Череп Валерій Іванович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Череп.
Валерій Іванович Череп
Народився 23 березня 1940(1940-03-23) (84 роки)
с. Данило-Іванівка Мелітопольський район, Запорізька область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Криворізький національний університет (1969)
Членство Верховна Рада України III скликання
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія СДПУ(о)
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений будівельник України
Заслужений будівельник України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Валерій Іванович Череп (23 березня 1940(19400323), село Данило-Іванівка Мелітопольського району Запорізької області) — український політик. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1981—1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Народний депутат України 1—3-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. З 1953 по 1957 рік навчався в Запорізькому будівельному технікумі.

З 1957 року — майстер управління № 2 тресту «Кривбасрудбуд» міста Кривого Рогу; виконроб, начальник дільниці будівельного управління № 16 тресту «Криворіжпівнічрудбуд» міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

До 1960 року служив у Радянській армії.

У 1960—1961 роках — начальник дільниці будівельного управління тресту «Криворіжпівнічрудбуд» міста Кривого Рогу.

У 1961—1962 роках — студент Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. Член КПРС з 1962 року.

У 1962—1964 роках — начальник дільниці тресту «Криворіжпівнічрудбуд».

У 1964—1968 роках — заступник начальника ремонтно-будівельного цеху Криворізького Центрального гірничозбагачувального комбінату; головний інженер, начальник будівельного управління «Промбуд-2» тресту «Криворіжагробуд».

У 1968—1971 роках — керуючий трестів «Криворіжіндустрбуд», а потім «Кривбасрудбуд».

У 1969 році без відриву від виробництва закінчив Криворізький гірничорудний інститут, інженер-будівельник.

У 1971—1977 роках — заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих.

У грудні 1976 — травні 1978 року — перший заступник голови, з травня 1978 по травень 1982 року — голова правління Українського міжколгоспного об'єднання по будівництву («Укрміжколгоспбуд»).

12 травня 1982 — листопад 1985 року — Міністр сільського будівництва Української РСР.

У грудні 1985 — 1991 року — заступник голови Держагропромбуду УРСР, заступник голови Держагропромбуду — голова Украгробуду (з 25 вересня 1986 року — міністр УРСР).

Народний депутат України 1-го скликання з 03.1990 (1-й тур) до 04.1994, Білопільський виборчий округ, № 349, Сумська область. Голова Комісії з питань будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства (з 06.1990). Групи «Аграрники», «Земля і воля».

У 1991 — серпні 1997 року — голова ради Української кооперативно-державної корпорації агропромислового будівництва «Украгропромбуд».

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Білопільський виборчий округ, № 350, Сумська область. Член групи «Конституційний центр». Член (до 10.1997 — голова) Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів.

У серпні 1997 — квітні 1998 року — Міністр транспорту України[4][5].

Народний депутат України 3-го скликання з 03.1998, виборчий округ № 158, Сумська область. Член Комітету з питань будівництва, транспорту і зв'язку (з 07.1998; з 02.2000 — 1-й заст. голови); член фракції СДПУ(О) (з 05.1998). 13 грудня 2001 року Апеляційний суд м. Києва припинив депутатські повноваження.

5 червня 2001[6] — 7 травня 2002 року[7] — Голова Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики України.

Член Вищої економічної ради Президента України (липень 1997 — листопад 2001). Член СДПУ(О) (2000—2005); член Політради СДПУ(О) (з 06.2000); член Політбюро СДПУ(О) (з 03.2003).

Обраний народним депутатом України 4-го скликання з квітня 2002 від СДПУ(О), № 13 в списку. Склав мандат у травні 2002 року у зв'язку з призначенням на посаду Голови Державного комітету України з будівництва та архітектури[8].

7 травня 2002[9] — 1 квітня 2005 року[10] — Голова Державного комітету України з будівництва та архітектури.

Після 2005 року завершив політичну кар'єру. До 2021 року продовжував жити в елітній державній дачі під Києвом[11].

Родина[ред. | ред. код]

Українець. Батько Іван Купріянович (1896—1941), мати Феодосія Трохимівна (1900—1985).

Дружина Людмила Миколаївна (1946) — економіст; дочка Лариса (1967) — медик; син Сергій (1974) — економіст, політичний діяч.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  4. ↑ Указ Президента України від 11 серпня 1997 року № 776/97 «Про призначення В. Черепа Міністром транспорту України»
  5. ↑ Указ Президента України від 24 квітня 1998 року № 375/98 «Про звільнення В. Черепа з посади Міністра транспорту України»
  6. ↑ Указ Президента України від 5 червня 2001 року № 410/2001 «Про призначення В. Черепа Головою Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України»
  7. ↑ Указ Президента України від 7 травня 2002 року № 430/2002 «Про звільнення В. Черепа з посади Голови Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України»
  8. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 8 травня 2002 року № 922 «Про заяву Черепа В.І., обраного народним депутатом України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі»
  9. ↑ Указ Президента України від 7 травня 2002 року № 431/2002 «Про призначення В. Черепа Головою Державного комітету України з будівництва та архітектури»
  10. ↑ Указ Президента України від 1 квітня 2005 року № 578/2005 «Про звільнення В. Черепа з посади Голови Державного комітету України з будівництва та архітектури»
  11. ↑ З елітних держдач під Києвом виселяють перших 20 людей. Хто вони
  12. ↑ Указ Президента України від 23 березня 2010 року № 404/2010 «Про нагородження В. Черепа орденом "За заслуги"»
  13. ↑ Указ Президента України від 23 березня 2000 року № 514/2000 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  14. ↑ Указ Президента України від 27 червня 1997 року № 586/97 «Про відзначення народних депутатів України»
  15. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2000 року № 554 «Про нагородження Черепа В.І. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Посилання[ред. | ред. код]

Орест Климпуш (1992—1994) • Іван Данькевич (1995—1997) • Микола Круглов (1997) • Валерій Череп (1997—1998) • Іван Данькевич (1998—1999) • Леонід Костюченко (1999—2001) • Валерій Пустовойтенко (2001—2002) • Георгій Кірпа (2002—2004) • Євген Червоненко (2005) • Віктор Бондар (2005—2006) • Микола Рудьковський (2006—2007) • Йосип Вінський (2007—2009) • Костянтин Єфименко (2010) • Борис Колесніков (2010—2012) • Володимир Козак (2012—2014) • Максим Бурбак (2014) • Андрій Пивоварський (2014—2016) • Володимир Омелян (2016—2019) • Владислав Криклій (2019—2021) • Олександр Кубраков (2021—)
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Череп_Валерій_Іванович&oldid=41724348