Чесько-словацькі мови — Вікіпедія

Чесько-словацькі мови
Поширені:	Центральна Європа
Класифікація:	Індоєвропейські  Балто-слов'янська   Слов'янські    Західнослов'янські     Чесько-словацькі мови
Групи:	Чеська Словацька

Чесько-словацькі мови — одна з трьох підгруп західнослов'янських мов, поряд з лехитською та лужицькою.

До чесько-словацьких мов належать дві мови: чеська та словацька, які поширені в основному на території Чехії та Словаччини. Мови є взаємно зрозумілі^[1], утворюють діалектний континуум. Стандартизовані форми цих мов трохи відрізняються через різнорідну лексику, орфографію, вимову, фонологію, суфікси та префікси. У лексиці чеської мови відчутно вплив німецької та латинської мов, а у лексиці словацької мови — вплив угорської та чеської мов^[2]. Східні словацькі діалекти входять у широкий діалектний континуум з лехицькими мовами^[3].

Також до чесько-словацьких мов належала й кнааніт, яка у середньовіччі була створена на основі давньочеської мови, але вимерла до XVI століття^[4][5], та ляська мікромова.

Загальне число мовців чесько-словацьких мовах становить близько 18 млн. осіб.

Класифікація[ред. | ред. код]

Чесько-словацькі мови поділяються на дві мови: чеську та словацьку, які у свою чергу поділяються на діалекти.

Чеська мова, у якій для діалектів характерна континуальна безперервність, що триває й на території словацьких діалектів, поділяється на:

• Чеські діалекти (česká nářečí, skupina česká);
  • Центральний (Центральночеський) діалект (nářečí středočeská);
  • Північно-східний чеський діалект (nářečí severovýchodočeská), включно з подкрконошською (úseky podkrknošský a pojeśtědský), кладською (kladské nářečí) та літомишльською (úsek litomyślský) говіркками;
  • Південно-західний чеський діалект (nářečí jihozápadočeská), включно з ходською (домажліцькою) (úsek chodský (domažlický)) та дудлебською (úsek doudlebský) говірками;
  • Південно-східний чеський діалект (nářečí jihovýchodočeská) (чесько-моравський перехідний) (přechodný pás česko-moravský) діалект.
• Центральноморавські (Ганацькі) діалекти (středomoravská (hanácká) nářečí, skupina středomoravská (hanácká)):
  • Центральний діалект (typ centrálni);
  • Горський діалект (typ horský);
  • Знойємський діалект (typ znojemský);
  • Виділяють також окраїнні діалекти: західний (typ západní), північний (typ severní) та східний (typ východní), а також чугацький діалект (typ čuhácký).
• Північноморавські діалекти (силезькі, польські) діалекти (slezská (lašská) nářečí, skupina slezská (lašská)):
  • Опавський діалект (nářečí opavská (západní)), включно з західноостравським (úsek západoopavský);
  • Остравський діалект (nářečí ostravská (střední)), включно з горноостравським (úsek hornoostravický);
  • Силезсько-моравський діалект (nářečí slezskomoravská (jižní));
  • Змішана чесько-польська мовна область (smíšená jazyková oblast česko-polská).
• Східноморавські (моравсько-словацькі) діалекти (východomoravská (moravskoslovenská) nářečí, skupina východomoravská (moravskoslovenská)):
  • Словацький діалект (nářečí slovácká), включно з дольським (úsek dolský);
  • Волоський діалект (nářečí valašská), включно з кельчським (úsek kelečský);
  • Виділяються також копанічарський діалект (úsek kopaničářský).

Словацька мова, у якій усі діалекти утворюють єдиний безперервний діалектний континуум, поділяється на:

• Західнословацький діалект:
  • Північні говори (Тренчин, Жиліна, Нове Мєсто-над-Вагом, Стара-Тура, Чадця);
  • Південно-східні говори (Нітра, Топольчани);
  • Південно-західні говори (Братислава, Трнава, Загір'я).
• Средньословацький діалект:
  • Північні говори (Ліптовський Мікулаш, Мартін, Превідза);
  • Південні говори (Банська-Бистриця, Зволен, Лученец‎, Левіце).
• Східнословацький діалект:
  • Південно-західні говори (Попрад, Пряшів‎, Списька Нова Весь, Кошиці);
  • Центральні говори (Михайлівці‎, Требішов);
  • Східні говори (Гуменне).

Порівняння лексики[ред. | ред. код]

У періоди з 1918 до 1939 та з 1945 до 1992 року чехи і словаки жили в одній державі, тому мовні контакти були нормальним явищем. Результатом багаторічного зіткнення стало як наявність загальних слів та мовних конструкцій.

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Слов'янські мови праслов'янська † Західні: лехітські: полабська † • польська (сілезька) поморські †: кашубська • словінцька † чесько-словацькі: кнаанська † • моравська † • словацька • чеська лужицькі: верхньолужицька • нижньолужицька Східні: давньоновгородський діалект † (давньопсковський діалект †) давньоруська † російська руська † (староукраїнська †, старобілоруська †) українська (русинська) білоруська Південні: західні: словенська (прекмурська) сербохорватська (боснійська • сербська • хорватська • чорногорська) східні: болгарська • македонська (діалекти) староцерковнослов'янська † церковнослов'янська † § Інші: Слов'янські мікромови змішані мови: суржик • трасянка піджини: алеутсько-міднівська † • кяхтинська † • русенорськ † штучні мови: лідневі • міжслов'янська • новгородська • проста мова † • сибірська • словіо • язичіє † † мертві, а також які розділились чи змінились. § вживаються місцеві різновиди мови — ізводи.