Чутки — Вікіпедія

Чутка — вістка, повідомлення про кого-, що-небудь. У множині — відомості, вісті, правдивість яких не встановлено^[1].
У соціальній психології під чутками розуміється специфічний вид неформальної міжособистісної комунікації, в процесі якої інформація, що до певної міри відображає деякі реальні чи вигадані події, стає надбанням широкої дифузної аудиторії^[2]. Іншими словами, чутка — це повідомлення, яке виходить від однієї або більше осіб, про деякі події, що не мають офіційного підтвердження, усно передається в масі людей від однієї людини до іншої.
Чутки стосуються важливих для певної соціальної групи явищ та відповідають спрямованості її потреб та інтересів^[3].

Класифікація чуток[ред. | ред. код]

За інформаційною основою чутки бувають достовірні і недостовірні. Останні поділяються на:

• абсолютно недостовірні,
• недостовірні з елементами правдоподібності,
• правдоподібні,
• достовірні з елементами неправдоподібності.

За походженням чутки можуть бути спонтанні (що виникають стихійно) або навмисне сфабриковані (що поширюються цілеспрямовано). Можливі і проміжні варіанти, коли спонтанна чутка знаходить зацікавлених ревних розповсюджувачів, які «прикрашують» її згідно зі своїми інтересами; або навпаки, коли чутка запущена цілеспрямовано потрапивши в стихійно діючі соціально-психологічні механізми, багаторазово ними посилюється чи перекручується.

В залежності від рівня простору, на якому вони циркулюють, чутки поділяють на:

• локальні — актуальні для невеликої соціальної групи (населення села або містечка, колектив підприємства або навчального закладу тощо).
• регіональні — чутки, які зачіпають інтереси населення області або групи областей, географічного регіону; розповсюдження регіональних чуток може локалізовуватися за принципом релігійності, етнічного розселення, заняття певними промислами, зоною потенційної небезпеки стихійного лиха.
• національні — чутки, які можуть циркулюють у зв'язку з цінностями і цілями населення певної держави.
• міжнаціональні — чутки, які отримали поширення в певних групах держав; до міжнаціональних чуток відносять також чутки, «запущені» в країну з-за її кордону, хоча вони й продовжують циркулювати в національних рамках, втративши будь-які міжнаціональні риси.

Часові рамки життя чуток зазвичай обмежуються контрпропагандистськими заходами та їх ефективністю. Однак можуть бути ситуації, при яких «локальний» слух, припинений своєчасною інформаційною протидією, відроджується в іншому місці або перетворюється в «регіональний».

За експресивною характеристикою, яка відображає емоційний тип сюжету чутки і тип домінуючої емоційної реакції на неї розрізняють три типи чуток:

• Чутка-бажання яка відображає і задовольняє надії, прагнення людей, розчарування з приводу нездійсненого бажання і деморалізує їх. Найчастіше є спробою видати бажане за дійсне, причому в умовах, коли реальність приходить в суперечність з тим, що людям необхідно.
• Чутка-страховище призводить до тривоги, невпевненості і страху серед членів певної соціальної групи. Зазвичай виражає боязке передбачення будь-яких неприємних подій і стає можливою завдяки поширеній звичці людей песимістично очікувати гіршого.
• Агресивна чутка викликає неприязнь, ненависть до конкретних осіб або соціальних груп, вносить розлад, підозрілість, взаємне недовір'я у взаємини людей. Як правило ґрунтується на забобонах і висловлює собою різко негативне ставлення певної групи людей до об'єкта, що фігурує в сюжеті чутки. Елемент агресивності часто присутній в лякаючих чутках. Агресивні чутки так само як і чутки-страховища, частіше виникають в період соціальних напружень, але переважно таких, які пов'язані з міжгруповими конфліктами.

За результатами впливу на свідомість і поведінку людей виділяють чутки:

• які розбурхують громадську думку, але не виходять за рамки явно вираженої асоціальної поведінки;
• які викликають антигромадську поведінку певної частини населення;
• які руйнують соціальні зв'язки між людьми і виливаються в масові заворушення.

Див. також[ред. | ред. код]

• Фейкові новини
• Містифікація
• Ефект Бабая
• Міські легенди

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• П. Фролов. Чутка політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.777 ISBN 978-966-611-818-2
• Караяни А. И. Слухи как средство информационно-психологического противодействия. Психологический журнал. Том 24. № 6. 2003 рік. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Чутки // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 580.
• Лідія Орбан-Лембрик. Чутки як соціально-психологічне явище. // Соціальна психологія : наук. журнал / голов. ред. Ю. Ж. Шайгородський.  — 2004. — № 3 (5). — C. 47-62
• Зелинский C. А. Информационно-психологическое воздействие на массовое сознание. Санкт-Петербург: «Скифия». 2008 [Архівовано 30 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Чутки як активний засіб модифікації суспільної свідомості [Архівовано 13 вересня 2015 у Wayback Machine.]