Юридична психологія — Вікіпедія

Юридична психологія — галузь психологічних знань та досліджень, яка включає в себе кримінальну, пенітенціарну, судову психологію. Як й інші різновиди прикладної психології, виникла для вирішення практичних задач та вивчення індивідуальних особливостей зумовлених специфікою певної діяльності.

Юридична психологія — самостійна галузь знання на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та закономірності, пов'язані з правом, його виникненням, застосуванням і впливом у цілісній системі «людина—суспільство—право»

Юридична психологія вивчає зміни психічних властивостей осіб, щодо яких здійснюється правосуддя.

Завдання юридичної психології[ред. | ред. код]

  • Здійснити науковий синтез психологічних та юридичних знань
  • Розкрити психолого-юридичну сутність базових правових категорій
  • Забезпечити глибоке розуміння юристами об'єкта своєї діяльності - поведінки людини
  • Розкрити особливості психічної діяльності різних суб'єктів правовідносин, їх психічних станів в різних ситуаціях правозастосування та правоохоронні
  • Виробити рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання життя суспільства

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]