Якутович Сергій Георгійович — Вікіпедія

Якутович Сергій Георгійович
Народження 21 листопада 1952(1952-11-21)
Київ, УРСР
Смерть 27 червня 2017(2017-06-27) (64 роки)
  Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Країна Україна Україна
Навчання Київський державний художній інститут
Діяльність художник, графік, ілюстратор
Вчитель Чебаник Василь Якович[1]
Член Національна спілка художників України
Мати Павловська Олександра Георгіївна
Нагороди
Народний художник України Премія Ленінського комсомолу

Сергі́й Гео́ргійович Якуто́вич (* 21 листопада 1952, Київ, УРСР — пом. 27 червня 2017, Київ[2]) — український художник, графік, книжковий ілюстратор, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, член Національної спілки художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1952 року в Києві в родині художників.

Його батько Георгій Якутович — український графік середини 20 ст., відомий також роботою в кіно, зокрема над фільмом «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова.

Мати — Олександра Павловська, художниця, педагогиня. Багато дитячих книжок з її ілюстраціями побачили світ у видавництві «Веселка». Викладала в Республіканській художній середній школі.

Молодший брат — художник-живописець Дмитро Якутович.

  • 1963—1970 — Республіканська середня художня школа ім. Т. Г. Шевченка
  • 1970—1973 — Московський поліграфічний інститут, факультет художнього оформлення
  • З 1973 — постійний учасник художніх виставок в Україні та за кордоном
  • 1973—1977 — Київський державний художній інститут (Національна академія мистецтва та архітектури), графічний факультет за спеціальністю «художник-графік»
  • 1977—1981 — аспірант творчих майстерень Академії мистецтв СРСР у Києві
  • 1977 — перша премія з графіки на виставці-конкурсі «Молоді художники СРСР», Москва
  • З 1978 — член Спілки художників СРСР
  • 1979 — перша премія з графіки Академії мистецтв СРСР.
  • 1979—1981 — стипендіат СХ СРСР
  • 1980 — гран-прі Всесоюзної виставки «Молодість країни», Ташкент
  • 1981 — лауреат Всесоюзної премії ім. Ленінського комсомолу. 1983 — гран-прі міжнародного конкурсу «За мир», Берлін
  • 1983—1988 — премії на міжнародних бієнале графіки в Братиславі, Любляні, Кракові
  • 1985 — спеціальний приз Першої трієнале антифашистського мистецтва в Майданеку (Польща)
  • 1987 — відзначений почесним званням «заслужений художник України»
  • 1990 — стипендія міста Лейпцига
  • 1990 — нагороджений Великою золотою медаллю Академії мистецтв СРСР
  • 1996—1999 — працював в Іспанії
  • 20002002 — головний художник фільму Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу»
  • 2003 — Золота медаль Національної академії мистецтв України
  • 2004 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
  • 2004 — член-кореспондент Академії мистецтв України
  • 20052007 років задіяний як художник-постановник у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба».
  • 2008 — почесний приз фонду «Україна-3000» за внесок у розвиток українського кінематографа
  • 2008 — відзначений почесним званням «народний художник України»

Родина[ред. | ред. код]

Син Сергія Георгійовича, Антон Сергійович Якутович, був живописцем. Художницею була і його дружина Ольга Якутович.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Митець мав глибоко індивідуальний почерк, досконало володів різними технічними засобами графічного мистецтва, зокрема офорту.

Ще в студентські роки виявив тяжіння до створення епічних циклів ілюстрацій до відомих творів світової та вітчизняної літератури.

У доробку видатного майстра ілюстрування 160 видань, серед яких і 17 томів модерної української літератури.

Упродовж останніх років з ілюстраціями С.Якутовича побачили світ книги, які стали вагомим здобутком національної культури, отримали широке визнання шанувальників книжкового мистецтва як в Україні, так і за її межами. Видання роману Ліни Костенко «Берестечко», ілюстроване Сергієм Якутовичем, яке вийшло у видавництві «Либідь», було визнано найкращою ілюстрованою і художньо оформленою книжкою, представленою на виставці-ярмарку в Ахгабаді[4].

Вартий уваги внесок митця в кінематограф. С.Якутович брав участь як головний художник у створенні художнього фільму  Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу», телефільмів «Ще як ми були козаками», «Загублений рай» (за Миколою Гоголем), «Останній гетьман». А 2005 року долучився до створення фільму російського режисера Володимира Бортка «Тарас Бульба».

Основні графічні роботи[ред. | ред. код]

Твори зберігаються[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1981 — лауреат премії Ленінського комсомолу
  • 1986 — Заслужений художник УРСР
  • 1983 — володар Гран-прі на берлінській виставці-конкурсі «За мир»
  • 1985 — спеціальна премія на Трієнале мистецтв «Проти фашизму» у Майданеку (Польща)
  • 1985 — почесна премія «Берлінале» у Берліні
  • 1990 — золота медаль Академії мистецтв СРСР
  • 2003 — золота медаль Академії мистецтв України
  • 2004 — Національна премія України ім. Тараса Шевченка за цикл графічних творів
  • 2008 — Народний художник України
  • 2010 — Нагорода Російської Академії киномистецтв «Золотий Орел»
  • 2011 — Міжнародна премія Гоголя в Італії
  • 2013 — Академік Національної Академії мистецтв України

Смерть та поховання[ред. | ред. код]

Помер 27 червня 2017 року у Києві[5]. Похований 29 червня на Байковому цвинтарі в столиці України[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://konshu.org/section/graphic/yakutovich-sergey.html
  2. У Києві помер художник Сергій Якутович // VectorNews, 27.06.2017. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 27 червня 2017.
  3. Якутович, Сергій Георгійович (2008). Незавершений проект. Альбом (українська) . Київ: Грамота. с. 312 с. ISBN 978-966-349-174-5.
  4. На Шостій Міжнародній книжковій виставці-ярмарку у Ашгабаті українські книги отримали нагороди в номінаціях «Найкращий художник» та «Дитяча книга» //Українське радіо, 2.10.2011
  5. Помер український художник Сергій Якутович /Українські національні новини, 27.06.2017/. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  6. У Києві поховали українського художника Сергія Якутовича /Укрінформ, 29.06.2017/. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 29 червня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]