Шейнін Лев Романович — Вікіпедія

Шейнін Лев Романович
Шейнин Лев Романович
Народився 12 (25) березня 1906(1906-03-25)
с. Брусановка, Велізький повіт, Вітебська губернія, Російська імперія (зараз — Смоленська область РФ)
Помер 11 травня 1967(1967-05-11) (61 рік)
м. Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар, Москва
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність прозаїк, кіносценарист
Alma mater МДУ і Вищий літературно-художній інститутd
Мова творів російська
Напрямок соціалістичний реалізм
Жанр детектив
Magnum opus Qotild
Членство СП СРСР
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія

Ше́йнін Лев Рома́нович (12 (25) березня 1906(19060325) с. Брусановка — 11 травня 1967, м. Москва) — радянський юрист, письменник і кіносценарист. Кавалер ордена Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора, ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня, нагороджений медалями СРСР. Лауреат Сталінської премії (1949).

Свої перші оповідання написав у перервах між роботою в Генеральній Прокуратурі СРСР, де він працював старшим слідчим з особливо важливих кримінальних справ. Увійшов до новітньої історії як один із обвинувачувачів від радянської сторони на Нюрнберзькому процесі (1946—1947).

У 1949 році Шейніна заарештували як «безрідного космополіта і резидента американських та міжнародних сіоністських спецслужб». Він витримав чотири роки катувань у спецв'язницях МДБ, аж доки після смерті Сталіна його не амністували, а згодом реабілітували, відправивши з основної роботи на пенсію[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Лев Шейнін. Давній знайомий. Оповідання і повісті. Київ 1959, Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». 676 сторінок. Наклад — 100 000.

Посилання[ред. | ред. код]