French
DeutschШумейкер (місячний кратер) — Вікіпедія
| Шумейкер | |
|---|---|
| Координати | 88°08′24″ пд. ш. 45°54′36″ сх. д. / 88.14000000002778279° пд. ш. 45.91000000002777170° сх. д. |
| Епонім | Юджин Шумейкер |
  Шумейкер | |
Шумейкер — місячний ударний кратер, розташований поблизу південного полюса Місяця, в межах половини діаметра кратера Шеклтон.
Кратер[ред. | ред. код]
Він лежить на південь від кратера Малаперт, на схід від кратера Гаворт[en] і трохи на захід від Фаустіні[en] такого ж розміру. Вал кратера Шумейкер круглий і потертий, з невеликими кратерами вздовж внутрішньої стінки. Через відсутність освітлення (це кратер вічної темряви) альбедо внутрішньої поверхні дна залишається невідомим.
До того, як Міжнародний астрономічний союз надав кратеру свою нинішню назву, ця формація мала неофіційну назву Моусон (на честь дослідника Антарктики Дугласа Моусона). Його офіційно назвали Шумейкер на честь Юджина Шумейкера, геолога, чиї останки були на борту космічного корабля Lunar Prospector, який торкнувся дна цього кратера. Корінні народи розкритикували захоронення останків Шумейкера як осквернення шанованого Місяця.[1]
Відкладення холодної пастки[ред. | ред. код]
Цей кратер зацікавив вчених, коли Lunar Prospector за допомогою нейтронного спектрометра виявив надзвичайно високі концентрації водню на дні цього та інших найближчих кратерів. Дно цього кратера зберігається в постійній тіні від Сонця, тому там підтримується температура нижче 100 K (−173 °C). Таким чином, дно утворює холодну пастку, і будь-які молекули води, які потрапляють у кратер від зіткнень з кометами, можуть осідати на дні та залишатися там майже постійно. Прилади на борту Lunar Prospector показали концентрацію водню близько 146 частин на мільйон в порівнянні з 50 частин на мільйон для середньої місячної поверхні.
Топографію цього кратера згодом виміряли за допомогою 70-метрової антени Голдстоун[en], яка використовувалась для опромінення як у радарі. Дві антени діаметром 34 м, розташовані за 20 км одна від одної, отримали відлуння, і результати були використані для створення топографічної карти з роздільною здатністю 150 м.[2]
31 липня 1999 року Lunar Prospector навмисно врізався в дно цього кратера, щоб визначити, чи буде виявлено шлейф водяної пари. Очевидне виявлення води та неглибокий край цього кратера зробили його придатною мішенню для цього експерименту. Однак результат був невдалим. Подальші випробування не підтвердили наявність води на дні кратера, тому водень, знайдений на дні кратера, ймовірно, вилучити складніше, ніж очікувалося спочатку.
Примітки[ред. | ред. код]
- Arecibo radar shows no evidence of thick ice at lunar poles, despite data from previous spacecraft probes, researchers say. Cornell University News. 12 листопада 2003. Процитовано 8 серпня 2007.
- No Water Ice Detected From Lunar Prospector Impact. Science Daily. 14 жовтня 1999. Процитовано 8 серпня 2007.
- Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
- Blue, Jennifer (25 липня 2007). Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Процитовано 5 серпня 2007.
- Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
- Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
- McDowell, Jonathan (15 липня 2007). Lunar Nomenclature. Jonathan's Space Report. Процитовано 24 жовтня 2007.
- Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU. Space Science Reviews. 12 (2): 136—186. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763. S2CID 122125855.
- Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 978-0-304-35469-6.
- Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-33500-3.
- Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 978-0-913135-17-4.
- Webb, Rev. T. W. (1962). Celestial Objects for Common Telescopes (вид. 6th revised). Dover. ISBN 978-0-486-20917-3.
- Whitaker, Ewen A. (1999). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-62248-6.
- Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 978-1-85233-193-1.
- ↑ Magazine, Smithsonian; Sullivan, Will (5 січня 2024). Navajo Nation President Asks for Delay of Moon Mission Carrying Human Remains. Smithsonian Magazine. Процитовано 7 січня 2024.
- ↑ Margot, J. L.; Campbell, D. B.; Jurgens, R. F.; Slade, M. A. (1999). Topography of the Lunar Poles from Radar Interferometry: A Survey of Cold Trap Locations. Science. 284 (5420): 1658—1660. Bibcode:1999Sci...284.1658M. CiteSeerX 10.1.1.485.312. doi:10.1126/science.284.5420.1658. ISSN 0036-8075. PMID 10356393.