Чжу Гаочі — Вікіпедія

	Чжу Гаочі
	4-й Імператор Мін
	4-й Імператор Мін
7 вересня 1424 — 29 травня 1425 року
Попередник:	Чжу Ді
Спадкоємець:	Чжу Чжанцзі
Народження:	16 серпня 1378; Пекін, імперія Мін
Смерть:	29 травня 1425 (46 років); Пекін, імперія Мін
Причина смерті:	хвороба
Поховання:	Xianling Tomb of the Ming Dynasty (Beijing)d
Країна:	імперія Мін
Рід:	Династія Мін[d]
Батько:	Чжу Ді
Мати:	Сюй Їхуа
Шлюб:	Empress Chengxiaozhaod і Q8250452?
Діти:	Чжу Чжанцзі, Zhu Zhanshand, Zhu Zhanaod, Zhu Zhangangd, Zhu Zhanjid, Zhu Zhanyind, Zhu Zhanjund, Zhu Zhanshand, Zhu Zhankaid, Zhu Zhanyongd, Princess Jiaxingd, Princess Yanpingd, princezna Te-and, Q11071667?, Princess Qingdoud, Princess Qinghed і Princess Zhendingd
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чжу.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Женьцзун.

Чжу Гаочі (кит.: 朱高熾; піньїнь: Zhu Gaochi), храмове ім'я Женьцзун (кит.: 仁宗; піньїнь: Renzong; 16 серпня 1378 —29 травня 1425) — четвертий імператор династії Мін. Девіз правління — Хунлі (Велике Сяйво).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 16 серпня 1378 року. Старший син імператора Чжу Ді. Здобув гарну освіту, виховувався у конфуціанському дусі. Замолоду допомагав батькові. Часто залишався регентами під час військових походів Чжу Ді. Саме Чжу Гаючи було доручено організовувати 6-ту морську експедицію у 1421 році під орудою Чжен Хе. Після смерті батька у 1424 році стає імператором. Продовжував зовнішню та внутрішню політику свого попередника, зокрема облаштовував нову столицю, піклувався про налагодження економічних зв'язків між півднем та північчю країни. Водночас намагався придушити повстання у В'єтнамі (тривало з 1418 року). Втім за станом здоров'я не міг виявляти необхідну активність — Чжу Гаочі мав ожиріння, хворобу ніг. Зрештою 29 травня 1425 року помер від серцевого нападу.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 30. — ISBN 978-0-295-98109-3
d:Track:Q17441118 d:Track:Q3551360 d:Track:Q17441125
↑ ^а ^б ^в ^г China Biographical Database
d:Track:Q13407958
↑ Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 98. — ISBN 978-0-295-98109-3
d:Track:Q17441118 d:Track:Q3551360 d:Track:Q17441125

Джерела[ред. | ред. код]

Ann Paludan: Chronicle of the Chinese Emperors. Thames & Hudson, London 1998, ISBN 0-500-05090-2

Портал «Китай»

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q17441125"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q17441118|Tsai&nbsp;S.&nbsp;H.]]</i>_[[:d:Q17441125|Perpetual_Happiness:_The_Ming_Emperor_Yongle]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:en:University_of_Washington_Press|University_of_Washington_Press]]._—_P.&nbsp;30._—_ISBN_978-0-295-98109-3</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q17441118]][[d:Track:Q3551360]][[d:Track:Q17441125]]</div>-1] а ^б ^в Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 30. — ISBN 978-0-295-98109-3
d:Track:Q17441118 d:Track:Q3551360 d:Track:Q17441125

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36570165_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q13407958">China_Biographical_Database<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13407958]]</div>-2] а ^б ^в ^г China Biographical Database
d:Track:Q13407958

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q17441125"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q17441118|Tsai&nbsp;S.&nbsp;H.]]</i>_[[:d:Q17441125|Perpetual_Happiness:_The_Ming_Emperor_Yongle]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:en:University_of_Washington_Press|University_of_Washington_Press]]._—_P.&nbsp;98._—_ISBN_978-0-295-98109-3</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q17441118]][[d:Track:Q3551360]][[d:Track:Q17441125]]</div>-3] Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 98. — ISBN 978-0-295-98109-3
d:Track:Q17441118 d:Track:Q3551360 d:Track:Q17441125

[1]

[2]

[3]