Чоловіча збірна України з волейболу — Вікіпедія

Україна

Асоціація	Федерація волейболу України
Вебсайт	www.fvu.in.ua
Головний тренер	Угіс Крастіньш
Рейтинг ФІВБ	18 (станом на )
Чемпіонат світу
Виступів	2 (1998,2022)
Найкращий результат	7 місце (2022)

Чоловіча збірна України з волейболу — чоловіча волейбольна збірна, яка представляє Україну на міжнародних змаганнях з волейболу. Створена у 1992 році після розпаду СРСР на базі збірної Української РСР з волейболу. Контроль і організацію здійснює Федерація волейболу України.

Історія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР, в Україні заснована Федерація волейболу України 16 листопада 1991 року.

Збірна України дебютувала на міжнародній арені 1993 році. Перша поїздка на чемпіонат Європи в Фінляндію. В матчі за 5 місце програє Болгарії 3:2 і фінішує на 6 місці.

1994 році не кваліфікувалися чемпіонат світу 1994 в Грецію.

1995 року збірна вирушила на чемпіонат Європи до Греції. Вигравши 5 матчів, не пробилася в плей-оф, фінішувала на 9 місці.

Чемпіонат Європи 1997 року в Нідерландах вдався для збірної. У важкій групі з Нідерландами, Францією, Чехією, Болгарією та Фінляндією фінішувала на 3 місці в групі В. Матч за 5 місце програли росіянам 3:0, у матчі за 7 місце перемога над Словаччиною 3:0.

В 1998 році кваліфікуємося на чемпіонат світу 1998 в Японію. У групі С суперниками стали збірні Нідерландів, Китаю, Чехії. Перший матч програли китайцям 3:1, в другому матчі Нідерландам 3:0, третій матч став історичним для збірної України перша перемога на чемпіонаті світу 3:0 над чехами. Після перемоги пробилися в другий раунд. Де суперниками стали майбутні фіналісти Італія та Сербія, також склали компанію Росія, США, Греція та кривдника по групі Китай і Нідерланди. Фінішувавши на 6 місці в групі отримали право зіграти за 9-12 місце, де в першому матчі обіграли Канаду 3:0, а в матчі за 9 місце поступились США 3:0. Завершивши чемпіонат світу на 10 місці.

Збірна незуміла кваліфікуватися на чемпіонат Європи 1999 в Австрію, чемпіонат Європи 2001 в Чехії, також не пройшла кваліфікацію на чемпіонат світу 2002 в Аргентині.

2005 року вдалося пройти попередній відбір на чемпіонат Європи 2005, який відбувся в трьох країнах Італії, Сербії та Чорногорії. Потрапили в «групу смерті» на чолі зі срібним призером літніх Олімпійськіх ігор 2004 збірною Італії, також Польщі, Росії, Хорватії та Португалії. Українська збірна посіла останнє місце.

Українська збірна пропустила чотири Євро (2007, 2009, 2011 та 2013 років), а також три чемпіонати світу 2010, 2014, 2018 років.

2017 року брала участь у новому для себе турнірі — Євролізі. Маючи у складі Андрія Левченка, Володимира Ковальчука, Олега Плотницького, майбутнього MVP турніру Максима Дрозда, виграла 5 із 6-ти матчів у групі, пробилася до 1/2 фіналу, де у важкій боротьбі переграла Швецію 3:2, а у фіналі — Північну Македонію 3:1.

Наприкінці травня розпочався Євроліга 2018, де збірна України мала захистити титул. Зайнявши 3 місце в групі покинула турнір передчасно, фінішувавши на 7 місці.

25 травня 2019 розпочалася Євроліга 2019, де суперниками збірної України стали білоруси, чехи та фіни. Фінішували третіми в групі, закінчили в підсумку змагання на 5 місці.

На чемпіонаті Європи 2019 збірна України вперше у своїй історії вийшла в плей-оф, де на стадії 1/8 фіналу переграла збірну Бельгії 3:2, а в чвертьфіналі поступились збірній Сербії 2:3.

В 2020 році мала відбутися Євроліга 2020, але через COVID-19 змагання скасували.

Збірна брала участь в Євролізі 2021 яка проходила в Бельгії. Виграє групу без поразок і виходить в півфінал, де перемагає господарів турніру Бельгію 3:0. У фіналі чекає не простий суперник збірна Туреччини, яка виграє матч з рахунком 3:1.^[1] Капітан збірної Олег Плотницький увійшрв до символічної збірної турніру як найкращий подаваючий.

1 вересня 2021 року розпочався чемпіонат Європи 2021, яких проходив в чотирьох країнах Польщі, Чехії, Естонії та Фінляндії] Збірна попала в групу А, суперниками стали збірна Польщі, Сербії, Португалії, Бельгії та Греції. Усі матчі групового раунду проводили в Польщі в місті Краків на арені Таурон Краків Арена. Вигравши 3 з 5 матчів збірна пробилася в 1/8 фіналу, де програла росіянам 3:1 і у підсумку фінішує на 13 місці.

В Євролізі 2022 яка проходила в Хорватії в місті Вараждин. Виступала групі В з господарами турніру хорватами, іспанцями та данцями. Посіли в групі перше місце вигравши усі 6 матчів. В півфіналі зустрілися з чехами та поступились 3:2, матч за 3 місце програми хорватам з аналогічним рахунком 3:2.

На чемпіонаті світу 2022 збірна України вперше у своїй історії дійшла до чвертьфіналу^[2], де поступилась господарам турніру - збірній Словенії 1:3 на «Арені Стожиці» в Любляні.

Рік 2023 розпочали із звичного турніру Євроліги. Впевнено виграли групу, 6 матчів виграли з рахунком 3:0 це рекорд Євроліги. У півфіналі впевнено розібралися з хорватами 3:1, а в фіналі зустрілися з Туреччиною, якій поступились 3:2. Після закінчення Євроліги збірна України отримує право виступати в Кубку Претендентів, який дає право грати переможцю в Лізі Націй. В 1/4 фіналу суперником був Китай, збірна України здолала 3:1, в 1/2 фіналу зустрілися з кривднинаками Євроліги 2023 збірною Туреччини, якій поступились з рахунком 3:2. В бородьбі за 3 місце здолали збірну Чилі.

Результати[ред. | ред. код]

Чемпіонати світу[ред. | ред. код]

Рік	Місце проведення	Раунд	Позиція	І	В	П	СВ	СП
1994	Греція	Не кваліфікувалася
1998	Японія	Матчі за 9—12-е місця	10-е	12	4	8	15	27
2002	Аргентина	Не кваліфікувалася
2006	Японія	Не кваліфікувалася
2010	Італія	Не кваліфікувалася
2014	Польща	Не кваліфікувалася
2018	Італія /  Болгарія	Не кваліфікувалася
2022	Польща /  Словенія	Чвертьфінал	7-е	5	3	2	10	7
Разом			2/8	17	7	10	25	34

Чемпіонати Європи[ред. | ред. код]

Рік	Місце проведення	Раунд	Місце	І	В	П
1993	Фінляндія	Матч за п'яте місце	6-е	7	4	3
1995	Греція	Попередній раунд	9-е	5	1	4
1997	Нідерланди	Матч за сьоме місце	7-е	7	4	3
1999	Австрія	Не кваліфікувалася
2001	Чехія	Не кваліфікувалася
2003	Німеччина	Не кваліфікувалася
2005	Сербія та Чорногорія /  Італія	Попередній раунд	12-е	5	0	5
2007	Росія	Не кваліфікувалася
2009	Туреччина	Не кваліфікувалася
2011	Австрія /  Чехія	Не кваліфікувалася
2013	Данія /  Польща	Не кваліфікувалася
2019	Бельгія /  Франція /  Нідерланди /  Словенія	Чвертьфінал	7-е[3]	7	4	3
2021	Польща /  Чехія /  Фінляндія /  Естонія	1/8 фіналу	13	6	3	3
2023	Італія /  Північна Македонія /  Ізраїль /  Болгарія	Чвертьфінал	8	7	3	4
Разом		0 титулів	7/14	44	19	25

Волейбольна Євроліга[ред. | ред. код]

Рік	Місце проведення	Раунд	Позиція	І	В	П	СВ	СП
2004	Чехія	Не кваліфікувалася
2005	Росія	Не кваліфікувалася
2006	Туреччина	Не кваліфікувалася
2007	Португалія	Не кваліфікувалася
2008	Туреччина	Не кваліфікувалася
2009	Португалія	Не кваліфікувалася
2010	Іспанія	Не кваліфікувалася
2011	Словаччина	Не кваліфікувалася
2012	Туреччина	Не кваліфікувалася
2013	Туреччина	Не кваліфікувалася
2014	Чорногорія	Не кваліфікувалася
2015	Польща	Не кваліфікувалася
2016	Болгарія	Не кваліфікувалася
2017	Данія	Фінал	Чемпіон	8	7	1	21	10
2018	Чехія	Груповий раунд	8-е	6	3	3	13	13
2019	Естонія	Груповий раунд	5-е	6	4	2	15	9
2021	Бельгія	Фінал	2-е	6	5	1	16	6
2022	Хорватія	Півфінал	4-е	8	6	2	22	13
2023	Хорватія	Фінал	2-е	8	7	1	23	4
Разом		1	6/19	42	32	10	110	55

Склад[ред. | ред. код]

N°	Спортсмен	Позиція	Рік народження	Клуб	Зріст
1	Тимофій Полуян	Догравальник	1998	«АОНС Мілон»	198 см
3	Богдан Мазенко	Центральний блокуючий	1996	«Барком-Кажани»	198 см
5	Олег Плотницький	Догравальник	1997	«Сір Сафети Перуджа»	194 см
7	Юрій Синиця	Зв'язуючий	1993	«Девелі Беледієспор»	194 см
9	Володимир Остапенко	Центральний блокуючий	1998	«Епіцентр-Подоляни»	198 см
10	Юрій Семенюк	Центральний блокуючий	1994	«Проєкт»	210 см
11	Дмитро Канаєв	Ліберо	1997	«Барком-Кажани»	177 см
12	Сергій Євстратов	Зв'язуючий	1993	«Прометей»	190 см
13	Василь Тупчій	Діагональний	1992	«Барком-Кажани»	194 см
14	Ілля Ковальов	Догравальник	1996	«Барком-Кажани»	198 см
16	Віталій Кучер	Догравальник	1997	«Барком-Кажани»	199 см
17	Олександр Бойко	Ліберо	2002	«Прометей»	180 см
21	Євгеній Кісілюк	Діагональний	1995	«Епіцентр-Подоляни»	197 см
27	Владислав Щуров	Центральний блокуючий	2001	«Барком-Кажани»	207 см

Головні тренери[ред. | ред. код]

• Анатолій Проскурівський^[4] (1992—1995)^[5]
• Борис Терещук (1996—1997)^[6]
• Леонід Ліхно (1997^[7]—2002^[8])
• Юрій Філіппов
• Ігор Зябліцев (2014—?)^[9]
• Віталій Стадников (2016^[10]—2017)
• Уґіс Крастіньш (2017— )

Див. також[ред. | ред. код]

• Жіноча збірна України з волейболу
• Чоловіча збірна України з волейболу сидячи
• Жіноча збірна України з волейболу сидячи
• Чоловіча дефлімпійська збірна України з волейболу

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• 80 років українському волейболу. Літопис-хронологія 1925—2005 р.р. / за заг. ред. Єрмакова С. С. — К., 2005. — 96 с. — ISBN 966-8106-18-0.
• Вербицький І. Прорив українського волейболу: від російської сировинної бази до 1/4-ї Євро-2019 // Главком. — 2019. — 25 вересня.
• Заржицький І. Хто ці хлопці, які вивели Україну в чвертьфінал Євро // Sport.ua. — 2019. — 24 вересня.
• Чому від цієї збірної України не варто вимагати великих звершень // Спортарена. — 2019. — 25 грудня.
• Документальна стрічка про збірну України з волейболу здобула дві міжнародні відзнаки // xsport.ua/ — 2022. — 31 серпня/ — (Волейбол).

Посилання[ред. | ред. код]

• ГО ФВУ. Архів оригіналу за 28 грудня 2011.
• Національна чоловіча збірна України.
• Світлина гравців і тренерів збірної України в Чехії (травень 2014).

п о р Україна на чемпіонаті Європи 2019 1 Полуян • 3 Вієцький • 5 Плотницький () • 6 Дрозд • 7 Брова (л) • 8 Терьоменко • 9 Ковальчук • 10 Семенюк • 11 Діденко • 12 Фомін (л) • 16 Шевченко • 17 Томин • 18 Єрещенко • 20 Гладенко • Тренер: Крастіньш

п о р Україна на чемпіонаті Європи 2021 1 {{{p1}}} • 3 Вієцький • 5 Плотницький () • 6 Дрозд • 7 Брова (л) • 8 Терьоменко • 9 Остапенко • 10 Семенюк • 11 Діденко • 12 Фомін (л) • 14 Ковальов • 15 Щитков • 17 Полуян • 18 Єрещенко • 20 Сидоренко • Тренер: Крастіньш

п о р Україна на чемпіонаті світу 1998 1 {{{p1}}} • 2 Попов • 4 Гудима • 5 Пересунчак • 6 Сидоренко • 7 Філіппов • 8 Зайцев • 9 Гатін • 10 Мушенко • 11 Щавінський • 12 Шадчин () • 13 Лошаков • 14 Жула • Тренер: Ліхно

п о р Україна на чемпіонаті світу 2022 1 Полуян • 2 Дрозд • 4 Шевченко • 5 Плотницький  () • 7 Брова • 9 Остапенко • 10 Семенюк • 12 Фомін • 13 Тупчій • 14 Ковальов • 15 Щитков • 19 Канаєв • 21 Кісілюк • 22 Синиця • Тренер: Крастіньш Левченко (помічник тренера)

п о р Національні збірні України Австралійський футбол Ч Ж Американський футбол Ч Ж Бадмінтон Баскетбол Ч Ж Ч 3x3 Ж 3x3 Бейсбол Біатлон Водне поло Ч Ж Волейбол Ч Ж Гандбол Ч Ж ВС Ж Голбол Ч Ж Ж U19 Кінний спорт Крикет Легка атлетика У приміщенні Напівмарафон Пара Мініфутбол Мотогонки Довгі дистанції Спідвей U21 U19 Пляжний гандбол Ч Ж Пляжний футбол Ч Ж Регбі Ч Ж Лижний спорт Ролер-дербі Ролер хокей Ч Ж Софтбол Ч Ж Ж U19 Сквош Ч Ж Теніс Кубок Девіса Кубок Федерації Кубок Гопмана Ж Флорбол Ч Ж Ж U19 Футбол Ч Ол U-21 U-20 U-19 U-18 U-17 U-16 Ж 7x7 ФутболВС Спеціальна Футзал Ч Ж ВЗ ВС Санний хокей Хокей Ч U20 U18 Ж Хокей з м'ячем Хокей на роликах Ч Ж Хокей на траві Ч Ж Корфбол Шахи Ч Ж Олімпійські ігри Паралімпійські ігри Дефлімпійські ігри Європейські ігри