Ші Вебер — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вебер.
Канада Ші Вебер
Народився 14 серпня 1985(1985-08-14) (38 років)
Сікемус, Канада
Зріст 193 см
Вага 105 кг
Позиція захисник
Кидок правий
Проф. клуби «Нашвілл Предаторс»
«Монреаль Канадієнс»
Нац. збірна Канада Канада
Драфт НХЛ 49-й загальний, 2003
«Нашвілл Предаторс»
Ігрова кар'єра 2005 — 2021
CMNS: Ші Вебер у Вікісховищі

Ші Вебер (англ. Shea Weber, нар. 14 серпня 1985, Сікемус) — канадський хокеїст, захисник, захищав кольри клубів НХЛ «Нашвілл Предаторс», «Монреаль Канадієнс» та збірної команди Канади.

Олімпійський чемпіон.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Юніорська[ред. | ред. код]

Хокейну кар'єру розпочав 2001 року виступами за «Сікемус Іглс». З 2002 починає виступати за команду «Келона Рокетс» (ЗХЛ). У складі «рокетс» виграв два чемпіонати в 2003, 2005 та один Меморіальний кубок у 2004.

2003 року був обраний на драфті НХЛ під 49-м загальним номером командою «Нашвілл Предаторс».

Нашвілл Предаторс[ред. | ред. код]

Weber with the Nashville Predators
Вебер під час виступів у «Нашвілл Предаторс».

10 вересня 2004 року Вебер підписав з «Нашвілл Предаторс» трирічний контракт на суму 1,425 мільйона $. Однак набрав чинності він лише через рік, коли Ші виповнилось 20 і його гра покращилась. Втім, сезон 2005/2006 захисник почав в фарм-клубі «Предаторс» — «Мілвокі Едміралс». 6 січня 2006 року Вебер дебютував в НХЛ в матчі проти «Детройт Ред Вінгз».[1][2] Три місяці по тому, 6 квітня 2006 року, Вебер закинув свою першу шайбу в НХЛ, вразивши ворота «Сент-Луїс Блюз».[3] Регулярний чемпіонат НХЛ Вебер закінчив маючи на своєму рахунку 28 ігор, в яких він закинув 2 шайби і 10 разів асистував партнерам. У плей-оф «Хижаки» виступили невдало, програвши вже в першому раунді в п'яти матчах «Сан-Хосе Шаркс». Вони і не вважалися фаворитами серії, але вболівальники розраховували на більш запеклу боротьбу. Після вильоту з розіграшу Кубка Стенлі Вебера знову відправили в «Мілвокі», разом з яким Ші дійшов до фіналу чемпіонату АХЛ.

У наступному сезоні Вебер став одним з основних гравців «Нашвілла». У регулярному сезоні провів 79 ігор в яких набрав 40 очок — 17 шайб і 23 передачі. Прогрес в грі кандаського захисника був помічений лігою і його запросили на Матч молодих зірок НХЛ, що відбувся в січні 2007 року. Сезон же «Хижаки» знову закінчили на стадії 1/8 фіналу плей-оф, і знову їх кривдниками був «Сан-Хосе», який знову виграв серію з рахунком 4:1.

Третій НХЛ-івський сезон вийшов не найвдалішим. Вебер пропустив першу половину чемпіонату через серію травм[4][5]. Незважаючи на це, влітку 2008 року керівництво «Предаторс» запропонувало захиснику новий контракт. Вебер підписав його. Угода була розрахована ще на три роки, за які Вебер мав заробити 13,5 мільйона доларів.[6]

Вебер (праворуч) в бійці з Андреасом Лілья (ліворуч) матч з «Детройт Ред Вінгз» у сезоні 2008-09.

У перший рік свого нового контракту Ші став безумовним лідером захисної лінії «Нашвілла». Сезон Вебер закінчив з найкращими основними статистичними показниками в кар'єрі (не побиті і донині) - 81 проведена гра, 23 голи, 53 очка. Навіть в масштабах всієї ліги Вебер підійшов близько до статусу елітного гравця, одним із свідчень чого стало запрошення на Матч всіх зірок НХЛ 2009.[7] У березні 2009 Ші побився в трьох іграх поспіль.[8]

На п'ятий рік свого перебування в столиці штату Теннессі Вебер грав не менш сильно. До олімпійської паузі він підійшов з відмінною статистикою: 35 очок в 59 матчах. До того ж він швидко перетворився на справжнього лідера своєї команди, постійно втручаючись в різні сутички на льоду і захищаючи своїх партнерів. Правда, після Олімпіади його результативність дещо знизилася і закінчив сезон він з 43 балами.

8 липня 2010 року Вебер став 5-м капітаном в історії «Нашвілл Предаторс», замінивши Джейсона Арнотта, обміняти в «Нью-Джерсі Девілс».[9] Він став наймолодшим капітаном в історії клубу і першим капітаном, задрафтований «хижаками». У січні 2011 Ші був викликаний на Матч всіх зірок в Ралі, в якому на його рахунку було 4 результативні передачі і показник корисності +6. У цьому сезоні Вебер зіграв у всіх 82 матчах, проводячи на льоду в середньому 25:19. У плей-оф «Нашвілл» вперше пройшов перший раунд, але в півфіналі Західної конференції поступився «Ванкувер Канакс». За підсумками сезону Вебер потрапив до трійки фіналістів на Трофей Норріса, але посів за підсумками голосування 2 місце після Нікласа Лідстрема, набравши на 9 очок менше (727 проти 736). Також Вебер потрапив до першої п'ятірки Команди всіх зірок.

1 липня 2011 року Вебер став обмежено вільним агентом. Не домовившись за контрактом з «хижаками», Ші і клуб пдовели справу до арбітражного суду. В результаті, гравець уклав однорічний контракт на $ 7,5 мільйонів. За підсумками сезону захисник знову потрапив до списку фіналістів Трофея Норріса. Однак знову посів 2 місце, поступившись Еріку Карлссону з «Оттава Сенаторс», і другий раз поспіль був обраний до першої п'ятірки Команди всіх зірок.

Після завершення однорічного контракту Вебер знову став обмежено вільним агентом. «Філадельфія Флайєрз» запропонувала гравцеві 14-річний контракт на суму в $ 110 мільйонів.[10] Щоб зберегти капітана, «Нашвілл» продублюваа пропозицію «льотчиків».[11]

Під час локауту в сезоні 2012/13 Вебер зіграв у всіх матчах, проте «Предаторс» не змогли пробитися в плей-оф.

У наступному сезоні Ші встановив особистий рекорд результативності, набравши 56 очок в 79 матчах, але «Нашвілл» знову залишився за бортом плей-оф. Захисник «хижаків» втретє увійшов до списку фіналістів на Трофей Норріса, але знову приз дістався не йому, а Данкану Кіту з «Чикаго Блекгокс». Також Вебер потрапив у другу п'ятірку команди всіх зірок.

У сезоні 2015/16 Вебер в грі з «Детройт Ред Вінгз» зробив перший в кар'єрі хет-трик, який також виявився першим хет-триком захисника в історії «Нашвілла».

Монреаль Канадієнс[ред. | ред. код]

29 червня 2016 його обміняли в «Монреаль Канадієнс» на Пі-Кей Суббана.[12] У першому сезоні за «канадців» Ші відіграв 76 матчів.[13]

Наступного сезону Вебер відіграв лише 26 матчів через розрив сухожилля лівої стопи.[14]

1 жовтня 2018 року Вебер став тридцятим капітаном клубу «Монреаль Канадієнс» його попередник Макс Пачіоретті перейшов до «Вегас Голден Найтс» 10 вересня того ж року.[15]

2 лютого 2021 року Вебер зіграв свою 1000-ту гру у переможному матчі 5–3 проти «Ванкувер Канакс».[16]

Сезон 2020–21 захисник відіграв у 48-и матчах пропустивши вісім через травми. Зрештою влітку 2021 року він оголосив про завершення кар'єри.[17]

Збірна[ред. | ред. код]

Спортивні медалі
Center
Ші Вебер
Представник Канада Канада
Хокей із шайбою
Зимові Олімпійські ігри
Золото Ванкувер 2010
Золото Сочі 2014
Чемпіонат світу
Золото Росія 2007
Срібло Швейцарія 2009
Кубок Канади / Кубок світу
Золото Торонто 2016
Молодіжний чемпіонат світу
Золото США 2005

Був гравцем молодіжної збірної Канади, у складі якої брав участь у 6 іграх на молодіжному чемпіонаті світу 2005 року.

Вебер дебютував у національній збірній 22 квітня 2007 року на чемпіонаті світу в Росії.[18] У першому матчі Вебер наніс травму Янніку Зайденбергу та отримав триматчеву дискваліфікацію.[19] Відбувши дискваліфікацію, Вебер продовжив виступи на турнірі, набравши два очка в шести іграх. Канадці в підсумку стали чемпіонами світу перемігши Фінляндію 4:2.[20]

14 квітня 2009, Вебер знову був викликаний до національної збірної, причому Ші був одним із чотирьох віце-капітанів команди.[21] У фінальній грі попереднього етапу, Вебер був названий найкращим гравцем збірної Канади в переможному для неї матчу над Словаччиною 7:3.[22][23] Вебер завершив турнір набравши 12 очок (4+8) в дев'яти іграх.[24] Незважаючи на поразку від Росії 1:2 в матчі за золото, Вебер був названий найкращим захисником турніру.[25]

2 липня 2009 Вебер потрапив до попереднього списку національної збірної Канади, яка виступатиме на зимовій Олімпіаді 2010 у Ванкувері. 30 грудня 2009 року він потрапляє до остаточного списку команди на турнірі. Вебер набрав шість очок в семи іграх та увійшов до команди всіх зірок.

Брав участь в зимовій Олімпіаді 2014 в Сочі та Кубку світу 2016 в Торонто, на обох турнірах виконував обов'язки віце-капітана збірної.

Нагороди та досягнення[ред. | ред. код]

  • Учасник матчу усіх зірок НХЛ — 2009, 2011, 2012, 2015, 2016, 2017, 2021.
  • Перша команда всіх зірок НХЛ — 2011, 2012.
  • Друга команда всіх зірок НХЛ — 2014, 2015.
  • Приз Марка Мессьє — 2016.

Статистика[ред. | ред. код]

Клубні виступи[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
2001–02 «Сікемус Іглс» КМЮХЛ 47 9 33 42 87 — — — — —
2001–02 «Келона Рокетс» ЗХЛ 5 0 0 0 0 — — — — —
2002–03 «Келона Рокетс» ЗХЛ 70 2 16 18 167 19 1 4 5 26
2003–04 «Келона Рокетс» ЗХЛ 60 12 20 32 126 17 3 14 17 16
2004–05 «Келона Рокетс» ЗХЛ 55 12 29 41 95 18 9 8 17 25
2005–06 «Мілвокі Едміралс» АХЛ 46 12 15 27 49 14 6 5 11 16
2005–06 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 28 2 8 10 42 4 2 0 2 8
2006–07 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 79 17 23 40 60 5 0 3 3 2
2007–08 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 54 6 14 20 49 6 1 3 4 6
2008–09 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 81 23 30 53 80 — — — — —
2009–10 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 78 16 27 43 36 6 2 1 3 4
2010–11 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 82 16 32 48 56 12 3 2 5 8
2011–12 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 78 19 30 49 46 10 2 1 3 9
2012–13 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 48 9 19 28 48 — — — — —
2013–14 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 79 23 33 56 52 — — — — —
2014–15 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 78 15 30 45 72 2 0 1 1 2
2015–16 «Нашвілл Предаторс» НХЛ 78 20 31 51 27 14 3 4 7 18
2016–17 «Монреаль Канадієнс» НХЛ 78 17 25 42 38 6 1 2 3 5
2017–18 «Монреаль Канадієнс» НХЛ 26 6 10 16 14 — — — — —
2018–19 «Монреаль Канадієнс» НХЛ 58 14 19 33 28 — — — — —
2019–20 «Монреаль Канадієнс» НХЛ 65 15 21 36 33 10 3 2 5 16
2020–21 «Монреаль Канадієнс» НХЛ 48 6 13 19 33 22 1 5 6 28
Усього в НХЛ 1,038 224 365 589 714 97 18 24 42 106

Збірна[ред. | ред. код]

Рік Команда Турнір Місце І Г П О ШХ
2005 Канада МЧС 1 6 0 0 0 10
2007 Канада ЧС 1 6 1 1 2 31
2009 Канада ЧС 2 9 4 8 12 6
2010 Канада ОІ 1 7 2 4 6 2
2014 Канада ОІ 1 6 3 3 6 0
2016 Канада КС 1 5 0 0 0 0
Молодіжна збірна 6 0 0 0 10
Національна збірна 33 10 16 26 39

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Knee injury lands Preds' Markov on injured reserve. ESPN.com. 13 січня 2006. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 25 січня 2008.
  2. ↑ Detroit 3, Nashville 1 – Box Score. ESPN.com. 6 січня 2006. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 8 лютого 2008.
  3. ↑ Preds continue domination over Blues with shutout win. ESPN.com. 6 квітня 2006. Процитовано 10 січня 2011.
  4. ↑ Nashville's Weber out 3-6 weeks with dislocated knee cap (англ.). ESPN.com. 7 жовтня 2007. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 2 червня 2017.
  5. ↑ McGee, Mark (15 січня 2008). Preds light up Flames, 3–0 (англ.). The City Paper. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 2 червня 2017.
  6. ↑ Predators sign Weber to three-year, $13.5 million deal (англ.). TSN. 23 червня 2008. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 2 червня 2017.
  7. ↑ Associated Press (7 січня 2009). Predators' Shea Weber makes All-Star team (англ.). USA Today.
  8. ↑ Wyshynski, Greg (6 марта 2009). Shea Weber's fighting addiction may require intervention (англ.). Yahoo! Sports. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 2 червня 2017.
  9. ↑ Weber named new Nashville captain. NHL.com. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
  10. ↑ Ші Вебер підписав контракт на $110 мільйонів з Philadelphia Flyers. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
  11. ↑ "Нашвілл" продублюваа пропозицію "Філадельфії" та зберегла Вебера | NHL.com. www.nhl.com. Процитовано 30 червня 2016.
  12. ↑ Allen, Kevin (29 червня 2016). Canadiens trade P.K. Subban to Predators for Shea Weber. USA Today. Gannett Company. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  13. ↑ Rangers eliminate Canadiens with Game 6 win. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  14. ↑ Shea Weber will not return this season (Press Release). National Hockey League. 22 лютого 2018. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 5 липня 2018.
  15. ↑ Shea Weber named Canadiens' 30th captain. Canadian Broadcasting Corporation. 1 жовтня 2018. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018.
  16. ↑ Engels, Eric (2 лютого 2021). Shea Weber hits 1,000 games as one of NHL's 'most respected' to ever play. Sportsnet. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  17. ↑ Canadiens captain Shea Weber won't play next season, possibly ever again. CBC Sports. 22 липня 2021. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  18. ↑ Team Canada adds NHLers Hamhuis, Weber. CBC Sports. 22 квітня 2007. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2011.
  19. ↑ Keating, Steve (10 травня 2007). Canada avoid Swiss shock to reach last four. Reuters. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 29 грудня 2010.
  20. ↑ Doan smiling as Canada wins world hockey title. CTV Television Network. 13 травня 2007. Процитовано 9 лютого 2008.[недоступне посилання]
  21. ↑ CBC Sports (23 квітня 2009). Doan to wear captain's 'C' for Team Canada. CBC Sports. Архів оригіналу за 27 квітня 2009. Процитовано 29 грудня 2010.
  22. ↑ Johnston, Chris (28 квітня 2009). Canada routs Slovakia. Toronto: The Globe and Mail. Процитовано 29 грудня 2010.
  23. ↑ Best players per game (PDF). International Ice Hockey Federation. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2010.
  24. ↑ Scoring leaders (PDF). International Ice Hockey Federation. Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2013. Процитовано 29 грудня 2010.
  25. ↑ Kovalchuk named MVP. International Ice Hockey Federation. 10 травня 2009. Архів оригіналу за 23 травня 2009. Процитовано 29 грудня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ші Вебер

1 Луонго · 2 Кіт · 5 Гемьюс · 6 Вебер · 8 Дауті · 9 Дюшен · 10 Шарп · 12 Марло · 14 Кунітц · 15 Гецлаф · 16 Тейвз · 19 Боумістер · 20 Таварес · 22 Бенн · 24 Перрі · 26 Сан-Луї · 27 П'єтранджело · 31 Прайс · 37 Бержерон · 41 Сміт · 44 Власич · 61 Неш · 76 Суббан · 77 Картер · 87 Кросбі Тренер: Майк Бебкок

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ші_Вебер&oldid=40425727