Шарлотта Саксен-Гільдбурггаузенська — Вікіпедія

Шарлотта Саксен-Гільдбурггаузенська
нім. Charlotte von Sachsen-Hildburghausen
Портрет Шарлотти пензля Й. Ф. Баха
Ім'я при народженніКатаріна Шарлотта Георгіна Фредеріка Софія Тереза
Народилася17 червня 1787(1787-06-17)
Гільдбурггаузен, Німеччина
Померла12 грудня 1847(1847-12-12) (60 років)
Бамберг, Верхня Франконія, Баварія
Країна Saxe-Hildburghausend
Національністьнімкеня
Діяльністьаристократка
Знання мовнімецька
Титулгерцогиня Вюртемберзька
РідЕрнестинська лінія Веттінів
БатькоФрідріх Саксен-Альтенбурзький
МатиШарлотта Мекленбург-Стреліцька
Брати, сестриЛуїза Саксен-Хільдбурґхаузенська, Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська, Едуард Саксен-Альтенбурзький, Friedrich von Sachsen-Altenburgd, Георг і Йозеф (герцог Саксен-Альтенбурзький)
У шлюбі зПауль Вюртемберзький
ДітиШарлотта, Фрідріх, Карл, Пауліна, Август

Шарлотта Саксен-Гільдбурггаузенська (нім. Charlotte von Sachsen-Hildburghausen), повне ім'я Катаріна Шарлотта Георгіна Фредеріка Софія Тереза Саксен-Гільдбурггаузенська (нім. Katharina Charlotte Georgine Friederike Sophie Therese von Sachsen-Hildburghausen), 17 червня 1787 — 12 грудня 1847) — принцеса Саксен-Гільдбурггаузенська з династії Веттінів, донька герцога Фрідріха Саксен-Гільдбурггаузенського[1] та принцеси Шарлотти Мекленбург-Стреліцької, дружина герцога Пауля Вюртемберзького. Відома як «Prinzessin Paul von Württemberg».

Біографія

[ред. | ред. код]

Шарлотта народилась 17 червня 1787 року у Гільдбурггаузені. Вона була другою дитиною, що народилась у родині герцога Саксен-Гільдбурггаузенського Фрідріха та його дружини Шарлотти Георгіни. Первісток, син Фрідріх, помер до її народження, проживши лише півтора місяця. Однією з хрещених Шарлотти була російська імператриця Катерина II.

Батько, за кілька місяців до народження доньки, перебрав на себе кермо влади у країні та почав впроваджувати реформи. Матір вважалася однією з найкрасивіших жінок своєї епохи. Фрідріха вона не любила, будучи значно розвиненішою за нього в духовному плані. Він, у свою чергу, швидко збайдужів до неї, проте справно виконував подружній обов'язок. За наступні шістнадцять років у Катаріни Шарлотти з'явилися десятеро менших братів та сестер, з яких шестеро досягли дорослого віку. Матір намагалася дати дітям добру освіту. До занять старшої доньки, окрім іншого, входило піклуватися про молодших. Близькі стосунки у неї склалися із сестрами Терезою та Луїзою.

1805 року 20-річний принц Пауль Вюртемберзький, молодший син курфюрста Фрідріха I, після нетривалого залицяння, письмово попросив руки Шарлотти, якій виповнилося 18. Весілля відбулося 28 вересня 1805 у Людвігсбурзі. За три місяці Вюртемберг став королівством і членом сформованого Наполеоном Ренського союзу. Рідний Саксен-Гільдбурггаузен також увійшов до складу цього об'єднання німецьких держав. Проте, Пауль, купивши будинок у районі Канштадт у Штутгарті і поселивши у ньому дружину, проти волі батька, таємно залишив Вюртемберг і приєднався до табору герцога брауншвейзького, який виступав проти Бонапарта. Остаточно він повернувся додому у 1808 році, примирившись із батьком.

1806 року скульптору Йоганну Генріху фон Даннекеру було замовлено бюст Шарлотти, як дружини принца.[2]

Комбург

У період з 1807 по 1810 рік родина жила у наданому Паулеві в апанаж монастирі Гросскомбург, який він зробив своєю резиденцією. У шлюбі народила п'ятеро дітей:

Сімейне життя не було щасливим, оскільки чоловік мав багато фавориток і не збирався відмовлятися від подібного способу життя.

Донька Фредеріка Шарлотта

У 1813—1816 роках Пауль перебував на російський службі. Повернувшись до Вюртембергу, він посварився із братом Вільгельмом, що, після смерті батька, став новим королем, і, забравши у Шарлотти доньок, виїхав до Парижу. Із 1818 року вони офіційно живуть окремо.

Герцогиня повернулась до батьківського дому в Гільдбурггаузені. Сини залишились при королівському дворі у Людвігсбурзі. Жила Шарлотта за рахунок виплачуваної пенсії. Її матір після тривалої хвороби померла навесні 1818 року.

У 1825 після смерті останнього герцога Саксен-Гота-Альтенбурзького Фрідріха IV, що не залишив прямих нащадків, представники різних гілок родини домовилися про переділ територій. Батько Шарлотти відмовився від Саксен-Гільдбурггаузену, землі якого відійшли Саксен-Мейнінгену, і, отримавши натомість відтворене герцогство Саксен-Альтенбурзьке, переїхав до Альтенбургу. Шарлотта залишилась Хільдбурґхаузені навіть після переїзду двору. Тут вона придбала будинок Hoheitshauses, збудований її двоюрідним дідом Євгенієм Саксен-Гільдбурггаузенським, де жила дуже скромно і усамітнено.[2] Її часто навідували молодший брат Фрідріх та старша донька, що стала російською великою княгинею.

Останні роки життя Шарлотта провела у баварському королівському замку у Бамберзі, оскільки її сестра Тереза у шлюбі стала королевою Баварії. Там вона і померла 12 грудня 1847 року у 60-річному віці. Похована у родинному склепі Вюртемберзького дому, що знаходиться у каплиці замку Людвігсбурга.[3]

Пауль, невдовзі після її смерті, виїхав до Англії, де у квітні 1848 року одружився із своєю давньою коханкою Магдаленою де Круа і Хіменес.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Бюст Шарлотти роботи Йоганна фон Даннекера у 2010 році придбав міський музей Гільдбурггаузена.[2]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Ернст Фрідріх II
 
Кароліна Ербах-Фюрстенау
 
Ернст Август I
 
Софія Шарлотта Бранденбург-Байройтська
 
Карл Мекленбург-Стреліцький
 
Єлизавета Саксен-Гільдбурггаузенська
 
Георг Гессен-Дармштадтський
 
Марія Луїза Лейнінґенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст Фрідріх III
 
 
 
 
 
Ернестіна Саксен-Веймарська
 
 
 
 
 
Карл II
 
 
 
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. З 1826 — Саксен-Альтенбурзького.
  2. а б в «Принцеса Пауль» повертається до Гільдбурггаузену [1] [Архівовано 26 листопада 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. Каплиця Людвігсбурзького замку [2] [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. Bozen 1917, Neudruck, Altenburg 1992.
  • Dr. Rudolf Armin Human: Chronik der Stadt Hildburghausen. 1886. Hildburghausen 1886, Neudruck, Kessinger Publishing, 2010, ISBN 1168163331.

Посилання

[ред. | ред. код]