Шендеровський Василь Андрійович — Вікіпедія

Шендеровський Василь Андрійович
Народився 22 серпня 1942(1942-08-22) (81 рік)
Заставна, Буковина
Країна СРСР СРСР, Україна Україна
Національність Українець
Діяльність фізик, історик
Alma mater Чернівецький університет
Галузь Фізика
Заклад Інститут фізики НАН України
Посада Віце-президент Українського фізичного товариства
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Відомий завдяки: Автор тритомника нарисів про видатних учених з українським корінням, які зробили значний внесок у розвиток світової науки, «Нехай не гасне світ науки».
Нагороди

Василь Андрійович Шендеровський (22 серпня 1942, Заставна, Буковина) — український фізик, історик науки, доктор фізико-математичних наук, професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1942 року в містечку Заставні на Буковині. Закінчив із відзнакою фізико-математичний факультет Чернівецького університету. Після проходження служби в Радянській армії влаштувався інженером, а згодом науковим співробітником Інституту фізики АН УРСР. У 1970 р. закінчив аспірантуру в Інституті фізики АН України за спеціальністю «Теоретична фізика». З 1972 р. — кандидат фізико-математичних наук, з 1984 р. — доктор фізико-математичних наук, а з 1993 р. — професор. Виховав 8 кандидатів наук. Провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України. Віце-президент Українського фізичного товариства. Член трьох спеціалізованих учених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор і співавтор понад 500 наукових, науково-популярних і публіцистичних праць. Співавтор трьох фундаментальних монографій з фізики напівпровідників:

Видав у співавторстві словники:

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Широкій громадськості відомий насамперед як автор тритомника нарисів про видатних учених з українським корінням, які зробили значний внесок у розвиток світової науки, «Нехай не гасне світ науки».

Упорядник і редактор 4-х томної праці про видатного українського вченого Івана Пулюя: «Іван Пулюй. Збірник праць» (т.1, 2. К.: Рада. 1996; т.3 К.: Рада, 1997). «Іван Пулюй — Пантелеймон Куліш. Подвижники нації» (К.: Рада, 1997).

З його ініціативи вперше в Україні перевидано Біблію в перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуя-Левицького. За редакцією Василя Шендеровського вперше перевидано українською мовою німецькомовну монографію видатного вченого-фізика Олександра Смакули «Монокристали» (2000), видано збірку творів Ганни Барвінок та матеріалів про неї (2001; це була перша книжкова публікація оповідань письменниці після 1927 року).

Започаткував авторську програму «Нехай не гасне світ науки» і п'ять років вів її разом з журналісткою Еммою Бабчук на першому каналі Українського національного радіо. Вийшло 125 передач про видатних українських учених, які з різних причин були маловідомими або замовчуваними.

Автор сценаріїв до науково-популярних фільмів:

  • «Іван Пулюй. Повернення», який отримав першу премію на Міжнародному конкурсі «Нашого цвіту — по всьому світу» у 2001 р.;
  • «120 років Чернівецькому університету»;
  • «Олександр Смакула».

Василь Шендеровський — ініціатор, організатор і виконавчий директор Міжнародного енциклопедичного бюро з фізики, діяльність якого скеровано на створення українською мовою «Енциклопедії фізики», словників, посібників з фізики та історії науки.

Член Буковинського земляцтва в м. Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат премій Фонду Тараса Шевченка та імені Івана Огієнка. Нагороджений подякою голови Київської міської державної адміністрації (2001) та нагрудним знаком «Знак Пошани» (2002).

Відгуки[ред. | ред. код]

  • «Ми розкинули по світу своїх геніїв і тільки тепер їх збираємо, дякуючи таким сподвижникам як Шендеровський.» (Борис Олійник);
  • «Важким буде оберемок, коли у нього зібрати всі книжки Василя. 100 душ, котрих звільнив від тліну забуття, піднімають тепер Україну та нас, українців. А це вже подвиг.» (Микола Шудря);
«Василя послано на білий світ із місією залишити про свій час і знаних людей писемний знак. Велику цінність мають його книги для церкви, для молоді.» (Богдан (Дзюрах)).

Джерела[ред. | ред. код]