Шамаш (служитель) — Вікіпедія

Шамаш, сурмить в шофар під час Судного дня в сефардской синагозі в Тель-Авіві, 1960 рік
Шамаш стукає в віконниці.
Бяла Подляска, 1926 рік

Шамаш, або шаммаш (сефардська і караїмська вимова), або шамес (ашкеназька вимова, в фонетичної орфографії їд. שאמעס‎ від івр. שַׁמָּשׁ‎ ‎ служка) - у юдеїв та караїмів відповідальний за адміністративну та господарську діяльність синагоги/кенаси, релігійного суду або спільноти[1]. Одна з перших згадок про шамаша міститься в Тосафоті до трактату Рош га-Шана, де йдеться про те, що три посади - рабин, кантор і шамаш є стрижнем громади. У талмудичної літературі називався газзан. Шамес - поширений персонаж фольклору східно-європейських євреїв[2][3][4].

В даний час в Ізраїлі функції його виконує Габбай, чия посада, на відміну від шаммаша, є не найманою, а виборною[5]. Шамаш, як і Габай, поширене прізвище як у сефардів (часто вживається як «Шемеш»), так і у караїмів[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шамес в Словаре иностранных слов. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  2. Шамес в Хелме был старым и слабым…. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  3. Leo Rosten
  4. Dov Noy «Folktales of the Jews, Volume 2: Tales from Eastern Europe»
  5. Шаммаш // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  6. Например, автор «Краткого Караимского Катехизиса». Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 11 квітня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]