Шипот (водоспад) — Вікіпедія

Шипот
Шипот у травні
48°39′16″ пн. ш. 23°16′16″ сх. д. / 48.65444° пн. ш. 23.27111° сх. д. / 48.65444; 23.27111Координати: 48°39′16″ пн. ш. 23°16′16″ сх. д. / 48.65444° пн. ш. 23.27111° сх. д. / 48.65444; 23.27111
Країна  Україна
Розташування Україна Україна,
Закарпатська область,
Міжгірський район,
біля с. Пилипець
Висота над р.м. 744 м
Повна висота 14 м
Кількість каскадів 5
Русло р. Пилипець
Шипот. Карта розташування: Закарпатська область
Шипот
Шипот
Шипот (Закарпатська область)
CMNS: Шипот у Вікісховищі

Ши́пот, Шопіт[1] — водоспад на північних схилах гірського масиву Полонина Боржава при підніжжі гори Ґемба в Українських Карпатах; на потоці Пилипець, притоки Рипинки (басейн Тиси)[1]. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення[1]. Місце привабливе для туризму.

Географія[ред. | ред. код]

Розташований у неглибокій ущелині річки Пилипець у межах Міжгірського району Закарпатської області, приблизно за 10 км від залізничної станції Воловець, за 6 км від села Пилипець[1].

Водоспад утворився на місці виходу стійких пісковиків палеогену й гравелітів з тонкими прошарками сланців[1]. Особливо багатоводний водоспад навесні, коли на схилах Ґемби тануть сніги. Сюди організують спеціальні автобусні екскурсії із санаторіїв і пансіонатів Закарпаття і Прикарпаття. За 300 м від водоспаду розташований гірськолижний витяг, що слугує орієнтиром для охочих відвідати водоспад.

На відстані 1,1 км від Шипота розташований менш відомий водоспад Верхній Шипіт.

Фестиваль[ред. | ред. код]

Щорічно, починаючи з 1993 року, неподалік від водоспаду на початку липня проходить неформальний фестиваль, на який приїжджають хіпі та представники різних субкультур з України, Білорусі та інших країн. Кульмінацією святкувань є Свято Івана Купала в ніч на 7 липня з місцевими традиціями й колоритом. Події на Шипоті стали головним мотивом книги «Трохи пітьми» українського письменника Любка Дереша.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Ковальчук І. П. Шипот // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : ДП «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво „Українська енциклопедія“ імені М. П. Бажана», 1993. — Т. 3 : П – Я. — С. 445. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-020-4.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]