Якутські стрільці — Вікіпедія

Якутські стрільці — воїни 3-ї, 19-ї та 40-ї окремих лижних бригад у складі 12-го гвардійського стрілецького корпусу, сформованих здебільшого з мешканців Якутії.

Історія[ред. | ред. код]

Бригади, сформовані в Уральському військовому окрузі з якутів-мисливців, прибули на Північно-Західний фронт 15 лютого 1943 року і майже відразу вступили в бій.

У період з 23 по 25 лютого 1943 війська 27-ї армії Північно-Західного фронту проводили наступальну операцію по всьому фронту з метою розгромити староруське угруповання противника і вийти у напрямку на Шимськ.

Три окремі лижні бригади, які мали у своєму складі до 40 % якутів, отримали завдання: глибоким обходом через Ільмень заволодіти його південним берегом на ділянці Устрека, Ужин та мисом на сході. Після захоплення Борисова, Великого Ужина, Великого Воронова, Балагіжи наступати на Стару Русу і перерізати шосейну дорогу Стара Руса — Шимськ. Повністю виконати завдання воїнам не вдалося.

23 лютого почався наступ. Бійці лижних бригад у білих маскувальних халатах здійснили марш, швидкість руху якого становила 2—3 кілометри на годину. О 23 годині 19-та бригада минула Маяк Залізний і втратила зв'язок з іншими. 2-й батальйон, виділений в головний загін, розпочав бій у селі Рєтльо та заволодів ним. 1-й і 3-й батальйони зав'язали бій у селах Заднє поле, Гірка, Солобсько. Ворог знаходився на високому ільменському березі, а якутські стрільці змушені були наступати через відкритий простір, по скрижанілому Ільменю. Коли якутці наближались до берега, по них вдарила артилерія, одночасно відбувалось бомбардування з повітря. У кінці дня втрати 19-ї бригади в особовому складі становили до 30 %. Ті воїни, що не загинули від куль і бомбардування, потонули у водах Ільменю. Це був перший і останній бій 19-ї бригади.

У боях за Ільмень, що тривали до 10 березня, бригада зазнала величезних втрат і була практично знищена, її залишки влилися в 150-ту стрілецьку дивізію, яка пройшла шлях до Берліна, і штурмувала Рейхстаг.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • 20 листопада 1968 року край дороги від озера Ільмень до села Буреги було встановлено обеліск з написом: «Вічна слава воїнам-якутцям, загиблим в боях за звільнення Староруського району від німецько-фашистських загарбників у 1943 році» (рос. «Вечная слава воинам-якутянам, погибшим в боях за освобождение Старорусского района от немецко-фашистских захватчиков в 1943 году»). У день відкриття пам'ятника члени делегації Якутії висипали на фундамент жменю землі і вилили ленську воду в Ільмень.
  • 19 травня 2000 року в селі Заднє Поле відбулося відкриття меморіалу братнього поховання воїнів-якутців, загиблих при штурмі озера взимку 1943 року. Автор проєкту — Д. Савінов. Нижня частина пам'ятника, що виконана з мармуру, символізує розколоту крижину, по всьому периметру якої розташовується шість 8-метрових стел, що зображують каркас північного житла, яке якути називають ураса. Всередині споруди знаходяться гранітні плити, що нагадують саркофаг (так раніше в Якутії ховали померлих). Саме на цих плитах викарбувано імена загиблих — приблизно 250 прізвищ[1]. Але існує припущення, що їх загинуло набагато більше[2].
  • У Якутську зведено меморіал, який отримав назву «Журавлі над Ільменем»[3].

У літературі[ред. | ред. код]

Відомий якутський поет Сергій Васильєв написав поему «Священний Ільмень», присвячену подвигу земляків[4].

Священный Ильмень

Те года,
Когда твоя вода
Плакала
Мученьями
людскими,
И ржавела кровью

Как руда …

У кіно[ред. | ред. код]

Фільм «Журавлі над Ільменем» транслювався також на каналі «Культура»[6].

  • У 2008 році компанія «Саха» зняла документальний фільм «Живі голоси війни». Одна з серій була присвячена загибелі 19-ї бригади.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • У пам'ять про окрему 19-й бригаді одна з вулиць Старої Руси стала називатися вулицею Якутських стрільців.
  • У місті Якутськ одна з вулиць отримала назву Ільменська, на згадку про бої земляків на озері Ільмень.
  • Щороку проводиться «Лижний десант», в якому беруть участь учні зі Старої Руси, Староруського району та Якутії[7][8].

Література[ред. | ред. код]

  • Дементьев К. И., Дементьева М. А. Печатное слово о Старой Руссе / Новгород, 1990. — С. 136—137.
  • Именем героя названы: Рек. указатель литературы. — Л., 1979. — С. 103.
  • Горбаневский М. В., Емельянова М. И. Улицы Старой Руссы: История в названиях. — М.: Медея, 2004. — С. 290—291.
  • Петров Д. Д. Якутяне в боях на озере Ильмень/Якутск 2003 Издательство ЯГУ[недоступне посилання з травня 2019] (PDF)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У повідомленні ІТАР-ТАРС від 19 травня 2000 року про відкриття меморіалу на озері Ільмень повідомлялося, що він створений на згадку про 255 воїнів-якутців, що героїчно загинули у лютому 1943 року під Старою Русою.
  2. ↑ У літературі зустрічаються дані про 500 чи навіть 597 загиблих з 700 прибулих.
  3. ↑ «Земля, омытая кровью» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ О С. С. Васильеве и его поэме(рос.)
  5. ↑ «План мероприятий к 60-летию Победы»[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
  6. ↑ «Журавли над Ильменем»" покажут на канале «Культура»[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
  7. ↑ Лыжный десант[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
  8. ↑ Лыжный десант (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Якутські_стрільці&oldid=39196534