Шостак Микола Іванович — Вікіпедія

Микола Іванович Шостак
Народився 10 квітня 1954(1954-04-10)
с.Вовчик, Лубенський район, Полтавська область, УРСР
Помер 19 лютого 2007(2007-02-19) (52 роки)
м.Бориспіль, Київська область, Україна
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст, письменник, перекладач, педагог
Alma mater Київський державний педагогічний інститут іноземних мов
Мова творів українська
Членство Національна спілка письменників України
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шостак.

Микола Іванович Шостак (нар. 10 квітня 1954, село Вовчик, Лубенський район Полтавської області — пом. 19 лютого 2007, Бориспіль) — український журналіст, поет, письменник, перекладач, педагог, редактор міськрайонної газети «Трудова слава» (Київська область), член Національної спілки письменників України, Заслужений журналіст України (2004).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Микола Шостак 10 квітня 1954 року в селі Вовчик в родині сільських трударів. Навчається у Вовчицькій восьмирічній школі, яку на той час очолював Заслужений учитель УРСР Саєнко Іван Іванович. Саме у школі починає писати вірші, стає членом Лубенського літературного об’єднання. Поет-початківець привертає увагу літераторів, стає лауреатом «Поетичної весни».

Після закінчення середньої школи, у 1976 році поступає до Київського державного педагогічного інституту іноземних мов на факультет іспанської мови.

Після закінчення інституту працював шкільним вчителем німецької мови в селі Іванків Бориспільського району на Київщині. Згодом перейшов у журналістику. Спочатку працював завідувачем відділу Бориспільської міськрайонної газети «Трудова слава», а через декілька років очолив її редакцію.

Разом з дружиною Тамарою виховали двох синів, Ярослава та Максима.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Наприкінці 1970-х — середині 1980-х років вірші Миколи Шостака друкуються в газетах, журналах «Дніпро», «Україна», «Вітчизна»; його переклади з іспанської надруковані в журналі «Всесвіт» та збірнику молодої кубинської поезії «Ритми Гавани». Опановує на мові оригіналу творчість класиків романо-германських мов, перекладає на українську з італійської, португальської, німецької.

Автор поетичних книг «Три забуті варіації» (1992), «Оці... та інші вірші» (1994), «Поклич мене по імені» (1996), «Цвіт кропу» (2000), «Мої береги небес», численних публікацій.[2],[3],[4]

Експозиція в Іванківському народному краєзнавчому музеї, присвячена пам’яті Миколи Івановича Шостака

Основні образи поезії Миколи Шостака — хліб, сіль, молитва, земля, зерно, свіча, рід. Основні теми про матір, про землю, про любов до світу, до жінки, до рідної України.

Не вішайте в конторах
портрети Кобзаря,
не ставте поряд
з –енним президентом.
Йому судилась
вічності зоря,
а іншим –
куці дивіденди.
Забийте ще міцний
отой старезний цвях
й стіну заштукатурте –
не узнати…
Бо він давно пройшов
тернистий шлях,
а дехто з нас навчився
плазувати.

Будучи журналістом, Микола Іванович вивчав концепції сучасних жанротворчих ознак журналістського розслідування. Його праці по журналістиці «Іронічний журналіст», «Журналіст і його твір»[5], «Жанри газети», «Репортер: професіоналізм и етика» не втратили своєї актуальності, їх вивчають, цитують.[6][7][8][9][10]

Журналістська робота — вона полонить на все життя. Мало написати 3-5 матеріалів до газети і мріяти про журналістику. Її треба в собі носити, а потім, перегорівши, ділитися з людьми живим словом про, здавалося, буденні, побутові, а часом і непомітні речі. Людина не може без живого слова, думки. Журналіст — той, хто не перестає дивуватися і дивувати!

— так писав Микола Шостак, редактор газети «Трудова слава» в січні 2007 року

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

2000 — лауреат премії «Незалежність» НСЖУ
2004 — Заслужений журналіст України
2005 — почесний знак Національної спілки журналістів України

Член Національної спілки письменників України. У 2010 році в Іванківському народному краєзнавчому музеї відкрито експозицію, присвячену пам’яті Миколи Івановича Шостака.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №608/2004 «Про відзначення державними нагородами України працівників засобів масової інформації»
  2. ↑ ЛІТОПИС ГАЗЕТНИХ СТАТЕЙ. Державний бібліографічний покажчик України. - Київ, 2004; ISSN 0130-917X
  3. ↑ У сузір’ї Рака: Антологія української паліндромії / Упоряд. М.Мірошниченко, І.Лучук. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 440 с.; ISBN 978-966-408-335-2 (серія)
  4. ↑ Вийшов друком другий випуск краєзнавчого альманаху «Бориспільський край». Бориспільська міська рада, 12.03.2014
  5. ↑ М.И. Шостак. Журналист и его произведение: Практическое пособие. — М.: ТОО «Гендальф», 1998. —96 с.[недоступне посилання]
  6. ↑ ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Серія Журналістика. Випуск 46. Збірник наукових праць, 2019, ISSN 2078-7324
  7. ↑ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ». Збірник наукових праць студентів, аспірантів і молодих вчених «МОЛОДА НАУКА-2011». Том V
  8. ↑ БЕЛОРУССКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ. МУЛЬТИМЕДИЙНАЯ ЖУРНАЛИСТИКА (Сборник научных трудов)
  9. ↑ Ким М.Н. Основы творческой деятельности журналиста. Учебник для вузов. Стандарт третьего поколения, "Издательский дом "Питер", 2016 ISBN 5496023386
  10. ↑ Ким М.Н., Пак Е.М., Жанры печатных и электронных СМИ. Учебник для вузов. Стандарт третьего поколения, "Издательский дом "Питер", 2019 ISBN 5446112954 ISBN 9785446112951

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Письменники України: Біобібліографічний довідник / Упоряд. В. П. Павловська та ін. — К.: Укр. письменник, 2006. — 514 с.
  • Лауреати літературних премій Національної спілки письменників України (2001-2008 рр.) Вип. 2 [Текст] : біобібліогр. покажч. / Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка ; [уклад. Р. В. Кузнєцова; наук. ред., відп. за вип. Л. В. Бабій]. - Івано-Франківськ, 2009. - 116 c.
  • Шостак М. "Не вішайте в конторах..."; "Відлітає літак..."; Мажуть хату; На плесі Кия в селі Кийлові: [Вірші] / Микола Шостак // Укр. Слово. — 2003. — 27 листоп. — 3 груд. — (Чис. 48). — С. 15.
  • Шостак М. И. Ироничный журналист //Журналист. 1998. № 7
  • Шостак М. Журналист и его произведение: Практическое пособие. – М.: ТОО «Гендальф», 1998. – 96 с.
  • Шостак М.И. Репортер: профессионализм и этика (Практическая журналистика). - М.: РИП-холдинг, 2001. — 165 с.
  • Шостак М. И. Жанры газеты. – М., 1999 (Ч. I), 2000 (Ч. II).
  • Цвик В. Л. Телевизионная журналистика: История, теория, практика: Учебное пособие / В. Л. Цвик. — М.: Аспект Пресс, 2004. — 382 с. ISBN 5-7567-0318-7
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шостак_Микола_Іванович&oldid=39659425