Шимков Іван Федорович — Вікіпедія

Шимков Іван Федорович
Народився 1803 або 1804
Михнівка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія
Помер 23 серпня 1836(1836-08-23)
Батуринська слобода, Верхньудинський округ, Іркутська губернія
Поховання Бурятія
Країна  Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Військове звання прапорщик
Шимков Іван Федорович, грудень 1832 — січень 1833 року. Акварель Бестужева М.О. Автограф Івана Шимкова
Могила Шимкова

Шимков Іван Федорович (рос. Иван Федорович Шимков, 1803 або 180423 серпня 1836) — декабрист, прапорщик Саратовського піхотного полку.

Родина[ред. | ред. код]

З дворян Полтавської губернії. Народився в с. Михнівка Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Батько — статський радник Федір Шимков, мати Марія. Навчався в Харківському університеті.

Військова служба[ред. | ред. код]

На службу вступив підпрапорщиком в Алексопольський піхотний полк у липні 1820 року, портупей-прапорщик — 10 серпня 1823 року, прапорщик, переведений у Саратовський піхотний полк — 20 травня 1824 року.

Декабрист[ред. | ред. код]

Член Товариства об'єднаних слов'ян з 1825 року. Наказ про арешт від 5 лютого 1826 року, заарештований за місцем служби в 2 армії — 14 лютого 1826 року, доставлений з Житомира до Петербурга на головну гауптвахту — 21 лютого 1826 року, 22 лютого переведений у Петропавловську фортецю.

Каторга[ред. | ред. код]

Визнаний винним у тому, що знав мету товариства щодо введення республіканського правління. Був на нараді у Андрієвича, де присягнув на образі сприяти поваленню монархії.[1] Засуджений за IV розрядом і по конфірмації 10 липня 1826 року, винесено вирок про каторжні роботи на 12 років. Термін скорочений до 8 років — 22 серпня 1826 року. Відправлений з Петропавлівської фортеці до Сибіру — 27 січня 1827 року. Доставлений у Читинський острог — 17 березня 1827 року, прибув у Петровський завод у вересні 1830 року.

Заслання[ред. | ред. код]

Після відбуття терміну направлений на поселення в Батуринську слободу Верхньоудинського округу Іркутської губернії (нині село Батурино, Прибайкальський район, Бурятія). У 1834 році безрезультатно клопотав про переведення в Мінусинськ. Помер у Батуринській слободі.

У 1836 році просив про дозвіл одружитися з Феклою Дементіївною Батуріною, яка протягом 3 років допомагала йому у веденні господарства, шлюб не відбувся через смерть Шимкова. За заповітом все своє майно залишив нареченій.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Алфавит членам бывших злоумышленных тайных обществ и лицам, прикосновенным к делу, произведенному высочайше учрежденною 17-го декабря 1825-го года Следственною Комиссиею составлен 1827-го года. //Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988,с.339

Джерела[ред. | ред. код]