Червоний знак божевілля — Вікіпедія

Червоний знак божевілля
Il rosso segno della follia
Жанр джалло, готика
Режисер Маріо Бава
Продюсери Мануель Каньо Санчіріако, Джузеппе Дзаккаріелло
Сценарист Сантьяго Монкада
У головних
ролях
Стів Форсайт[it], Лаура Бетті
Оператор Маріо Бава
Композитор Санте Марія Ромітеллі[it]
Монтаж Соледад Лопес
Художник Джулія Мафаї[it]
Костюмер Надія Фабріані
Кінокомпанія Balcázar Studios, Villa Parisi, Frascati
Дистриб'ютор Metro-Goldwyn-Mayer
Тривалість 88 хв
Мова англійська
Країна Італія, Іспанія
Рік 1970
Дата виходу 2 червня 1970
Касові збори 50 499 000 L.
IMDb ID 0064904
Рейтинг V.M.18

«Черво́ний знак божеві́лля» (італ. Il rosso segno della follia) — італійсько-іспанський кінофільм 1970 року, готичне джалло, поставлене режисером Маріо Бава з канадським актором Стівом Форсайтом[it] і німецько-італійською акторкою Лаурою Бетті в головних ролях, також у фільмі знімалися Даґмар Лассандер[it], Хесус Пуенте[es], Фемі Бенуссі та інші.

Сюжет[ред. | ред. код]

Головний герой фільму тридцятирічний Джон Гаррінґтон (Стів Форсайт[it]) — молодий і привабливий власник магазином весільних суконь. Його переслідує страшний дитячий спогад про загадкову та насильницьку смерть матері. Він відчуває жагу до вбивства молодих жінок, які збираються одружитися. Жертвами стають або клієнтки, або моделі його дому моди. Наприклад, Аліс Нортон (Фемі Бенуссі), яку Гаррінґтон вбиває та спалює в теплиці.

Водночас Джон має нещасливий шлюб з Мілдред (Лаура Бетті), яка не хоче розлучатися з ним: після чергової сварки він убиває і її та дивом уникає викриття інспектором Расселом (Хесус Пуенте[es]). Останній підозрює Джона, але не може зібрати достатньо доказів для звинувачення. Гаррінґтон закохується в чергову модель Гелен Вуд (Даґмар Лассандер[it]), але тим часом його переслідує привид Мілдред, яка не дає покою. Джон втікає із засідки, влаштованою поліцією, і отримує алібі від Гелен.

Одержимий нестримною жагою до вбивств, Джон врешті розуміє, що це саме він убив свою матір, яка збиралася знову вийти заміж. Поліція, використавши Гелен як приманку, арештовує його. Джона відправляють у психіатричний притулок, але привид Мілдред його не полишив…

Знімальна група[ред. | ред. код]

Лаура Бетті — Мілдред Гаррінґтон

Акторський склад[ред. | ред. код]

Актор Роль В оригіналі[1][2]
Стів Форсайт[it] Джон Гаррінґтон Джон Гаррінґтон John Harrington
Лаура Бетті Мілдред Гаррінґтон Мілдред Гаррінґтон Mildred Harrington
Даґмар Лассандер[it] Гелен Вуд Гелен Вуд Helen Wood
Хесус Пуенте[es] інспектор Рассел інспектор Рассел inspector Russell
Фемі Бенуссі Аліс Нортон Аліс Нортон Alice Norton
Антонія Мас Луїза Луїза Louise
Алан Коллінз[it] Ванс Ванс Vences
Жерар Тічі[de] lоктор Каллевей lоктор Каллевей Dr. Kalleway
Веро́ніка Ллімера́ Бетсі Бетсі Betsy
Паскуале Фортунато Джон Гаррінґтон у дитинстві Джон Гаррінґтон у дитинстві John Harrington as a boy
Хосе Ігнасіо Абадаль[en] Кейн Кейн Kane
Сільвія Лієнас Вікі Вікі Vicky
Монсеррат Ріва наречена в потязі наречена в потязі Bride on Train
Гвідо Барлоччі (у титрах не вказаний)
Бруно Боскетті[it] поліцейський поліцейський (у титрах не вказаний)
Елена Де Вітт модель модель (у титрах не вказана)

Основний творчий колектив[ред. | ред. код]

Зйомки[ред. | ред. код]

  • Декорації: Хесус Марія Ерреро;
  • Костюми: Надія Фабріані (весільні сукні — Монсеррат Ріба Відаль, Хосе Марія Тресерра);
  • Макіяж: Еліза Аспач, П'єро Мекаччі;
  • Зачіски: Іполіта Лопес, Емілія Дзачіні;
  • Оператор: Хайме Деу Касас, Еміліо Варріано;
  • Асистент режисера: Ламберто Бава[it], Рікардо Волкер;
  • Другий асистент режисера: Маріо Б'янкі[it];
  • Асистенти оператора: Марчелло Анконетані, Джанлоренцо Баталья, Авеліно Карла;
  • Асистенти монтажу: Ліліана Серра;
  • Асистент арт-директора: Джузеппе Альдрованді;
  • Асистент директора декорацій: Джанна Спіріто;
  • Звук: П'єтро Ортолані;
  • Фотограф: Хосе Адріан, Джузеппе Паррабано;
  • Керівник сценарію: Маріса Агостіні, Патриція Дзуліні;
  • Титри: Луїджі Б'ямонте, Міро Грізанті.

Постпродукція[ред. | ред. код]

  • Продюсери: Мануель Каньо Санчіріако, Джузеппе Дзаккаріелло з Pan Latina Films (Мадрид), Mercury Films (Рим), Películas Ibarra y Cía S.A. (Madrid);
  • Асоційований продюсер: Енцо Ферла;
  • Менеджер продакшену: Хайме Фернандес Сід;
  • Асоційований менеджер продакшену: Граціано Фабіані, [Хосе] Педро Вільянуева;
  • Секретар продакшену: Антоніо Анґрісано[2].


Прокат[ред. | ред. код]

16 грудня 1969 року стрічка отримала візу від цензорів[it] під № 55164[2]. Первинно робочою назвою стрічки була «Сокира для медового місяця» (італ. Un'accetta per la luna di miele). Крім оригінальної італійської назви (італ. La dama rossa uccide sette volte), під якою фільм вийшов у прокат, мали місце й оригінальні назви в деяких країнах[1]:

Фільм вийшов у прокат в Італії 2 червня 1970 року, 23 червня відбулася прем'єра в Турині. В інших країнах пізніше[1]:

Першим дистриб'ютором в Італії та Іспанії стала компанія Metro-Goldwyn-Mayer. В інших країнах[1]:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Il rosso segno della follia на сайті IMDb (англ.)
  2. а б в Curti, 2017, p. 19.

Джерела[ред. | ред. код]