Яковенко Олександр Олексійович — Вікіпедія
Олександр Яковенко Олександр Олексійович Яковенко | |
---|---|
Полковник | |
Загальна інформація | |
Народження | Донецька область |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Військова служба | |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Командування | |
«Айдар» 5 ОШБр | |
Нагороди та відзнаки | |
Олекса́ндр Олексі́йович Якове́нко — український військовослужбовець, полковник, командир 5-ї окремої штурмової бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022), лицар ордена Богдана Хмельницького (2022).
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив школу № 1 у м. Волноваха, що в Донецькій області[1].
Станом на 2018 рік був командиром 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар»[2].
Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]
Під час російського вторгнення в Україну 2022 року під його командуванням підрозділи окремого штурмового батальйону беруть участь в бойових діях на Донеччині, де успішно знищують особовий склад, бронетехніку та автомобілі, завдають втрат ворожим підрозділам[3].
2023 року був призначений командиром 5-ї окремої штурмової бригади[1].
Олексій Герман, офіцер ЗСУ: "Прибуваєш на лінію зіткнення, очікуючи що тобі дадуть ділянку фронту, за яку ти готовий зубами триматися, бо ти віриш у своїх бійців, а вони довіряють тобі. І тобі дають ділянку, але забирають третину бійців і віддають у розпорядження наприклад 5 штурмовій. Коли ти вступаєш у взаємодію з цією бригадою і починаєш розуміти, що своїх бійців вони всіх поклали, що начальник артилерії бригади не знає що таке "Дирекційний кут" і ще купу нюансів після яких ти розумієш майбутнє своїх бійців." Джерело: https://censor.net/ua/b3485106
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (10 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Військовослужбовець з Волновахи отримав бойовий прапор з рук Президента України
- ↑ Командир «Айдару» розповів про бій на Луганщині, під час якого загинули четверо військових
- ↑ Іван Бойко, Хрест бойових заслуг: першим кавалером став Валерій Залужний, фото // Україна молода. — 2022. — 7 травня.
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 122/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 8 березня 2022 року № 117/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |