French
DeutschШейх Азахарі — Вікіпедія
| Шейх Азахарі | |
|---|---|
| англ. Sheikh Azahari bin Sheikh Mahmud | |
| Нині на посаді | |
| Голова Народної партії Брунею | |
| 22.1.1956 — 18.12.1962 | |
| Народився | 3 вересня 1928 Лабуан |
| Помер | 20 квітня 2002 (73 роки) Індонезійський Калімантан, Індонезія |
| Громадянство | Бруней |
| Alma mater | Особлива військова школа Сен-Сір |
| Політична партія | Народна партія Брунею |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Шейх Азахарі (3.9.1928, Лабуан — 20.4.2002, Богор, Індонезія) — брунейський політик та дисидент, лідер Народної партії Брунею та брунейського повстання. Помер в Індонезії.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1928 році в родині арабсько-малайського походження. Його батько шейх Махмуд Шейх Гамід був службовцем у митному департаменті Брунею. У 15 років під час японської окупації Брунею Азахарі відіслали до Богору для навчання в Богорському сільськогосподарському інституті[en]. Там він втік до партизанського загону опору проти японців. Після закінчення окупації Азахарі доєднався до революційного руху за незалежність Індонезії від Нідерландів.[1]
У 1950 році Азахарі переїхав до Сінгапуру, де розпочав власну справу. В середині 1951 року він повернувся до Брунею з наміром розпочати політичну діяльність, спрямовану на досягнення незалежності країни. У січні 1953 року разом з сімома іншими активістами він був заарештований на 6 місяців британською владою за організацію політичного виступу.[1]
22 січня 1956 року було проголошено про створення Народної партії Брунею, лідером якої став Азахарі. У травні 1961 року прем'єр-міністр Малайської Федерації Абдул Рахман закликав об'єднатися Малаї, Сінгапуру, Брунею, Сараваку та Північному Борнео в єдину державу. Азахарі виступив за якнайшвидшу незалежність Брунею разом з Сараваком та Північним Борнео. Він виступав за створення цілісного суб'єкта федерації на півночі Борнео, який би міг опиратися інтересам як континентальних малайців, так і китайської меншини. Для цього Народна партія стала співпрацювати з Об'єднаною народною партією Сараваку (англ. Sarawak United People's Party) та Об'єднаною кадазанською організацією Північного Борнео (англ. United Kadazan Organisation of North Borneo). 9 липня ці групи започаткували Об'єднаний фронт Борнео. Також Азахарі мав зв'язки з президентом Індонезії Сукарно.
У січні 1962 року Азахарі був уведений до Законодавчої Ради Брунею. 30-31 серпня 1962 року відбулися вибори до рад округів, перемогу на них отримала Брунейська народна партія (54 з 55 місць), яка й мала отримати всі 16 представницьких місць у Законодавчій раді. Проте у грудні 1962 відбулося «Брунейське повстання», організоване бойовим крилом БНП, яке було подавлене силами британських військ.
Азахарі опинився в еміграції.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Jatswan S. Sidhu (2009). Historical Dictionary of Brunei Darussalam. Historical Dictionaries of Asia, Oceania, and the Middle East (вид. 2). Scarecrow Press. с. 219. ISBN 0810870789. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка)(англ.)
 | Це незавершена стаття про Бруней. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |