Чуднівці — Вікіпедія

село Чуднівці
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Громада Лубенська міська громада
Код КАТОТТГ UA53040030610068535
Основні дані
Населення 316
Поштовий індекс 37571
Телефонний код +380 5361
Географічні дані
Географічні координати 49°58′36″ пн. ш. 32°55′46″ сх. д. / 49.97667° пн. ш. 32.92944° сх. д. / 49.97667; 32.92944Координати: 49°58′36″ пн. ш. 32°55′46″ сх. д. / 49.97667° пн. ш. 32.92944° сх. д. / 49.97667; 32.92944
Середня висота
над рівнем моря
152 м
Місцева влада
Адреса ради 37544, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Вищий Булатець
Карта
Чуднівці. Карта розташування: Україна
Чуднівці
Чуднівці
Чуднівці. Карта розташування: Полтавська область
Чуднівці
Чуднівці
Мапа
Мапа

Чу́днівці — село в Україні, в Лубенській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 316 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Вищебулатецька сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Чуднівці знаходиться між селами Кононівка та В'язівок (1 км), за 3 км від міста Лубни.

Історія села[ред. | ред. код]

За Гетьманщини Чуднівці, як селище входили до 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку.

Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні село перейшло до Лубенського повіту Київського намісництва[1].

У ХІХ ст. Чуднівці перебували у складі Лубенської волості Лубенського повіту Полтавської губернії.

В 1923 році буде створена Чуднівська сільська громада у складі Лубенського району Лубенського округи. Станом на 1946 рік, до Чудновецької сільської ради входив також хутір Малий В'язівок[2].

Пізніше село Чуднівці перейде до Вищебулатецької сільської ради [3], яка 2016 році увійшла до Засульської сільської громади.

Голодомор 1933-34 років[ред. | ред. код]

Мешканці села Чуднівці суттєво потерпали в часи примусової колективізації і, як наслідок, поменшало їх на третину, до цього слід додати ще й жертв Голодомору в 1932—1933 роках[4]:

  • Васик Єхимія.
  • Васик Михайло Никифорович.
  • Васик Никифор Ілліч.
  • Васик Никифор Никифорович.
  • Василенко Лука.
  • Василенко Марія.
  • Гайдук Василь Володимирович.
  • Гордієнко Іван Якович.
  • Гордієнко Лука і його жінка.
  • Гордієнко Лука і його жінка.
  • Гордієнко Парасковія Яківна.
  • Гриценко Мануйло і його жінка.
  • Гриценко Павло Прохорович.
  • Гриценко Петро.
  • Гриценко Прохор, його жінка і мати
  • Гриценко Семен Федорович.
  • Гриценко Улина.
  • Гриценко Уляна Литвинівна.
  • Дуда Григорій.
  • Дуда Марія.
  • Зінченко Анастасія Федорівна.
  • Зінченко Григорій Семенович.
  • Зінченко Іван Семенович.
  • Зінченко Мотря.
  • Зінченко Семен Іванович.
  • Зінченко Уляна Онопріївна.
  • Кириленко Андрій і його жінка.
  • Кириленко Андрій.
  • Кириленко Павло, його жінка і мати.
  • Макаренко Василь Васильович.
  • Макаренко Василь Іванович.
  • Макаренко Григорій Васильович.
  • Провора Микола.
  • Провора Мотря Трохимівна.
  • Провора Ольга.
  • Сулима Іван.
  • Сулима Оксана.
  • Сулима Петро Іванович.
  • Сулима Улита і її чоловік.
  • Терещенко Григорій Захарович.
  • Терещенко Захарій.
  • Терещенко Іван Захарович.
  • Терещенко Оксана.
  • Шапаренко Архип.
  • Шапаренко Галина.
  • Шапаренко Єлизавета.
  • Шапаренко Степанида.
  • Шапаренко Федір.
  • ІПидогуб Парасковія і їх дочка.
  • ІПидогуб Семен Іванович.
  • Шостак Векла Борисівна.
  • Шостак Захарій Костянтинович.

Політика[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 530524, розташована у приміщенні клубу.

Результати

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 357 осіб, з яких 148 чоловіків та 209 жінок[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 314 осіб[8].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 98,42 %
російська 1,58 %

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Клуб — зруйнований
  • школа — зруйнована

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 116
  2. Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947. — С. 416
  3. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 400 с. — ISBN 978-966-182-203-9. — С. 107, 198, 249, 354
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 червня 2010. Процитовано 27 листопада 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  6. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 148, Полтавська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 23 березня 2022.
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання[ред. | ред. код]