від Чекаліна правому березі Оки[4]. Станцію Лихвин було закрито в 1941 році після відкриття руху по ширококолійній залізниці Тула ​​ — Козельськ; сама ж Туло​​-Лихвинська вузькоколійна залізниця працювала до 1996 року[5].

З 1941 Лихвин був центром Черепетського району, а з 1944 по 1958 — Чекалінського району.

У 1944[1] місто Лихвин було перейменовано в Чекалін — на честь страченого тут 6 листопада 1941 16-річного партизана, Героя Радянського Союзу Олександра Чекаліна.

У радянські часи в місті працювало декілька підприємств: молокозавод; комбінат, який виробляв ковдри; дитячий санаторій та ліспромгосп.

З 2006 місто утворює міське поселення «місто Чекалін». У 2012 року адміністрацією Суворовського району було запропоновано змінити статус поселення на сільське, що викликало протест мешканців Чекаліна; внаслідок чого міський статус було збережено[3].

Демографія[ред. | ред. код]

Зміна чисельності населення за даними всесоюзних та всеросійських переписів[6]:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Місто переважно зберегло прямокутну сітку кварталів, закладену в генеральному плані 1776 року. Єдиний вцілілий храм міста, Свято-Введенський, розташований на вулиці Леніна. У північного в'їзду в місто на Калузькій вулиці стоїть будівля колишньої каплиці[7].

У місті збереглися фрагменти житлової та громадської забудови XVIII–XIX століть (головним чином одно-і двоповерхові колишні купецькі будинки), більша їх частина зосереджена на головній вулиці Чекаліна — Калузькій. Це будівлі середини — кінця XIX століття, що належали купцям. До кінця XVIII століття належить будинок купця І.А Проніна (№ 34). На Калузькій вулиці зберігся також ряд громадських будівель XIX століття, в яких розміщувалися повітове Дворянське зібрання (№ 26, 1810), земство (№ 28, 1784), повітове управління військового начальника (№ 44, 1-а половина XIX століття), архів (перетин Калузької вулиці та вулиці Чекаліна, 1910), поліцейське управління (№ 31, 33, 1810-і роки). Ще одна будівля першої половини XIX століття — будинок колишніх служивих козаків (№ 38)[7].

Ряд зразків міської кам'яної забудови є і на вулиці Чекаліна. Це будівля купецьких лавок (№ 20, 1-а половина XIX століття), повітового суду (№ 25, початок XIX століття), колишньої пожежної охорони (№ 27, 1-а половина XIX століття), будинки купців Аносова (№ 23, 1-а половина XIX століття), Міленушкіна (№ 19, 1810), Терехова (№ 21, 1815), Міссінського (№ 29, 1-а половина XIX століття), родини Проніна (№ 17, 1810-і роки). На Свято-Введенській вулиці — будівля колишньої поштово-телеграфної контори (№ 23, 1-а половина XIX століття)[7].

Примітні будівлі колишньої в'язниці (перша половина XIX століття) та лікарні (1900-і роки, стиль модерн[3]). У центрі міста встановлено бюст Героя Радянського Союзу Олександра Чекаліна.

У північних кордонів міста, на крутому схилі корінного берега Оки, знаходиться пам'ятник природи регіонального значення Лихвинський розріз (площа 60,1 га)[7][8]. Поблизу міста розташовано кілька археологічних об'єктів — стоянки часів палеоліту та неоліту, городище Дуна (поселення тут існувало до XIII століття, збереглися залишки вала)[7]. На території плодового саду Чекалінської середньої школи збереглися фрагменти стрілецького валу XVI–XVII століть.

Економіка[ред. | ред. код]

Жителі міста працюють переважно в соціальній сфері. У 2014 році в місті налічувалося 3 діючих магазини (два продовольчих та господарський)[3].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Об'єкти освіти представлені школою та дитячим садом. При школі відкрито музей. Лікарня — філія Суворовської ЦРЛ — останнім часом діє фактично в режимі амбулаторії; 2014 року лише 2 лікарі працювали тут постійно[3]. При міському будинку культури працює бібліотека. Є також поштове відділення. Банківське обслуговування населення не проводиться, найближче відділення Ощадбанку Росії розташоване в селищі Черепеть[3].

Обсяг житлового фонду у 2008 році становив 32,1 тис. м² (в тому числі кам'яної забудови 6,8 тис. м², дерев'яної 22,7 тис. м²), переважно це будинки споруджені до 1917 року. 24,8 тис. м² житлового фонду мало ступінь зносу понад 70%. Налічувалося 339 одноповерхових будинків і 141 двоповерховий[7].

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 231.(рос.)
  2. а б Лихвин // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  3. а б в г д е ж Аронов Н. (28 липня 2014). Сами себе горожане. журнал «Огонёк». Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 18 серпня 2014. 
  4. Туло-Лихвинская узкоколейная железная дорога. Схемы и топографические карты. «Сайт о железной дороге» С. Д. Болашенко. Процитовано 18 серпня 2014. 
  5. Тула ​​-Ліхвінского вузькоколійна залізниця 1905–2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 19 листопада 2014. 
  6. Переписи населения Российской Империи, СССР, 15 новых независимых государств. Архів оригіналу за 30 вересня 2001. Процитовано 19 листопада 2014. 
  7. а б в г д е Генеральный план города Чекалина. Администрация Суворовского района Тульской области, официальный сайт. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 17 серпня 2014. 
  8. Геологическое обнажение на реке Оке у р. Чекалина (Лихвинский разрез). Портал Информационно-аналитической системы «Особо охраняемые природные территории России». Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 18 серпня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]