Чуванці — Вікіпедія

Чуванці
Кількість 1300
Ареал

Росія
1 087 (2002 р.)[1]

Україна
226 (2001 р.)[2][3]
Мова чукотська мова, російська мова
Релігія православ'я

Чуванці — народність на Чукотці. Етнонім походить від юкагирського чаунджі — «приморські, берегові жителі». Антропологи відносять їх до нащадків корінного населення, близького за мовою до юкагирів, яке було згодом асимільоване чукчами, перейшовши на чукотську мову, а потім перейняло російські звичаї будівництва хат і російську мову. Наприкінці XIX століття влада царської Росії припускала, що вони, можливо, є нащадками козаків, які нібито покоряли ці місця в XVIII столітті.

Мова[ред. | ред. код]

У минулому розмовляли чуванською мовою, що входить до юкагирської сім'ї, зараз — чукотською мовою (кочові чуванці) і «марковським» діалектом російської мови (осілі чуванці)[4].

Чисельність[ред. | ред. код]

За всеросійським переписом населення 2002 року чуванців виявилося 1087 осіб, з яких в Чукотському автономному окрузі проживала 951 особа (1,8% населення округу), з них російською мовою володіють 946 осіб (99,5%), а чукотською — 88 осіб (9,2%). Чуванці в Магаданській області (39 осіб, 2002 р.) повністю обрусіли (100% за відсутності володіння чукотською мовою).[5][6]

Чисельність чуванців в населених пунктах (2002 р.)[7]:

Чукотський АО:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Марценюк, Винниченко. Національні меншини України: історія та сучасність. — К. : МАУП, 2006. — 256 с. — Бібліогр.: с. 222–251. — ISBN 966-608-650-6
  • Чуванцы // Сибирь. Атлас Азиатской России. — М.: Топ-книга, Феория, Дизайн. Информация. Картография, 2007. — 664 с. — ISBN 5-287-00413-3
  • Чуванцы // Народы России. Атлас культур и религий. — М.: Дизайн. Информация. Картография, 2010. — 320 с. — ISBN 978-5-287-00718-8

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Всероссийская перепись населения 2002 года. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 24 грудня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)
  2. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 1 вересня 2013.
  3. Чи запануємо ми, браття, у своїй сторонці?. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 15 жовтня 2015.
  4. В. І. Бєліков, Л. П. Крисін. Соціолінгвістика, 2001
  5. Всеросійський перепис населення 2002 р. Населення корінних нечисленних народів за територіями переважного проживання і володінням мовами. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 вересня 2013.
  6. Всеросійський перепис населення 2002 р. Володіння мовами народів суб'єктів РФ[недоступне посилання]
  7. База мікроданих Всеросійського перепису населення 2002 року. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 1 вересня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]