Чибінєєв Валерій Вікторович — Вікіпедія

Зовнішні відеофайли
	Герой України командир 79-ї бригади Валерій Чибінєєв у студії Сніданку на YouTube // ТСН, 25 серпня 2016

Чибінєєв Валерій Вікторович;
	Підполковник
Загальна інформація
Народження	3 березня 1988; Бердянськ
Смерть	3 березня 2022 (34 роки); Гостомель, Гостомельська селищна громада, Бучанський район, Київська область, Україна; (загиблий у бою)
Поховання	Берковецьке кладовище
Громадянство	Україна
Alma Mater	Військова академія і Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдо	«Каракурт»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	79 ОДШБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт; Бої за Авдіївку Бої за Гостомельський аеропорт
Командування
	командир роти снайперів
Нагороди та відзнаки
	Чибінєєв Валерій Вікторович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чибінєєв.

Валерій Вікторович Чибінєєв (3 березня 1988(1988-03-03), Бердянськ — 3 березня 2022(2022-03-03), Гостомель, Київська область)^[2] — український розвідник^[3], співробітник ГУ розвідки МО України. Військовик, підполковник Збройних сил України, командир роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади. Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 березня 1988 року в Бердянську^[4]. Рано втратив батьків, тому виховувався в школі-інтернаті^[4]^[5].

Після 9 класу вступив до запорізького військового ліцею «Захисник». Потому вступив до Військової академії Сухопутних військ (м. Одеса)^[6], звідки був переведений до Львівської академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, закінчивши її 2010 року. У військовому званні «лейтенант» продовжив військову службу 79 ОДШБр^[5].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Валерій Чибінєєв з перших днів російської агресії став на захист територіальної цілісності та незалежності Батьківщини. У складі 1 аеромобільно-десантного батальйону брав участь у визволені міста Лиману Донецької області.

У червні 2014 року, під час ведення бойових дій в районі селища Бірюкове Луганської області, підрозділ, очолюваний Чибінєєвим, знищив ДРГ противника та взяв у полон двох терористів. У липні того ж року, поблизу селища Ізварине Луганської області, разом зі своїми побратимами витягнув з підбитого танка трьох військовослужбовців. У січні 2015 року обороняв Донецький аеропорт поблизу злітної смуги летовища.

У липні 2016 року, під час виконання бойового завдання на спостережному посту поблизу м. Авдіївки, в ході успішно проведених операцій групами снайперів під керівництвом Валерія Чибінєєва було знищено обслуги кулеметів та гранатометів та одного снайпера, загалом 12 підтверджених цілей. Наприкінці цього ж місяця зазнав поранення внаслідок обстрілу позицій артилерією терористів. Попри це продовжував керувати підрозділом, що дозволило утримати позиції попри численні атаки терористів та обстріли території ворожою артилерією.

Нагородні атрибути звання Героя України командиру роти снайперів 79 окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ ЗСУ капітану Валерію Чибінєєву були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

Пізніше він продовжив службу в ГУР МОУ.

Інколи під час маршів розходилися шви й кровоточили рани, починалися болі. Але Валерій Чибінєєв рішуче заявляв: «Буду, як усі».'^[7].

Загинув 3 березня 2022 року у запеклому ближньому вогневому зіткненні. Спершу було оголошено, що Валерій загинув у боях за Гостомель поблизу Києва^[8]^[9]. За даними ГУ МО України, Валерія було вбито під час виконання спецзавдання ГУ розвідки МО України. Того дня він перебував на передовій оборони Києва від російських окупантів, і на повідомлення дружини про те, що через 9 місяців вони стануть батьками, зміг відповісти лише коротким «Чудово!». Натиск окупантів зростав. Очолювана Валерієм Чибінєєвим група снайперів висунулась на позиції під Гостомелем для прикриття добровольців, які вступили у бій з ворогом. Валерій тоді особисто знищив щонайменше 9 російських бойових машин десанту. Коли у нього закінчились набої до крупнокаліберної гвинтівки «Barrett», він перейшов на автомат і продовжував нищити ворога, як звичайний стрілець^[10].

За 3 роки до цього, у 2019 році, поліг його рідний брат, військовик Роман Чибінєєв, який загинув на Донеччині.

11 березня 2022 року Валерій Чибінєєв похований на Берковецькому кладовищі. Залишилася дружина та маленька донька.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі^[11].
Почесний громадянин Запоріжжя (23 серпня 2016).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У лютому 2024 року в місті Києві вулицю Чернігівську перейменували на вулицю братів Чибінєєвих^[12].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Орлова В. У боях під Гостомелем загинув Герой України — УНІАН, 2022.
d:Track:Q2095222
↑ Орлова, Віолетта (4 березня 2022). У боях під Гостомелем загинув Герой України. УНІАН. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
↑ ГУР Міноборони повідомило про загибель трьох розвідників. Серед них був і Денис Кірєєв з переговорної делегації. Київ Media (укр.). 5 березня 2022. Процитовано 23 січня 2023.
↑ ^а ^б Чибінєєв Валерій Вікторович – учасник АТО на сході України, підполковник, Герой України | Полтавська обласна державна адміністрація. www.adm-pl.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
↑ ^а ^б Герой України Чибінєєв про війну, одруження та як ледь не втратив свідомість на нагородженні. zp.depo.ua (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 19 вересня 2018.
↑ Герой України Чибінєєв Валерій Вікторович | Новомиколаївська районна державна адміністрація. nmrda.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
↑ Пам’яті розвідника — Героя України Валерія Чибінєєва. armyinform.com.ua (укр.). АрміяInform. Процитовано 22 квітня 2023.
↑ Пам'яті загиблого 3 березня в бою за Гостомель Героя України Валерія Чибінєєва. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
↑ Під час бою за Гостомель загинув герой України Валерій Чибінєєв. 4 березня 2022. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
↑ Україна втратила своїх відданих синів. gur.gov.ua. Процитовано 23 січня 2023.
↑ Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 348/2016 «Про присвоєння В.Чибінєєву звання Герой України»
↑ Ярослав Герасименко (9 лютого 2024). У Києві вулицю Булгакова перейменували на честь Кікабідзе, а бібліотеку Блока назвали іменем Юри. hromadske.

Джерела[ред. | ред. код]

Президент присвоїв звання Героя України десантникам Андрію Ковальчуку та Валерію Чибінєєву [Архівовано 25 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2016 р.

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 162 23 серпня 2016	Наступник:
Ковальчук Андрій Трохимович		Брановицький Ігор Євгенович

[<i_class="wef_low_priority_links">Орлова&nbsp;В.</i>_[https://www.unian.ua/war/u-boyah-pid-gostomelem-zaginuv-geroy-ukrajini-novini-donbasu-11729434.html_У_боях_під_Гостомелем_загинув_Герой_України]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:УНІАН|УНІАН]],_2022.</span><div_style="display:none">[[d:Track:Q2095222]]</div>-1] а ^б ^в ^г ^д ^е Орлова В. У боях під Гостомелем загинув Герой України — УНІАН, 2022.
d:Track:Q2095222

[death-2] Орлова, Віолетта (4 березня 2022). У боях під Гостомелем загинув Герой України. УНІАН. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.

[3] ГУР Міноборони повідомило про загибель трьох розвідників. Серед них був і Денис Кірєєв з переговорної делегації. Київ Media (укр.). 5 березня 2022. Процитовано 23 січня 2023.

[:0-4] а ^б Чибінєєв Валерій Вікторович – учасник АТО на сході України, підполковник, Герой України | Полтавська обласна державна адміністрація. www.adm-pl.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.

[:1-5] а ^б Герой України Чибінєєв про війну, одруження та як ледь не втратив свідомість на нагородженні. zp.depo.ua (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 19 вересня 2018.

[6] Герой України Чибінєєв Валерій Вікторович | Новомиколаївська районна державна адміністрація. nmrda.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.

[7] Пам’яті розвідника — Героя України Валерія Чибінєєва. armyinform.com.ua (укр.). АрміяInform. Процитовано 22 квітня 2023.

[8] Пам'яті загиблого 3 березня в бою за Гостомель Героя України Валерія Чибінєєва. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.

[9] Під час бою за Гостомель загинув герой України Валерій Чибінєєв. 4 березня 2022. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.

[10] Україна втратила своїх відданих синів. gur.gov.ua. Процитовано 23 січня 2023.

[11] Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 348/2016 «Про присвоєння В.Чибінєєву звання Герой України»

[12] Ярослав Герасименко (9 лютого 2024). У Києві вулицю Булгакова перейменували на честь Кікабідзе, а бібліотеку Блока назвали іменем Юри. hromadske.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]