Чорногорська мова — Вікіпедія

Чорногорська мова
crnogorski jezik / црногорски језик
Поширення чорногорської мови в межах хорватсько-сербської мовної системи      Чорногорська мова є мовою більшості     Чорногорська мова є мовою меншості або поширені інші мови системи
Поширення чорногорської мови в межах хорватсько-сербської мовної системи
     Чорногорська мова є мовою більшості     Чорногорська мова є мовою меншості або поширені інші мови системи
Поширена в Чорногорія
Регіон Балкани
Носії 232 600 (2019 р.)
Писемність Чорногорська кирилицяd і Чорногорська латиницяd
Класифікація Індо-Європейська
 Балтослов'янська
  Слов'янська
   Південно-слов'янська
   Західно-південнослов'янська
Офіційний статус
Державна Чорногорія Чорногорія
Регіональна Сербія Сербія[1]
Регулює Інститут чорногорської мови та літератури (чорн. Instituta za crnogorski jezik i književnost)
Коди мови
ISO 639-2 cnr
ISO 639-3 cnr

Чорного́рська мо́ва (чорн. crnogorski jezik / црногорски језик) — стандартизований варіант сербохорватської мови, який використовується переважно у Чорногорії. Належить до групи південнослов'янських мов

Стандартизована чорногорська базується на найпоширенішому наріччі сербохорватської мови — штокавському (конкретно — на східногерцеґовинському), що є основою також хорватської, сербської та босняцької мов.

Історія[ред. | ред. код]

Історично чорногорці були залежними від сербів. За часів існування Югославії через схожість діалекту на території Чорногорії до Сербської мови, вважалося, що це одне й те саме. Однією з відмінностей чорногорської від сербської — ієкавиця в чорногорській і екавиця в сербській[2].

Мовна карта Чорногорії:
     Чорногорська мова є мовою більшості     Чорногорська мова є мовою меншості


У статусі окремої мови, чорногорська була лише у самій Чорногорії, але через плани вступу до НАТО та ріст націоналізму, 13 грудня 2017 Міжнародна Організація зі Стандартизації визнала Чорногорську окремою від сербської[3]. Мову Чорногорії історично та традиційно називали сербською[4] Ідея чорногорської мови, окремої від сербської, виникла у 2000-х по розпаді спільної федеративної держави. Чорногорська стала офіційною мовою країни 22 жовтня 2007 року, коли було прийнято нову конституцію країни, а саме[5]:

Član 13 Službeni jezik u Crnoj Gori je crnogorski jezik. Ćirilično i latinično pismo su ravnopravni. U službenoj upotrebi su i srpski, bosanski, albanski i hrvatski jezik.

Стаття 13 Офіційною мовою в Чорногорії є чорногорська. Кирилиця і латиниця рівні. Сербська, боснійська, албанська та хорватська також є в офіційному вжитку.

Літературний стандарт мови досі доповнюється. Правопис було закріплено 10 липня 2009 року з додачею двох літер до абетки (лат. Ś та Ź, кир. С́ та З́). Ці літери вживаються у двох випадках. Перший — внаслідок йотації приголосних S і Z відповідно: śever, śenokos, śenica, śekira, pośeći, śen, śedalo, uśeka, preśeći, śetiti se, śekirati se, śednik, śednica, śeđeti, śekirica, pośeklica, śenina, śetan, zaśesti, zaśeda, guśenica, śeme, śeverozapad; źenica, iźesti, iźeden, iźelica, koźavina, koźi замість sjever, sjenokos, sjenica, sjekira, posjeći, sjen, sjedalo, usjeka, presjeći, sjetiti se, sjekirati se, sjednik, sjednica, sjeđeti, sjekirica, posjeklica, sjenina, sjetan, zasjesti, zasjeda, gusjenica, sjeme, sjeverozapad, zjenica, izjesti, izjeden, izjelica, kozjevina, kozji. Другий — без впливу йотації: Miśo, Daśko, Maśo, Veśo, Muśo, Maśa, Śota, Śagovići, Śuma, Źana, Źagora, Źajo, muś, guś, iś, śago, śecati, śeka, śera>[6].

Письмо[ред. | ред. код]

Абетка[ред. | ред. код]

Після укладення правопису 2009 року особливості чорногорської вималювалися в алфавіті. За нормою правопису в чорногорській мові є 32 та 31 літери в латинській та кириличній абетках відповідно, два варіанти алфавіту, а саме:

Латиниця

A a B b C c Č č Ć ć D d Dž dž Ð đ E e
F f G g H h I i J j K k L l Lj lj M m
N n Nj nj O o P p R r S s Š š Ś ś T t
U u V v Z z Ž ž Ź ź

При чому:

  • Диграфи «Dž», «Lj» та «Nj» вважаються окремими літерами, що, наприклад помітно в кросвордах.

Кирилиця

А а Б б В в Г г Д д Ђ ђ Е е Ж ж З з
З́ з́ И и Ј ј К к Л л Љ љ М м Н н Њ њ
О о П п Р р С с С́ с́ Т т Ћ ћ У у Ф ф
Ц ц Ч ч Џ џ Ш ш

Звуки[ред. | ред. код]

Передавання звуків чорногорської мови в українську:
У чорногорській В українській Транслітерація МФА
A a А а [a], [ɑ]
B b Б б [b]
C c Ц ц [t͡s]
Č č Ч ч [t͡ʃ]
Ć ć Чь чь [t͡ɕ]
D d Д д [d]
Dž dž Дж дж [d͡ʒ]
Đ đ Джь джь [d͡ʑ]
E e Е е [e], [ɛ]
F f Ф ф [f]
G g Ґ ґ [ɡ]
H h Х/Г х/г [x]
I i І і [i], [iː]
J j Й й [j]
K k К к [k]
L l Л л [l]
Lj lj Ль ль [lʲ]
M m М м [m]
N n Н н [n]
Nj nj Нь нь [nʲ]
O o О о [o], [ɔ]
P p П п [p]
R r Р р [r]
S s С с [s]
Š š Ш ш [ʃ]
Ś ś Шь шь [ɕ]
T t Т т [t]
U u У у [u], [uː]
V v В в [v]
Z z З з [z]
Ž ž Ж ж [ʒ]
Ź ź Жь жь [ʑ]

Характеристика[ред. | ред. код]

У самій чорногорській мові можна розрізнити два діалекти: східногерцеговинський на заході й північному заході та зетсько-південносанджацький на всій іншій території.

За останнім переписом населення 2011 року чорногорську мову рідною вважали 36,97 % мешканців країни, а сербську — 42,88 %. Хоча ще 1991 року більшість уважала себе носіями єдиної сербсько-хорватської мови. На тлі національного відродження шкільний предмет «Сербська мова» 2004 року було перейменовано на «Рідну мову» (чорногорську, сербську, хорватську чи боснійську). 10 липня 2009 року затверджено правопис чорногорської мови.

Існує письмо й латинською (гаєвиця), й кириличною абетками (вуковиця), та латинка стає дедалі поширенішою серед прибічників самостійної чорногорської мови. На відміну від сербської існують три додаткові літери Ś [ç], Ź [ʝ] і З [ʣ]. Проте ці звуки вживаються ще й у Герцеговині та Боснійській країні, а в самій Чорногорії — не всюди.

  • A B C Č Ć D Dž Đ E F G H I J K L Lj M N Nj O P R S Š Ś T U V Z Ź Ž.
  • А Б Ц Ч Ћ Д Џ Ђ Е Ф Г Х И Ј К Л Љ М Н Њ O П Р С Ш С́ Т У В З З́ Ж.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Serbian Montenegrins Demand Official Language Rights. 7 серпня 2017.
  2. ↑ Югославия в XX веке, 2011, с. 209.
  3. ↑ https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/12/13/7074983/ Чорногорську мову офіційно визнали і відокремили від сербської
  4. ↑ cf. Roland Sussex, Paul Cubberly, The Slavic Languages, Cambridge University Press, Cambridge 2006; esp. v. pp. 73: «Serbia had used Serbian as an official language since 1814, and Montenegro even earlier.».
  5. ↑ .Od donošenja Ustava Crne Gore u listopadu 2007. crnogorski je jezik službeni. Članak 13. crnogorskog Ustava precizira kako je službeni u Crnoj Gori crnogorski jezik, a ćirilično i latinično pismo imaju ravnopravan položaj USTAV CRNE GORE (2007.) [Архівовано 27 лютого 2009 у Wayback Machine.]
  6. ↑ https://web.archive.org/web/20150923195752/http://www.cafemontenegro.com/index.php?group=22&news=80985
  7. ↑ Vijest o službenom verificiranju rječnika i pravopisa crnogorskog jezika. Архів оригіналу за 1 серпня 2009. Процитовано 13 вересня 2010.
  8. ↑ Rječnik i pravopis crnogorskoga jezika
  9. ↑ Vijest o usvajanju Gramatike crnogorskoga jezika
  10. ↑ Novi list Josip Silić: Hrvatski je različit od srpskog jezika i srpski od hrvatskoga, 11. rujna 2010.

Див. також[ред. | ред. код]

Західні:
Слов'янські держави
Східні:
Південні:
західні:
східні:
Інші:
† мертві, а також які розділились чи змінились.
§ вживаються місцеві різновиди мови — ізводи.
Літературні мови
Штокавські діалекти
Староштокавиця[ru]
Новоштокавиця[ru]
Чакавські діалекти
Кайкавські діалекти
Торлацькі діалекти1
Відображення *ě
Правопис
Інше
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорногорська_мова&oldid=40731979