Чорторийські — Вікіпедія

Чорторийські, Чарториські, Чарторійські, Чарторийські (пол. Czartoryscy, Czartoryskie^[1]) — княжий рід литовсько-руського (українського) походження, згодом повністю полонізувався, з 1433 року князі Священної Римської Імперії.

Чорторийські походили від династії правителів Великого князівства Литовського Гедиміновичів. В ХХ ст. породнилися з Бурбонами й Габсбургами.

Історія[ред. | ред. код]

Походження роду Чорторийських залишається дискусійним. За однією із версій родоначальник роду князь Костянтин був сином великого князя литовського Ольгерда, за іншою — його брата Коріята Гедиміновича^[2]. Василь Костянтинович відомий лише за однією згадкою у 1393 році. Ймовірно вже він володів містом Чорторийськом на Волині (від назви якого і походить родове прізвище). Сини Василя, Іван, Олександр та Михайло займали високі посади у Великому Князівстві Литовському. Михайло Васильович Чорторийський (пом. 1478/1489) володів замком у містечку Клевань та був намісником Брацлавщини (1463) і боровся з татарами.

Після Люблінської унії 1569 року, яку рід Чорторийських підтримував, вони одержали впливові позиції в польському уряді й поширили свої володіння на Волині і в Галичину.

Під час Хмельниччини Міхал Єжи (Михайло Юрій) Чорторийський (1621—1692) боровся проти повстанців.

Важливу роль відігравали Чорторийські в Речі Посполитій XVIII століття, особливо за часів королів Августа III й Станіслава Августа Понятовського, матір'ю якого була княгиня Констанція Чорторийська. Її брат, князь Олександр Август Чорторийський (1697—1782), воєвода руський, одружившись з Марією Софією Сенявською, дістав величезні маєтки згаслого роду Сенявських. Онук їх, князь Адам-Юрій Чорторийський (1770–1861) був одним з найвідоміших членів роду.

У кінці XVIII століття Йосиф Клеменс князь Чорторийський, стольник литовський, розгорнув широку промислову діяльність у своїх маєтках на Волині й Поділлі (мануфактура сукна, полотна, шкіряних виробів, порцеляни й фаянсу в Корці й Городниці, поясів у Меджибожі тощо).

У Кракові є бібліотека князів Чарторийських. Бібліотеку заснував Адам Чарторийський, який зібрав чимало книг до її фонду.[1]

Представники роду[ред. | ред. код]

• Костянтин Ольгердович (бл. 1335 — після 1386)
  • Гліб Костянтинович (пом. після 1390), у 1390 р. потрапив у полон до Вітовта після поразки в битві на р. Вілії. Дальша доля невідома.
  • Василь Костянтинович (пом. після 1417) — князь чорторийський [?] (до 1393 — після 1417 рр.). У 1393 р. був при королівському дворі у Кракові, у 1417 р. згаданий також серед королівського оточення
    • Іван Васильович Чорторийський (пом. бл.1460) — князь чорторийський (до 1438—1440), трубчевський (бл. 1451 — бл. 1460). У 1440 р. разом з братом Олександром організував змову внаслідок якої було вбито великого князя литовського Зигмунта Кейстутовича. Один з найближчих соратників Свидригайла Ольгердовича у 1440—1451 рр. Отримав від Казимира Ягеллончика половину Трубчевського князівства.
    • Олександр Васильович Чорторийський (? — після 1477) — князь псковський (1443—1447,1456—1460), новгородський (1447—1455) і логойський (1460 — після 1477), засновний Логойської гілки Чорторийських, яка згасла на його внучках.
      • Михайло Олександрович Чорторийський
      • Володимир Олександрович Чорторийський
      • Семен Олександрович Чорторийський (? — бл.1524) — князь логойський (1496 — бл. 1524 рр.), державець чечерський і пропойський (з 1518 р.), дружина — княгиня Юліана.
        • Софія Семенівна Чорторийська (? — після 1531) ~ Федько Гнівошович
        • Олександра Семенівна Чорторийська (?—1531) ~ 1) Борис Гнатович Образцов 2) Василь Тишкевич
      • NN Олександрівна Чорторийська, дружина князя Івана Васильовича Соломирецького
      • Авдотія Олександрівна Чорторийська (? — після 1528) — дружина князя Андрія Івановича Можайського
    • Михайло Васильович Чорторийський (бл. 1420 — між 1478 і 1489) — князь чорторийський (1440—1460 рр.), клеванський (після 1460 — 1478/89 рр.).
      • Андрій Михайлович Чорторийський (пом. після 1491) — князь клеванський і чорторийський (до 1489 — після 1491), кременецький намісник (з 1491 р.).
      • Анна Михайлівна Чорторийська (пом. після 1514) ~ кн. Іван Юрійович Гольшанський-Дубровицький
      • Федір Михайлович Чорторийський (пом. 1542) ~ NN, дочка кн. Андрія Сангушка, Князь клеванський (після 1491 — 1542), чорторийський (бл.1524- 1542 рр.), староста луцький (1527—1542).
        • Олександр Федорович Чорторийський (пом. 1571) ~ Магдалина Деспотівна. Князь чорторийський (1542—1571), воєвода волинський (1566—1571). Один з найкращих полководців у війнах з ординцями (з 1527 або навіть і раніше). Починаючи від нього, старша гілка писалася князями на Чорторийську і Літовежу.
          • Михайло Олександрович Чорторийський (? — 1582) — князь чорторийський (1571—1582), староста житомирський (1574—1582)
            • Юрій Михайлович Чорторийський (? — ?1629) ~ Феодора Костянтинівна Колпитовська, ~ Зузанна Борзобогатянка Красинска (1615);— князь чорторийський (1582—1601), продав Чарторийськ Яну Пацу^[3][4]
          • Марина Олександрівна Чорторийська (? — 1570) — дружина воєводи полоцького і смоленського Андрія Павловича Сапіги.
        • Анна Федорівна Чорторийська (пом. після 1537) ~ Василь Богданович Чиж
        • Федора Федорівна Чорторийська (пом. 1568) ~ 1). Михайло Михайлович Свинюський 2). Бальцер Гнівош
        • Анастасія Федорівна Чорторийська (пом. після 1578)~ Петро Богданович Хребтович
        • Іван Федорович Чорторийський (пом. 1567) ~ кн. Анна Кузьмівна Заславська з Острогу. Князь клеванський (1547—1567). Згідно з розподілом із
          • Юрій Іванович Чорторийський Князь на Клевані (1560—1626) — молодший син ~ Олександра Княгиня Вишневецька, донька волинського воєводи Андрія Вишневецького.
            • Микола-Юрій Чорторийський (1603—1662) ~ кн. Ізабела Корецька. Князь клеванський (1624—1662 рр.).
              • Казимир Флоріан Чорторийський (1617 / бл. 1620 — 15 травня 1674) — український князь (з походження), церковний та політичний діяч Речі Посполитої, Примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського.
              • Ян Кароль Чорторийський (1626 — 1680) — урядник часів Речі Посполитої. Дідич на Корці та Олексинцях. Після брата Михайла став крем'янецьким старостою. Від нього виводиться корецька лінія Чорторийських.^[5]
                • Юзеф Чорторийський (пом. 1 серпня 1750) — князь на Клевані і Жукові, хорунжий великий литовський.
                  • Станіслав Костка Чорторийський (пом. 5 квітня 1766, Варшава) — державний діяч Речі Посполитої, чашник великий литовський, потім ловчий великий коронний (з 1742 року), староста луцький, липницький і радошицкий. Полковник панцирної хоругви.
                    • Юзеф Клєменс Чарторийський (21 листопада 1740, Брін — 15 лютого 1810, Варшава) — державний діяч Речі Посполитої. Останній представник молодшої гілки роду Чорторийських на Корці та Олексинці.
              • Михайло Юрій Миколайович Чарторийський (1621—1692) — аристократ часів Речі Посполитої, князь. Дідич на Клевані та Жукові.
                • Казимир Чорторийський — крем'янецький староста, віленський каштелян
                  • Август Олександр Чарторийський (9 листопада 1697, Варшава — 4 квітня 1782, Варшава) — польський військовий та державний діяч XVIII століття руського походження. Воєвода руський (з 11 листопада 1731 року^[6]). Князь на Клевані та Жукові.^[7]
                    • Ізабела Любомирська (уроджена Ельжбета Гелена Анна Чарторийська; нар. 21 травня 1733, за іншими даними 1736, Варшава — пом. 25 листопада 1816, Відень, Австрія) — меценат і колекціонер творів мистецтва епохи рококо. Одна з найвідоміших жінок в Речі Посполитій XVIII ст.
                    • Адам Казимир Чорторийський (1 грудня 1734, Ґданьськ — 19 березня 1823, Сенява) — військовий та державний діяч Речі Посполитої. Генеральний подільський, калуський староста. Син останньої представниці роду Сенявських — Марії Зофії.
                      • Адам Єжи Чарторийський (14 січня 1770 — 15 липня 1861) — польський освітній, російський політичний діяч. Патріот Польщі. «Близький приятель» царя Олександра І.
                        • Ізабелла з Чарторийських Дзялинська (нар. 14 грудня 1830, Варшава — пом. 18 березня 1899, Мантон, Франція) — польська художниця-аматорка, колекціонерка мистецьких творів.
                      • Вітольд Чарторийський
                      • Вільгельм Костянтин фон Чарторийський
                  • Теодор Казимир Чорторийський — (1704 — 1 березня 1768) — пробст плоцький, канонік краківський (1717), абат любінський (1731), єпископ познанський (1739—1768).^[8]
                  • Констанція Чарторийська — дружина краківського каштеляна Станіслава Понятовського, мати короля Станіслава Августа, примаса Польщі Міхала Єжи Понятовських
            • Андрій-Адріан Чорторийський

• Августин Йосиф Чарторийський (1907—1946) — польський князь.
• Адам Кароль Чорторийський (1940) — князь, засновник Фундації князів Чорторийських.
• Ванда Чарторийська — (20.VIII.186 — 16.V.1920, Львів) — президент «Towarzystwa Gospodarczego Wykształcenia Kobiet» у Львові (1908), похована на Личаківському цвинтарі.^[9]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

• Бібліотека князів Чорторийських
• Музей Чорторийських

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Власюк Л. Княгиня Чорторийська відвідала свою прабатьківщину // Волинь нова. — 2011. — 14 червня. — C. 2.
• Войтович Л. 4.9. ОЛЬГЕРДОВИЧІ. КОСТЯНТИНОВИЧІ. ЧОРТОРИЙСЬКІ [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.] // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів, 2000.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Тесленко І. А. Чорторийські [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 574. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 7, 1904. — S. 319—335. (пол.)
• Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — 406 s. — S. 364—374. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Некороновані королі [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.].
• Osoby o nazwisku «Czartoryski» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
• http://digi.ub.uni-heidelberg.de/diglit/rhs2014/0229?sid=6c38d643d40809e14421ab4a624d7795 [Архівовано 28 лютого 2017 у Wayback Machine.]

п о р Гедиміновичі Вигаслі: Патрикеєвичі • Булгакови • Щенятеві • Корецькі • Ружинські • Пінські • Полубенські • Олельковичі • Бельські • Кобринські • Ягеллони • Несвицькі • Збаразькі • Вишневецькі • Порицькі • Заславські • Мстиславські • Коріятовичі • Буремські • Волинські Існуючі: Голіцини • Куракіни • Хованські • Сангушки • Трубецькі • Чорторийські • Воронецькі • Курцевичі