Чемпіонат Європи з футболу 2008 — Вікіпедія

Чемпіонат Європи з футболу 2008
Команд 52
(у фінальній частині: 16)
Господар(і) турніру Австрія Австрія
Швейцарія Швейцарія
Час проведення 7—29 червня 2008
Чемпіон Іспанія Іспанія (2-ий титул)
2-е місце Німеччина Німеччина
Зіграно матчів 31
Забито м’ячів 77 (2,48 за матч)
Кількість глядачів 1 140 902
(36 803 у середньому)
Найкращий бомбардир Іспанія Давід Вілья
(4 голи)
Найкращий гравець Іспанія Хаві
← 2004
2012 →

Чемпіонат Європи з футболу 2008 (нім. Fußball-Europameisterschaft 2008, фр. Championnat d'Europe de football 2008, італ. Campionato europeo di calcio 2008, романш. Campiunadi d'Europa da ballape 2008, скорочено «Євро-2008», офіційна назва UEFA EURO 2008™) — 13-й чемпіонат Європи з футболу, що проводився УЄФА. Турнір проходив у Австрії та Швейцарії з 7 по 29 червня 2008 року. Як і на попередньому чемпіонаті Європи, під час турніру зіграно 31 матч, в яких забито 77 м'ячів (у середньому 2,48 м'ячі за гру).

Це другий турнір в історії європейських футбольних чемпіонатів, господарями якого стали одночасно дві країни. Першим став чемпіонат Європи 2000 року, що проходив у Бельгії та Нідерландах. Швейцарія до цього приймала чемпіонат світу 1954 року, Австрія ж раніше не мала досвіду проведення серйозних змагань футбольних збірних. Проте УЄФА відзначила, зокрема, високу відвідуваність матчів Молодіжного чемпіонату Європи з футболу 2002 року у Швейцарії, яка втричі перевищила очікувану[1].

У турнірі взяли участь 16 команд. Австрія і Швейцарія автоматично кваліфікувалися до фінальної стадії як країни-організатори. Інші 14 учасників визначилися в кваліфікаційному раунді, який розпочався 16 серпня 2006 року. Іспанія, яка стала переможцем Євро-2008, отримала право взяти участь в Кубку Конфедерацій 2009 року в Південно-Африканській Республіці[2]. Найкращим бомбардиром турніру став іспанець Давид Вілья (4 голи), а найкращим гравцем чемпіонату — його співвітчизник Хаві.

Вибір країни-господаря чемпіонату[ред. | ред. код]

Емблема заявки Австрії та Швейцарії на проведення Євро-2008

28 лютого 2002 року сплинув термін подачі заявок на проведення Євро-2008. Всього було зареєстровано сім кандидатів на проведення чемпіонату. На це право претендували такі країни: Австрія/Швейцарія, Хорватія/Боснія та Герцеговина, Греція/Туреччина, Угорщина, заявка скандинавських країн «Nordic 2008» (Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція), Росія, Шотландія/Ірландія[3].

Більшість експертів бачили серед фаворитів заявки Австрії та Швейцарії, Шотландії та Ірландії, а також заявку скандинавських країн[4]. Проте за кілька годин до засідання Виконавчого комітету УЄФА сталося непередбачуване — ввечері 11 грудня прем'єр-міністр Ірландії Берті Агерн заявив, що уряд Ірландії не може забезпечити проведення матчів чемпіонату на двох із потрібних стадіонів, оскільки будівництво нового національного стадіону не розпочалося через брак коштів, а оренду найбільшого стадіону країни «Кроук Парк» не дозволила Асоціація гельського футболу, яка є його власником[5]. Через це шанси спільної заявки Австрії та Швейцарії значно зросли.

12 грудня 2002 року Виконавчий комітет УЄФА на засіданні у Женеві ухвалив рішення про проведення чемпіонату Європи 2008 у Австрії та Швейцарії[6][7]. В останньому турі голосування ця заявка перемогла заявку Угорщини[8]. Третьою стала заявка Греції та Туреччини, а спільна заявка Хорватії та Боснії і Герцеґовини та заявка Росії вибули з боротьби ще на попередньому етапі голосування[9].

Міста і стадіони[ред. | ред. код]

Ернст-Гаппель-Штадіон

Чемпіонат пройшов на восьми стадіонах: чотирьох в Австрії та чотирьох в Швейцарії. Згідно з вимогами УЄФА, стадіони чемпіонату вміщували не менше 30 000 глядачів. Найбільший з них — «Ернст-Гаппель-Штадіон» у Відні, розрахований на 53 008 місць[10], на якому й пройшов фінальний матч турніру. Збірна Швейцарії зіграла всі свої матчі на стадіоні «Санкт-Якоб Парк» у Базелі. На цьому ж стадіоні проходила церемонія відкриття і перший матч. Збірна Австрії провела всі свої матчі на «Ернст-Гаппель-Штадіоні».

З вісьмох стадіонів лише «Ернст-Гаппель-Штадіон» був реконструйований, решту арен збудували спеціально до чемпіонату в 2000-ні роки («Вальс-Зіценгайм», «Стад де Женев», «Тіволі Ной») або спорудили на місці старих арен. У 2004 році організатори зіткнулися з проблемою реконструкції стадіону в Цюриху. Спочатку планувалося проводити матчі на перебудованому стадіоні «Гардтурм», проте через протести населення та тривалі судові розгляди від цих планів довелося відмовитися[11]. Проблема вирішилася, коли «Хардтурм» замінили іншою ареною — цюрихським стадіоном «Летцигрунд». У січні 2005 року УЄФА затвердила переглянутий план. Будівництво всіх стадіонів було завершене у встановлений УЄФА строк — кінець літа 2007 року, зокрема, відкриття «Летцигрунда» відбулося 30 серпня 2007 року[12].

Порівняно невелика місткість стадіонів (лише найбільші стадіони Австрії «Ернст-Гаппель-Штадіон» та Швейцарії «Санкт-Якоб Парк» вміщують понад 32 000 глядачів) призвела до критики з боку учасників змагань, зокрема, тренера збірної Німеччини Йоахіма Лева[13]. Натомість всі квитки на матчі були продані, і стадіони практично на всіх матчах заповнилися вщерть[14].

Країна Місто Стадіон Місткість Клуб Матчі
Швейцарія Швейцарія Базель «Санкт-Якоб Парк» 42 500 ФК «Базель» Матч відкриття і ще 2 групові матчі, 2 чвертьфінали, півфінал
Берн «Стад де Суїсс Ванкдорф» 31 781 «Янг Бойз» 3 групових матчі
Женева «Стад де Женев» 30 084 «Серветт» 3 групових матчі
Цюрих «Летцигрунд» 31 000 ФК «Цюрих» 3 групових матчі
Австрія Австрія Відень «Ернст-Гаппель-Штадіон» 53 008 «Аустрія» 3 групові матчі, 2 чвертьфінали, півфінал та фінал
Інсбрук «Тіволі Ной» 31 600 «Ваккер» 3 групових матчі
Зальцбург «Вальс-Зіценгайм» 31 895 «Ред Булл» 3 групових матчі
Клагенфурт «Вертерзеештадіон» 32 000 «Аустрія Кернтен» 3 групових матчі

Кваліфікація[ред. | ред. код]

Кваліфікаційний раунд Чемпіонат Європи з футболу 2008 пройшов з 16 серпня 2006 року по 24 листопада 2007 року. Австрія та Швейцарія отримали путівки до фінальної стадії як господарі чемпіонату. У рамках групи кожна команда зіграла з кожною іншою два матчі: один на своєму полі, інший — на полі суперника.

Нижче наведено склад семи кваліфікаційних груп. Команди, що пройшли до фінального етапу, виділені зеленим.

Група A Група B Група C Група D Група E Група F Група G
Польща Польща
Португалія Португалія
Італія Італія
Франція Франція
Греція Греція
Туреччина Туреччина
Чехія Чехія
Німеччина Німеччина
Хорватія Хорватія
Росія Росія
Іспанія Іспанія
Швеція Швеція
Румунія Румунія
Нідерланди Нідерланди
Сербія Сербія
Фінляндія Фінляндія
Бельгія Бельгія
Казахстан Казахстан
Вірменія Вірменія
Азербайджан Азербайджан
Шотландія Шотландія
Україна Україна
Литва Литва
Грузія Грузія
Фарерські острови Фарерські острови
Норвегія Норвегія
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Молдова Молдова
Угорщина Угорщина
Мальта Мальта
Ірландія Ірландія
Словаччина Словаччина
Уельс Уельс
Кіпр Кіпр
Сан-Марино Сан-Марино
Англія Англія
Ізраїль Ізраїль
Північна Македонія Північна Македонія
Естонія Естонія
Андорра Андорра
Північна Ірландія Північна Ірландія
Данія Данія
Латвія Латвія
Ісландія Ісландія
Ліхтенштейн Ліхтенштейн
Болгарія Болгарія
Білорусь Білорусь
Албанія Албанія
Словенія Словенія
Люксембург Люксембург

Учасники[ред. | ред. код]

За результатами кваліфікації місце у фінальному розіграші здобули такі команди:

Команда Кваліфікація Дата кваліфікації Попередні турніри Досягнення
Австрія Австрія 00Кваліфікована як господар 12 грудня 2002 01 (дебют) 0
Швейцарія Швейцарія 01Кваліфікована як господар 12 грудня 2002 21 (1996, 2004) 1груповий турнір
Польща Польща 02Група A — 1-ше місце 17 листопада 2007 00 (дебют) 0
Португалія Португалія 03Група A — 2-ге місце 21 листопада 2007 4 (1984, 1996, 2000, 2004) 4фіналіст
Італія Італія 04Група B — 1-ше місце 17 листопада 2007 60 (1968, 1980, 1988, 1996, 2000, 2004) 5чемпіон (1968)
Франція Франція 05Група B — 2-ге місце 17 листопада 2007 61 (1960, 1984, 1992, 1996, 2000, 2004) 62-разовий чемпіон
Греція Греція 06Група C — 1-ше місце 17 жовтня 2007 23 (1980, 2004) 5чемпіон (2004)
Туреччина Туреччина 07Група C — 2-ге місце 21 листопада 2007 22 (1996, 2000) 2чвертьфінал
Чехія Чехія 08Група D — 1-ше місце 17 жовтня 2007 62 (19601, 19761, 19801, 1996, 2000, 2004) 5чемпіон (1976)1
Німеччина Німеччина 09Група D — 2-ге місце 13 жовтня 2007 9 (19722, 19762, 19802, 19842, 19882, 1992, 1996, 2000, 2004) 73-разовий чемпіон
Хорватія Хорватія 10Група E — 1-ше місце 17 листопада 2007 20 (1996, 2004) 2чвертьфінал
Росія Росія 11Група E — 2-ге місце 21 листопада 2007 8 (19603, 19643, 19683, 19723, 19883, 19924, 1996, 2004) 5чемпіон (1960)3
Іспанія Іспанія 12Група F — 1-ше місце 17 листопада 2007 71 (1964, 1980, 1984, 1988, 1996, 2000, 2004) 5чемпіон (1964)
Швеція Швеція 13Група F — 2-ге місце 21 листопада 2007 30 (1992, 2000, 2004) 3півфінал
Румунія Румунія 14Група G — 1-ше місце 17 жовтня 2007 31 (1984, 1996, 2000) 2чвертьфінал
Нідерланди Нідерланди 15Група G — 2-ге місце 17 листопада 2007 70 (1976, 1980, 1988, 1992, 1996, 2000, 2004) 5чемпіон (1988)
2 як ФРН
3 як СРСР
4 як СНД

Жеребкування[ред. | ред. код]

Жеребкування чемпіонату Європи 2008 відбулося 2 грудня 2007 року в Культурно-конференційному центрі міста Люцерн (Швейцарія).[15].

Перед жеребкуванням команди були розподілені на чотири кошики за системою, яка використовувалася на чемпіонатах Європи 2000 та 2004 років: згідно з їх результатами виступів у відбіркових турнірах до Чемпіонату світу-2006 та Чемпіонату Європи-2008. Як і в 1992 та 1996 роках, матчі однієї групи проходили лише на двох стадіонах, і команди, що потрапили до першого кошику, мали перевагу всіх трьох групових матчів на одному стадіоні. Збірні з одного кошика не могли зустрітися між собою в груповому турнірі[16].

Критерії розподілу за кошиками[ред. | ред. код]

Команди розташовуються за рейтингом, який формується за визначеними УЄФА критеріями в такому порядку[16]:

  1. Рейтинговий коефіцієнт, тобто середня кількість набраних очок в іграх відбіркових турнірів до Чемпіонату світу-2006 та Чемпіонату Європи-2008 (або лише в одному турнірі, якщо в іншому команда не брала участі).
  2. Середня кількість набраних очок в іграх останнього зіграного командою відбіркового турніру.
  3. Середня різниця м'ячів у цих іграх.
  4. Середня кількість забитих м'ячів у цих іграх.
  5. Середня кількість м'ячів, забитих на виїзді, в цих іграх.
  6. У разі рівності всіх попередніх показників команди розташовуються за жеребом.

До першого кошику потрапили Австрія та Швейцарія як господарі змагань, Греція як переможець чемпіонату Європи з футболу 2004, а також команда з найкращим рейтингом. До другого кошика потрапили команди з рейтингами від другого до п'ятого, до третього — команди з рейтингами від шостого до дев'ятого, до четвертого — команди з рейтингами від десятого до тринадцятого.

Команди були розподілені за кошиками таким чином:

Кошик 1 Кошик 2 Кошик 3 Кошик 4

Результати жеребкування[ред. | ред. код]

В результаті жеребкування склад груп набув такого вигляду:

Група A Група B Група C Група D
Кошик 1 Швейцарія Швейцарія Австрія Австрія Нідерланди Нідерланди Греція Греція
Кошик 2 Чехія Чехія Хорватія Хорватія Італія Італія Швеція Швеція
Кошик 3 Португалія Португалія Німеччина Німеччина Румунія Румунія Іспанія Іспанія
Кошик 4 Туреччина Туреччина Польща Польща Франція Франція Росія Росія

Арбітри[ред. | ред. код]

Для обслуговування матчів чемпіонату Європи з футболу 2008 отримали запрошення 12 головних арбітрів та 24 асистенти арбітра:

Країна Головний арбітр Помічники арбітра
Австрія Австрія Конрад Плауц Егон Беройтер Маркус Майр
Бельгія Бельгія Франк де Блекер Петер Германс Алекс Ферстретен
Англія Англія Говард Вебб Даррен Кенн Майк Моллеркі
Німеччина Німеччина Герберт Фандель Карстен Кадах Фолькер Фецель
Греція Греція Кірос Вассарас Дімітріс Бозацідіс Дімітріс Сарайдаріс
Італія Італія Роберто Розетті Алессандро Грізеллі Паоло Калканьо
Нідерланди Нідерланди Пітер Вінк Адріан Інія Ганс тен-Гове
Норвегія Норвегія Том Геннінг Овребьо Гейр Оге Холен Ян Петтер Ранден
Словаччина Словаччина Любош Міхел Роман Слишко Мартін Балко
Іспанія Іспанія Мануель Мехуто Гонсалес Хуан Карлос Хусте Хіменес Хесус Кальво Гуадамуро
Швеція Швеція Петер Фрейдфельдт Стефан Віттберг Генрік Андрен
Швейцарія Швейцарія Массімо Бузакка Матіас Арне Стефан Куат

Склади команд[ред. | ред. код]

Склади команд-учасниць Чемпіонату Європи з футболу 2008 згідно з регламентом мали бути оголошені за десять днів до першого матчу турніру, тобто 28 травня 2008 року. Всього в заявку може бути внесено 23 футболісти (включаючи 3 воротарі). За 24 години до першого зіграного матчу команди мають право замінити травмованого гравця.[16]

Євро-2008 став першим чемпіонатом Європи з 1992 року, в якому кожна зі збірних мала принаймні одного гравця, який виступає за кордоном. До цього три чемпіонати поспіль хоча б одна збірна складалася з гравців виключно національного чемпіонату.

На чемпіонаті Європи-2008 виступали чотири гравці з чемпіонату України — хорвати Дарійо Срна («Шахтар» Донецьк) та Огнєн Вукоєвич, який перед Євро-2008 перейшов до київського «Динамо», а також поляк Маріуш Левандовський та румун Резван Рац з донецького «Шахтаря».

Регламент змагань[ред. | ред. код]

Країни-учасниці Євро-2008. Забарвлення відповідає досягнутому результату.

У фінальному розіграші чемпіонату Європи з футболу брали участь 16 команд. Розіграш складався з групового турніру і матчів на вибування. Всього відбувся 31 матч (на відміну від інших турнірів, таких як чемпіонат світу та Кубок африканських націй, матч за третє місце не проводився, а бронзові медалі отримали обидва півфіналісти).

Груповий турнір[ред. | ред. код]

В груповому турнірі 16 команд-учасниць були розбиті на чотири групи (позначені латинським літерам A, B, C і D); всередині групи кожна команда грала один матч з кожною іншою. За перемогу в матчі групового турніру команда здобувала три очки, за нічию — одне очко, у разі поразки команда не здобувала очок. Команди посідали місця в турнірній таблиці згідно з кількістю набраних очок. За рівної кількості очок у кількох команд для визначення кращої застосовувалися такі критерії в такому порядку:

  • кількість очок, набраних лише у матчах між цими командами;
  • різниця забитих і пропущених м'ячів у цих матчах;
  • кількість забитих м'ячів у цих матчах (якщо команд більше двох);
  • різниця забитих і пропущених м'ячів в усіх групових матчах;
  • кількість забитих м'ячів в усіх групових матчах;
  • у разі, якщо однакову кількість очок та однакові вищезгадані показники мають рівно дві команди, і гра між ними в останньому турі групового турніру завершується внічию, після завершення основного часу матчу одразу пробиваються післяматчеві пенальті;
  • рейтинговий коефіцієнт посіву за підсумками відбіркових турнірів до Чемпіонату світу-2006 та Чемпіонату Європи-2008 (див. Чемпіонат Європи з футболу 2008 (жеребкування));
  • індекс fair-play, який враховує кількість жовтих та червоних карток, отриманих гравцями команди в усіх групових матчах;
  • у випадку рівності усіх цих показників для виявлення кращої команди має бути використаний жереб.[16]

Матчі на вибування[ред. | ред. код]

Завершальна фаза змагань складалася з чотирьох чвертьфіналів, двох півфіналів і фінального матчу. На цьому етапі, якщо основний час матчу (90 хвилин) закінчується внічию, команди грають два додаткових 15-хвилинних тайми. Якщо протягом цього часу жодна команда не здобуває переваги, влаштовується серія післяматчевих пенальті.

Результати[ред. | ред. код]

Груповий етап[ред. | ред. код]

Група А[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Португалія Португалія 3 2 0 1 5 3 +2 6
2. Туреччина Туреччина 3 2 0 1 5 5 0 6
3. Чехія Чехія 3 1 0 2 4 6 −2 3
4. Швейцарія Швейцарія 3 1 0 2 3 3 0 3







За підсумками другого туру збірна Португалії, здобувши дві перемоги у двох матчах, достроково забезпечила собі перше місце в групі та стала першою командою Євро-2008, що вийшла до плей-оф. Швейцарія після двох поразок, навпаки, стала першою збірною, що втратила шанси вийти до чвертьфіналу, посівши останнє місце в групі. Власника другої путівки до плей-оф визначав матч Туреччина — Чехія, причому команди мали абсолютно рівні показники, і тому в разі нічиєї вперше на міжнародних чемпіонатах довелося б пробивати пенальті. У цьому напруженому (7 жовтих карток, в тому числі й запасному гравцю Чехії Мілану Барошу, та червона картка воротарю Туреччини Волкану Демірелю) протистоянні турецька збірна, програючи 0 — 2, за останні 15 хвилин матчу забила три м'ячі у ворота голкіпера збірної Чехії Петра Чеха та вийшла до чвертьфіналу.

Група B[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Хорватія Хорватія 3 3 0 0 4 1 +3 9
2. Німеччина Німеччина 3 2 0 1 4 2 +2 6
3. Австрія Австрія 3 0 1 2 1 3 −2 1
4. Польща Польща 3 0 1 2 1 4 −3 1







Збірна Хорватії завдяки двом перемогам та нічиїй у поєдинку між Австрією та Польщею достроково посіла перше місце в групі. Після другого туру шанси посісти друге місце мали три інші команди цієї групи. В підсумку, перемігши збірну Австрії 1 — 0, збірна Німеччини вийшла до плей-оф. У матчі Польща — Хорватія збірна Польщі так і не зуміла забити свій другий гол на чемпіонатах Європи, зазнавши поразки від резервного складу хорватської збірної. У складі хорватів відзначився Іван Класнич, який став першим футболістом з донорською ниркою, який забив гол на чемпіонаті Європи[17].

Група C[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Нідерланди Нідерланди 3 3 0 0 9 1 +8 9
2. Італія Італія 3 1 1 1 3 4 −1 4
3. Румунія Румунія 3 0 2 1 1 3 −2 2
4. Франція Франція 3 0 1 2 1 6 −5 1







Результати групового турніру у так званій «Групі смерті» (яка отримала таку назву, бо її учасники на момент жеребкування посідали в рейтингу Elo для європейських збірних 1, 2, 4 та 8 місця)[18][19] виявилися несподіваними для багатьох. Перемігши своїх суперників з великим рахунком у перших двох матчах, збірна Нідерландів достроково вийшла до плей-оф. Румунія відібрала очки в обох фіналістів Чемпіонату світу 2006 року, але в третьому турі не змогла здобути перемогу в грі проти Нідерландів та посіла третє місце. В останньому турі в матчі-повторенні фіналу Чемпіонату світу-2006 Франція — Італія чинні чемпіони світу італійці здобули перемогу та вибороли друге місце, а збірна Франції фінішувала останньою.

Група D[ред. | ред. код]

М Команда І В Н П МЗ МП РМ О
1. Іспанія Іспанія 3 3 0 0 8 3 +5 9
2. Росія Росія 3 2 0 1 4 4 0 6
3. Швеція Швеція 3 1 0 2 3 4 −1 3
4. Греція Греція 3 0 0 3 1 5 −4 0







Завдяки двом перемогам у перших двох матчах групи збірна Іспанії достроково вийшла до плей-оф. Власник другого місця в групі визначався в останньому турі в грі Росія — Швеція. У цьому матчі впевнену перемогу здобули росіяни, вперше у своїй незалежній історії вийшовши до плей-оф міжнародного турніру, а шведська збірна вперше з 2000 року не подолала груповий етап. Збірна Греції програла всі матчі та забила лише один гол, не спромігшись здобути очки навіть у грі з резервним складом збірної Іспанії, і показала найгірший результат для чинного чемпіона Європи з 1988 року.

Плей-оф[ред. | ред. код]

Цей плей-оф відрізнявся від тих, які були на інших турнірах. Команди в групах A і B відділені від команд в групах C і D до фіналу. Проте ця зміна, по-перше, збільшує ймовірність повторення групових матчів на стадії плей-оф, по-друге, унеможливлює фінал між двома командами з тієї самої половини змагання. Іншою особливістю, яка мала місце вперше за всю історію турніру, є використання лише двох найбільших стадіонів (Санкт-Якоб Парк у Базелі та Ернст-Гаппель-Штадіон у Відні) для проведення шести матчів плей-оф та фіналу турніру[20].

Чвертьфінали Півфінали Фінал
                   
19 червня — Базель        
 Португалія Португалія  2
25 червня — Базель
 Німеччина Німеччина  3  
 Німеччина Німеччина  3
20 червня — Відень
   Туреччина Туреччина  2  
 Хорватія Хорватія  1 (1)
29 червня — Відень
 Туреччина Туреччина (п.)  1 (3)  
 Німеччина Німеччина  0
21 червня — Базель
   Іспанія Іспанія  1
 Нідерланди Нідерланди  1
26 червня — Відень
 Росія Росія (д. ч.)  3  
 Росія Росія  0
22 червня — Відень
   Іспанія Іспанія  3  
 Іспанія Іспанія (п.)  0 (4)
 Італія Італія  0 (2)  

Чвертьфінал[ред. | ред. код]



    Пенальті  
Модрич Не забив (повз ворота)
Срна Забито
Ракитич Не забив (повз ворота)
Петрич Не забив (воротар)
1 — 3 Забито Арда Туран
Забито Семіх Шентюрк
Забито Хаміт Алтинтоп
 


    Пенальті  
Вілья Забито
Касорла Забито
Сенна Забито
Гуїса Не забив (воротар)
Фабрегас Забито
4 — 2 Забито Гроссо
Не забив (воротар) Де Россі
Забито Каморанезі
Не забив (воротар) Ді Натале
 

У першому чвертьфіналі збірна Німеччини, що вийшла до плей-оф завдяки другому місцю у групі B, здобула перемогу над найкращою командою групи A Португалією. Німецькі футболісти контролювали хід гри протягом усього матчу, забивши два м'ячі за перші 30 хвилин. Португальці скоротили рахунок завдяки голу Нуну Гоміша, проте після перерви німці зусиллями Баллака повернули перевагу у два м'ячі. Гол Елдера Поштіги на останніх хвилинах не завадив збірній Німеччини вийти до півфіналу чемпіонату Європи вперше з 1996 року.

У матчі між Хорватією та Туреччиною жодна з команд не забила в основний час. Лише на передостанній хвилині додаткового часу Іван Класнич забив перший гол у цій грі. Проте збірна Туреччини вже втретє на чемпіонаті уникла поразки на останніх хвилинах матчу: на другій доданій арбітром хвилині відзначився Семіх Шентюрк після передачі від воротаря Рюштю Речбера. В серії пенальті хорватські футболісти тричі не зуміли забити, а турки впевнено реалізували всі три одинадцятиметрових, перемігши з рахунком 3 —1.

У третьому чвертьфіналі зустрілися збірні Нідерландів та Росії. Нідерландські футболісти вийшли на матч зі скорботними пов'язками в зв'язку зі смертю новонародженої доньки Халіда Булахруза[21]. Російська збірна несподівано вийшла вперед завдяки голу Романа Павлюченка. Збірна Нідерландів, яка раніше виграла всі три групові матчі, змогла відігратися лише на 86-й хвилині. Проте в додатковий час збірна Росії завдяки результативній передачі та голу Андрія Аршавіна здобула переконливу перемогу та вперше в своїй незалежній історії вийшла до півфіналу міжнародного турніру.

Матч між Іспанією та Італією не виправдав очікувань уболівальників. Протягом основного та додаткового часу жодна з команд не змогла забити, перевівши гру в серію пенальті. Джанлуїджі Буффон відбив удар Гуїси, в той час як Ікер Касільяс відбив два удари італійців. В підсумку збірній Іспанії вдалося перервати цілу низку нещасливих серій, зокрема вона здобула першу офіційну перемогу над Італією з 1920 року та стала єдиним переможцем групи, який вийшов до півфіналу Євро-2008.

Півфінал[ред. | ред. код]




У першому півфіналі зустрічалися збірні Німеччини та Туреччини. Завдяки голу Уґюра Борала турецька збірна єдиний раз на цьому чемпіонаті забила першою. Практично одразу Бастіан Швайнштайгер зрівняв рахунок. На 79-й хвилині Клозе вивів Німеччину вперед. Пізніше Семіх Шентюрк зрівняв рахунок завдяки помилці Леманна, але Німеччині вдалося вийти до фіналу, забивши на останній хвилині. Телетрансляція другого тайму матчу неодноразово переривалася через грозу у Відні, звідки велась трансляція на весь світ.

Другий півфінал, в якому зустрічалися Росія та Іспанія, став повторенням групового матчу. Після безгольового першого тайму на перших хвилинах другого забив Хаві. До кінця матчу іспанці відзначились ще двічі. Таким чином, вдруге на турнірі перемігши збірну Росії з різницею в три м'ячі, іспанська збірна вийшла до фіналу вперше з 1984 року.

Фінал[ред. | ред. код]



На початку матчу перевагою володіла збірна Німеччини, проте вже на 14 хвилині відбувся перший небезпечний момент біля воріт Єнса Леманна: Метцельдер ледь не зрізав м'яч у власні ворота. В середині тайму Іспанія перехопила ініціативу, створивши кілька небезпечних моментів: Фернандо Торрес на 23-й хвилині влучив у стійку, а вже на 33-й хвилині забив єдиний гол у матчі. До перерви йшла гра переважно в центрі поля зі значною кількістю фолів з обох боків. На початку другого тайму обидві збірні досить гостро атакували, але через впевнені дії Ікера Касільяса та Єнса Леманна забити жодній з команд не вдалося. У другій половині тайму Німеччина стала частіше переходити в масовану атаку, але захист іспанців не дозволив німецькій збірній забити гол у відповідь. Матч завершився з рахунком 1:0 на користь збірної Іспанії, яка стала дворазовим чемпіоном Європи та другою в історії командою, яка виграла всі матчі чемпіонату Європи.

Статистика[ред. | ред. код]

Бомбардири[ред. | ред. код]

4 голи

3 голи

2 голи

1 гол

1 гол (прод.)

Збірна чемпіонату[ред. | ред. код]

Хаві, гравець чемпіонату

30 червня 2008 року УЄФА оголосила список 23 найкращих гравців чемпіонату Європи. Список сформовано на основі відгуків дев'яти аналітиків, які спостерігали за діями гравців у кожному матчі чемпіонату. Ця символічна збірна складається виключно з гравців команд, що вийшли до плей-оф, і не включає жодного футболіста збірних, що припинили боротьбу на груповому етапі. До нього ввійшли дев'ять гравців зі складу чемпіонів Європи збірної Іспанії[22]. Також за висновками експертів та опитуванням вболівальників обрали найкращого гравця турніру. Ним став півзахисник іспанців Хаві[23]. Золоту бутсу, якою нагороджується найкращий бомбардир чемпіонату, отримав іспанець Давид Вілья, який забив чотири голи (три з них — у груповому матчі проти Росії, який завершився з рахунком 4:1 на користь Іспанії).[24]

Символічна збірна чемпіонату
Воротарі Захисники Півзахисники Нападники
Італія Джанлуїджі Буффон Португалія Жозе Босінгва Туреччина Хаміт Алтинтоп Росія Андрій Аршавін
Нідерланди Едвін Ван-дер-Сар Росія Юрій Жирков Німеччина Міхаель Баллак Іспанія Давид Вілья
Іспанія Ікер Касільяс Німеччина Філіпп Лам Росія Костянтин Зирянов Росія Роман Павлюченко
Іспанія Карлос Марчена Іспанія Андрес Іньєста Іспанія Фернандо Торрес
Португалія Пепе Хорватія Лука Модрич