Яан Рінк — Вікіпедія

Яан Рінк
ест. Jaan Rink
 Капітан
Полковник (Естонія Естонія)
Загальна інформація
Народження 30 квітня 1886(1886-04-30)
с. Ууе-Карісте, повіт Пярнумаа, Естонія
Смерть 30 липня 1927(1927-07-30) (41 рік)
м. Таллінн, Естонія
Громадянство Естонія Естонія
Військова служба
Приналежність Естонія Естонія
Війни / битви Війна за незалежність Естонії
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Хрест Свободи 1 класу 2 ступеня
Хрест Свободи 1 класу 2 ступеня
Кавалер Військового ордена Лачплесіса
Кавалер Військового ордена Лачплесіса

Яан Рінк (ест. Jaan Rink, 30 квітня 1886, с. Ууе-Карісте, повіт Пярнумаа, Естонія — 30 липня 1927, м. Таллінн, Естонія) — офіцер Естонської армії під час війни за незалежність.

Життєпис[ред. | ред. код]

Головне командування естонської армії в 1920 році, зліва вгорі: генерал-майор Ернест Пиддер, доктор Артур Лоссманн, генерал-майор Олександр Тиніссон, полковник Карл Партс, полковник Віктор Пускар, полковник Яан Рінк. Зліва внизу: генерал-майор Андрес Ларка, генерал-майор Яан Соотс, головнокомандувач генерал-лейтенант Йохан Лайдонер, адмірал Йоган Пітка та полковник Рудольф Рейман

Загальну освіту отримав вдома. У вересні 1903 року розпочав службу в Російській імператорській армії. У квітні 1906 року закінчив Військову школу у Вільнюсі. З 1912 по 1914 рік навчався у Миколаївській військовій академії в Петербурзі.

У Першій світовій війні взяв участь з 1914 року. Остання посада в РІА - начальник штабу 14-го армійського корпусу.

У Естонській армії з 1918 року. Начальник штабу 1-ї дивізії до 24 лютого 1919, згодом начальник управління генштабу, з 15 жовтня 1919 член Військової Ради. Тимчасово виконував обов'язки начальника штабу Верховного головнокомандувача з 3 грудня 1919 по 3 липня 1920. Влітку 1919 брав участь у переговорах Естонської делегації з Ландесвером, а на початку 1920 року у мирних переговорах в Тарту з Радянською Росією.

З 1 жовтня 1920 по 1 вересня 1923 в запасі. З лютого по грудень 1921 року — секретар-аташе посольства Естонії в Москві (фактично виконував обов'язки представника армії). На початку 1922 року був призначений військовим аташе в Радянській Росії, але через спротив радянської влади не був затверджений на цій посаді. Навесні 1923 року його було призначено військовим аташе у Французькій Республіці, але й там через відмову влади Франції його не затвердили.

У 1923 році отримав посаду начальника військової школи.

Помер у 1927 році в Таллінні, де й похований.

Посилання[ред. | ред. код]