Чуньюй І — Вікіпедія

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2019)

Чуньюй І
Народився	205 до н. е.(-205) м.Ліньцзі
Помер	150 до н. е.(-150) Чан'ань
Підданство	династія Хань
Національність	китаєць
Діяльність	медик
Діти	Chunyu Tiyingd[1]

Чуньюй І ( 205 до н. е. —150 до н. е.) — китайський медик часів династії Хань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 205 році до н. е. у м. Ліньцзі області Ци (неподалік сучасасного м.Цзибо провінції Шаньдун). З юності навчався лікуванню, спочатку у Гунсунь Гуана, потім з 180 року до н. е. три роки у гуншена Ян Цина, який, майже досягнувши 70 років, не мав синів і тому вирішив всі свої знання передати Чуньюй І.

Продовжуючи лікарську практику, став завідувати зерновими складами наділу Ци. У своїй лікарській практиці не зважав на соціальний статус пацієнтів, то на нього були ображені численні знатні родини. У 176 році до н. е. на нього надійшла скарга, яка призвела до тілесного покарання і висилку в західну столицю Чан'ань. Його молодша дочка Тіин подала імператорові Вень-ді прохання про помилування батька, в якому повідомляла, що заради нього ладна пожертвувати собою і стати державною рабинею. Зворушений її самовідданістю імператор не лише помилував Чуньюй І, але і скасував закон про тяжкі тілесні покарання. Вже вдома Чуньюй І отримав найвище послання з питаннями: як він опанував медичними знаннями, якими книгами користувався, скільки людей вилікував, який був діагноз і способи лікування та інше. З цього моменту Чаньюй І продовжував займатися медичною практикою вдома, де й помер у 150 році до н. е.

Медицина[ред. | ред. код]

Від свого останнього вчителя отримав декілька таємних рецептів (біфан), а також стародавні медичні книги — «Бянь Цяо мошу» («Книга Бянь Цяо про пульс»), «Усе чжень» («Діагностика по п'яти квітам»), «Куйду інь ян вайбянь» («Оцінка інь і ян за зовнішніми змінами»), « Шишень» («Дух каменя»).

Він одним з перших став вести історії хвороб, записуючи, коли і за яких умов пацієнт захворів, які симптоми хвороби, який діагноз був поставлений, яке лікування прописано і які результати.

Джерела[ред. | ред. код]

• Сыма Цянь. Ист. записки («Ши цзи»). Т. VIII / Пер. Р.В. Вяткина, А.М. Карапетьянца. М., 2002, с. 252–273.

1. ↑ China Biographical Database
   d:Track:Q13407958