French
DeutschЩавницький Михайло — Вікіпедія
| Михайло Щавницький | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1 листопада 1754 с. Ґез Ужанський комітат (тепер Пряшівщина) |
| Помер | 1819 |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | «Барбареум» |
| Заклад | ЛНУ ім. І. Франка |
Миха́йло Щавни́цький (нар. 1 листопада 1754 — 1819) — український церковний та освітній діяч, теолог, віце-ректор Барбареуму у Відні, перший ректор Української генеральної семінарії греко-католицької церкви у Львові, організатор «Studium Ruthenum» при Львівському університеті, директор духовного ліцею в місті Мукачеве.
Життєпис[ред. | ред. код]
Родом із села Гажин Ужанського комітату (тепер Пряшівщина[1]), син тамтешнього пароха. Здобув у 1775—1784 роках філософську та богословську освіту у Греко-католицькій духовній семінарії у Відні («Барбареуму»).
12 січня 1776 року єпископ Андрій Бачинський висвятив Михайла Щавницького у священики. Від 1780 року Михайло Щавницький віце-ректор Барбареуму у Відні[2]. З 1782 року належав до віденської масонської ложі «Постійности».[3][4]
У 1784—1787 роках — перший ректор Української генеральної семінарії греко-католицької церкви у Львові, завдяки його зусиллям чисельність студентів семінарії досягла 400 осіб, і це був найвищий показник чисельності «кандидатів духовного стану» за весь період існування Львівської генеральної семінарії аж до її закриття у 1946 році[5].
У 1787 році Михайло Щавницький отримав номінацію на єпископа Велико-Варадинського, але через невдовзі імператор Йосиф ІІ відкликав цю номінацію.[2].
Михайло Щавницький був організатором «Studium Ruthenum» при Львівському університеті[6].
Від 1787 року крилошанин і директор духовного ліцею в місті Мукачеве на Закарпатті, асесоро суду ужгородського комітату, та архидіякон[2].
Джерела[ред. | ред. код]
- Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.] // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1927. — Т. 146. — С. 34—118.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 10.
- Шуст Р. Щавницький Михайло // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 1102.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Іван Ванат. Процес національного самоусвідомлення українців Пряшівщини. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
- ↑ а б в Записки Наукового товариства імені Шевченка (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
- ↑ Ходоровський М. Масони у Галичині XVIII ст. www.ji.lviv.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Krzysztof Załęski. Słownik polskich duchownychnależących do lóż wolnomularskich [Архівовано 29 липня 2020 у Wayback Machine.] // Ars Regia: czasopismo poświęcone myśli i historii wolnomularstwa 11/18, 2008/2009. — S. 145.
- ↑ Марусин М. Погляд на виховання кандидатів духовного стану на Україні / М. Марусин // Богословія. — 1943—1963. — Т.21–24. — С.40–94.
- ↑ Марискевич Т. «Studium ruthenum» у Львівському університеті (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 вересня 2016. Процитовано 8 листопада 2017.
| ||||||||||
