French
DeutschШарль Азнавур — Вікіпедія
| Шарль Азнавур | |
|---|---|
| фр. Charles Aznavour | |
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Шахнур Варенаг Азнавурян (вірм. Շահնուր Վաղինակ Ազնավուրյան) |
| Дата народження | 22 травня 1924[1][2][…] |
| Місце народження | VI округ Парижа, Париж[1][4] |
| Дата смерті | 1 жовтня 2018[5][6][…] (94 роки) |
| Місце смерті | Мур'є[5][8][4] |
| Причина смерті | набряк легень |
| Поховання | cemetery of Montfort-l'Amauryd[9][10] |
| Роки активності | 1933 — 2018 |
| Громадянство | Франція і Вірменія |
| Національність | вірмени[11][12] |
| Віросповідання | християнство |
| Професії | автор-виконавець, сценарист, кіноактор, поет-пісняр, композитор, поет, актор, дипломат, письменник, студійний музикант, кінорежисер, шансоньє, співак |
| Інструменти | вокал[d][13] |
| Мова | французька[11] |
| Жанри | шансон |
| Лейбли | EMI, Mercury Records, Telefunkend, Disques Barclay, Reprise Records, Philips Recordsd і Trémad |
| Нагороди |                       |
| Батько | Misha Aznavouriand |
| Діти (5) | Seda Aznavourd, Misha Aznavourd і Katia Aznavourd |
| c-aznavour.com(фр.)] | |
 Файли у Вікісховищі | |
Шарль Азнавур (фр. Charles Aznavour), справжнє ім'я — Шахнур Варенаг Азнавурян (вірм. Շահնուր Վաղինակ Ազնաւուրեան, фр. Shahnourh Varinag Aznavourian, 22 травня 1924, Париж, Франція — 1 жовтня 2018, Мур'є, Франція) — французький шансоньє, поет, композитор, актор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 22 травня 1924 року в сім'ї вірменських емігрантів. Батьки майбутнього французького шансоньє емігрували на початку 1920-х років з Грузії. Проїхавши всю Європу, потрапили до Парижа, де затрималися в очікуванні американської візи. В цей час у них народився син і сім'я Азнавурянів осіла у Франції. Батько Шарля намагався займатися підприємництвом, був власником невеликого ресторану, але через нестачу коштів змушений був зачини́ти його в 1930 році. Сім'я жила важко. Вже в дев'ятирічному віці Шарль виступав в невеликих паризьких кафе. Акторські здібності він успадкував головним чином від матері, колишньої актриси. Під час Другої світової війни Шарлю вдалося продовжувати свої виступи в окупованому Парижі і тим самим годувати сім'ю (батько пішов добровольцем на фронт).
Перші пісні Шарль почав складати на початку 1940-х років. У 1941 році познайомився з композитором П'єром Рошем, в дуеті з яким виступав у кабаре.
Після війни Шарль познайомився зі знаменитою співачкою Едіт Піаф, подальші роки тісного спілкування з якою дуже багато що дали співаку початківцю.
- 1945 року він написав для Піаф пісню Compagnons de la Chanson («Друзі шансона»), що дала назву ансамблю «Компаньйон де ля шансон», в якому Піаф разом з Азнавуром і Рошем виступала в турне по Америці і Канаді.
- 1950 року П'єр Рош емігрував до Канади, Шарль почав виступати сам, узявши псевдонім Шарль Азнавур — так тепер звучало його сценічне ім'я, яке сьогодні відоме у всьому світі. 1954 року вперше добився успіху як співак, виконавши в США свою пісню «Моє життя».
- 1955 року вперше виступив на знаменитій сцені паризького концертного залу «Олімпія», але критика була одностайна: в Азнавура немає необхідних для співака ані вокальних, ані зовнішніх даних.
Успіх до співака прийшов 1956 року після вдалих концертів у Касабланці і Парижі.
- 1963 року Азнавур з величезним успіхом виступав у нью-йоркському Карнегі-холі. 1964 року вперше приїхав на гастролі в Радянський Союз.
- 1960 року після того, як вийшов на екрани фільм Франсуа Трюффо «Стріляйте в піаніста», де Азнавур зіграв роль піаніста кабаре, співака визнали і як талановитого кіноактора. Згодом він з успіхом знімався у таких видних кінорежисерів, як Клод Шаброль («Примари капелюшника», 1982), Фолькер Шлендорф («Американський щур», 1963, «Бляшаний барабан», 1979), Клод Лелуш («Едіт і Марсель», 1983).
- У 1970-і роки Азнавур нарощував успіх: постійні виступи, закордонні гастролі. У 1973 році в Лондоні пісня Азнавура «Вона» була відзначена золотим, а потім платиновим диском — нагороди, що ніколи доти не вручалася французові.
- 1974 року записав диск «Цього вечора Азнавур: його минуле і сьогодення», до якого увійшли найкращі пісні Азнавура. У піснях «Ось ти і повертаєшся», «Дякую, мадам життя», повної любові та ніжності, Азнавур нагадав про невблаганний біг часу.
- 1978 року вийшов новий альбом Азнавура «Мені невідоме минуле», до якого увійшли як старі, так і нові пісні. У цих піснях Азнавуру щиро і темпераментно вдалося передати відчуття звичайної людини, що знаходили відгук в серці кожного.
- У грудні 2008 року президент Вірменії Серж Саргсян надав Шарлю Азнавуру і його імпресаріо Левону Саяну громадянство Вірменії і підписав наказ про призначення відомого французького співака вірменського походження послом Вірменії в Швейцарії, постійним представником республіки у відділенні ООН в Женеві.
Зв'язок із Вірменією[ред. | ред. код]
Шарль Азнавур вважає себе французом, оскільки народився і почав свою кар'єру у Франції, але він ніколи не забував про своє вірменське коріння. До 60-х роковин геноциду вірмен Азнавуром і його постійним співавтором Жоржем Гарваренцем[fr] була написана пісня «Вони пали». На вірменську тематику написані також пісні «Автобіографія», «Джан» і «Ніжна Вірменія».
Після руйнівного землетрусу у Вірменії в 1988 році Шарль Азнавур організував фонд допомоги, а потім асоціацію «Азнавур і Вірменія», президентом якої був до кінця життя. У 1989 році співак приїжджав до Вірменії, щоб підтримати постраждалих від стихійного лиха. Мільйонні тиражі диска з піснею Азнавура «Для тебе, Вірменіє» (фр. Pour toi Arménie) були миттєво розкуплені. Всі вторговані кошти пішли до фонду допомоги. У 2006 році шансоньє провів добродійний концерт на головній площі столиці Вірменії, на якому були присутні президенти Франції і Вірменії Жак Ширак і Роберт Кочарян.
Композиторська діяльність[ред. | ред. код]
Шарль Азнавур — автор більше тисячі пісень. У числі всесвітньо відомих — «Богема», «Мама», «Вічна любов», «Немодні радощі», «Молодість», «Вчора ще», «Ізабелла», «Вона», «Як то кажуть», «Аве Марія», «Ні, я нічого не забув», «Я вже представляв», «Тому, що», «Дві гітари», «Понеси мене», «Треба уміти», «Померти за любов» і інші. Пісні великого шансоньє виконували такі світові зірки як Едіт Піаф, Рей Чарльз, Боб Ділан, Лайза Мінеллі, Хуліо Іглесіас та інші. У дуеті з Шарлем Азнавуром співали Френк Синатра, Селін Діон, Лучано Паваротті, Пласідо Домінго, Патрісія Каас, Лайза Мінеллі, Елен Сегара і інші. Загальний тираж проданих дисків Шарля Азнавура — понад сто мільйонів екземплярів.
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- 1966 — Почесний громадянин Єревана (1996).[14]
- 1971 — золота медаль Парижа.
- 1971 — «Золотой лев» на Венеціанському кінофестивалі.
- 1971 — приз Эдисона.
- 1973 — лауреат академії Шарля Кро.
- 1987 — премія Бернара Лакаша.
- 1995 — велика медаль французької пісні (Французька академія).
- 1996 — ім'я Азнавура внесено в Зал слави авторів пісень.
- 1997 — премія «Вікторія» (найкращий співак року).
- 1997 — кінопремія «Сезар»[15];
- 1997 — офіцер ордена Почесного легіону.
- 2004 — командор ордена Почесного легіону.
- 2004 — найвища державна нагорода Вірменії — звання «Національний Герой Вірменії» та орден Вітчизни[16];
- 2006 — почесний приз 30-го кінофестивалю в Каірі.
- 2008 — почесний Офіцер ордена Канади — за діяльність у зміцненні культурних зв'язків франкомовних країн і Канади[17].
- 2010 — знак почесний "За видатний внесок в укріплення культурних зв'язків між Росією та Францією[18].
- 2014 — нагрудний знак МЗС Росії «За внесок у міжнародне співробітництво»;
- 2015 — кавалер Ордена Корони Бельгії[19].
- 2017 — медаль Рауля Валленберга (за участь у порятунку євреїв у роки Другої світової війни)[20]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Шарль Азнавур був тричі одружений. Від першого шлюбу у нього є дочка Седа. 1967 року Азнавур одружився зі шведкою Уллою Тюрсель (у Лас-Вегасі[21]). У них народилося троє дітей, яким Азнавур дав російські імена: Міша, Катя і Ніколя («Ніколай» французам важко вимовити, пояснює Азнавур).
Дискографія[ред. | ред. код]
Смерть[ред. | ред. код]
Помер 1 жовтня 2018 року в місті Мур'є у Франції на 95-му році життя.[22]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- Його ім'я вибите на Алеї Слави у Голлівуді.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118651331 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ а б Fichier des personnes décédées
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Krikorian A., Heratchian H. Le dictionnaire biographique: Arméniens d'hier et d'aujourd'hui — Maisons-Alfort: 2021. — P. 74. — ISBN 978-2-905686-93-0
- ↑ Montreux Jazz Festival Database
- ↑ Офіційний сайт мерії Єревана. Список почесних громадян Єревана (вірм.),(рос.)(англ.)[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Шарль Азнавур встретился с пожилой поклонницей в Москве [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]; 23 апреля 2015, Lenta.ru
- ↑ Шарль Азнавур. Биографическая справка [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.], 22.05.2009, РИА НОВОСТИ
- ↑ Взгляд. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Газета «Аргументы и Факты», № 35(1556), 1-7 сентября, 2010 г.
- ↑ Шарль Азнавур-кавалер Ордена Корони Бельгії [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.], 13.11.2015, Российско-армянское информационное агентство
- ↑ Шарль Азнавур получил награду за спасение евреев. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Вечірній Ургант. В гостях в Івана Шарль Азнавур/Charles Aznavour. (04.04.2017) [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Помер відомий співак Шарль Азнавур /УНН, 1.10.2018/. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Азнавур, Шарль [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Шарль Азнавур
- Познер. Гість Шарль Азнавур. Випуск від 20.04.2015 [Архівовано 25 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вечірній Ургант. В гостях в Івана Шарль Азнавур/Charles Aznavour. (04.04.2017) [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
| |||||||||||
