Шестикутник Сатурна — Вікіпедія

Сатурн — Шестикутник на Північному полюсі та воронка, а також кільця (2-е квітня, 2014).

Шестикутник Сатурна — це постійне велетенське утворення з хмар навколо Північного полюса Сатурна.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Шестикутник Сатурна знаходиться на широті приблизно 78°N[1][2][3]. Сторони шестикутника завдовжки 13800 км, що більше ніж діаметр Землі[4]. Він обертається з періодом 10 г 39 хв 24 с, з таким же періодом Сатурн випромінює радіосигнали зі своїх надр[5]. Шестикутник не зсувається по довготі, як це відбувається з іншими хмарами в атмосфері Сатурна[6].

На південному полюсі Сатурна, згідно зі спостереженнями з телескопа Габбла, такого шестикутника немає[7]. Проте, як над Південним полюсом, так і над Північним всередині шестикутника, є воронки.

Шестикутник Сатурна
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Файли у Вікісховищі?

Пояснення феномена[ред. | ред. код]

Вчені з Оксфордського університету змогли в лабораторних умовах змоделювати виникнення подібного шестикутника. Щоб з'ясувати, як виникає таке явище, дослідники поставили на стіл, що обертається, 30-літрову ємність з водою. Вона моделювала атмосферу Сатурна та її звичайне обертання. Усередині вчені помістили маленькі кільця, що обертаються швидше за ємність. Це генерувало мініатюрні вихори та струмені, які експериментатори зробили видимими за допомогою зеленої фарби. Чим швидше оберталося кільце, тим більшими ставали вихори, змушуючи прилеглий потік відхилятися від кругової форми. Таким чином вченим вдалося отримати різні фігури — овали, трикутники, квадрати та шестикутник.

Вчені порівняли дані досвіду з тим, що відбувається на Сатурні і висунули припущення, що в його високих північних широтах окремі струменеві течії розігнані саме до тієї швидкості, при якій формується щось на зразок стійкої хвилі — планетарний шестикутник. І хоча дослідження не розкрило походження подібних течій, воно показало, чому вся система стабільно існує[8].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Зображення Cassini від 22 березня 2014 року (MT2 та CL2 фільтри)
    Зображення Cassini від 22 березня 2014 року (MT2 та CL2 фільтри)
  • Кольорове зображення (2013)
    Кольорове зображення (2013)
  • Північний полюс Сатурна, кольорове зображення (2013)[9]
    Північний полюс Сатурна, кольорове зображення (2013)[9]
  • Вид з 630 000 км на довжині хвиль у 938 нм (near-IR)
    Вид з 630 000 км на довжині хвиль у 938 нм (near-IR)
  • Вигляд в інфрачервоному діапазоні
    Вигляд в інфрачервоному діапазоні
  • Несправжні кольори зображення
    Несправжні кольори зображення

Анімація[ред. | ред. код]

  • Часовий інтервал полярного шестикутника, якщо дивитися з Кассіні (10 листопада 2006 року)
    Часовий інтервал полярного шестикутника, якщо дивитися з Кассіні (10 листопада 2006 року)
  • Анімація полярного шестикутника Сатурна в інфрачервоному діапазоні
    Анімація полярного шестикутника Сатурна в інфрачервоному діапазоні

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Godfrey, D. A. (1988). A hexagonal feature around Saturn's North Pole. Icarus. 76 (2): 335. Bibcode:1988Icar...76..335G. doi:10.1016/0019-1035(88)90075-9.
  2. ↑ Sánchez-Lavega, A.; Lecacheux, J.; Colas, F.; Laques, P. (16 квітня 1993). Ground-based observations of Saturn's north polar SPOT and hexagon. Science. American Association for the Advancement of Science. 260 (5106): 329—32. Bibcode:1993Sci...260..329S. doi:10.1126/science.260.5106.329. PMID 17838249.
  3. ↑ Overbye, Dennis (6 серпня 2014). Storm Chasing on Saturn. New York Times. Архів оригіналу за 6 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
  4. ↑ New images show Saturn's weird hexagon cloud. MSNBC. 12 грудня 2009. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 5 грудня 2013.
  5. ↑ Godfrey, D. A. (9 березня 1990). The Rotation Period of Saturn's Polar Hexagon. Science. 247 (4947): 1206—1208. Bibcode:1990Sci...247.1206G. doi:10.1126/science.247.4947.1206. PMID 17809277.
  6. ↑ Baines, Kevin H. та ін. (December 2009). Saturn's north polar cyclone and hexagon at depth revealed by Cassini/VIMS. Planetary and Space Science. 57 (14–15): 1671—1681. Bibcode:2009P&SS...57.1671B. doi:10.1016/j.pss.2009.06.026.
  7. ↑ Sánchez-Lavega, A.; Pérez-Hoyos, S.; French, R. G. (8 жовтня 2002). Hubble Space Telescope Observations of the Atmospheric Dynamics in Saturn's South Pole from 1997 to 2002. American Astronomical Society. Bibcode:2002DPS....34.1307S. Архів оригіналу за 5 вересня 2008. Процитовано 5 грудня 2013.
  8. ↑ Ana Barbosa, Peter Read, Robin Wordsworth, Tara Saltera, Y. Hiro Yamazaki. A laboratory model of Saturn’s North Polar Hexagon : [арх. 16 квітня 2010] : [англ.] // Icarus. — 2 апреля 2010. — Vol. 206, № 2. — С. 755—763. — ISSN 0019-1035.
  9. ↑ Staff (23 грудня 2013). Cassini Sees Saturn and Moons in Holiday Dress. NASA. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шестикутник_Сатурна&oldid=40286860