French
DeutschЯремчук Олександр Олександрович — Вікіпедія
| Яремчук Олександр Олександрович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 20 березня 1989 Добровеличківка Кіровоградська область | |
| Смерть | 24 серпня 2014 (25 років) Петрівське (численні поранення з вогнепальної зброї, несумісні з життям) | |
| Громадянство |  Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2010—2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Десантні війська | |
| Формування |  1-а рота 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| | ||
Яремчук Олександр Олександрович (нар. 20 березня 1989, Добровеличківка Кіровоградська область, Українська РСР — пом. 24 серпня 2014, біля села Петрівське (Шахтарський район) Донецької області) — український військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький). Вчитель історії за освітою. Загинув під час вивезення поранених з кургану Савур-могила біля мосту на виїзді з села Петрівське (Шахтарський район) Донецької області[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Яремчук народився 1989 року у селищі Добровеличківка на Кіровогорадщині. Здобув освіту вчителя історії.
У 2010 році підписав контракт на військову службу. Під час російсько-української війни служив молодшим сержантом 1-ї роти 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький).
Олександр Яремчук разом із спецпризначенцями на пікапі Mitsubishi L200 24 серпня 2014 року забрали поранених з кургану Савур-могила. Біля мосту на виїзді з села Петрівське (Шахтарський район) Донецької області машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками, які вбили поранених. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Можливо, його тіло разом зі зниклими Темуром Юлдашевим та Віктором Самойловим знайшли в одній могилі біля села Петрівське.
Невизнання загибелі[ред. | ред. код]
Щонайменше до 5 вересня 2014 року вважалось, що він знаходився у полоні у бойовиків[2]. Мати Олександра не визнає сина загиблим навіть після експертизи ДНК і наполягає на повторній експертизі.
Тіло захоронене на Кушугумському кладовищі[3]. Був у камуфльованому одязі «британка», татуювань нема[4]
Залишилися батьки і сестра. Мама Вікторія Яремчук є членом координаційної ради об'єднання зниклих безвісти «Надія».[5]
Вшанування[ред. | ред. код]
- Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список кіровоградців, які зникли безвісти в зоні АТО (ФОТО). Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ Сепаратисты опубликовали документы якобы погибших украинских военных [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Рідні шукають зниклого безвісти кіровоградського спецпризначенця // «Точка доступу», 1 жовтня 2014 [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Яремчук Олександр Олександрович (пошук) [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.]
ДНК-експертиза, пророцтва екстрасенсів, атаки на сторінку «Правого сектору». Мати спецназівця не вірить у загибель сина // «Цензор. НЕТ», 26 вересня 2016 [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.) - ↑ Яремчук Олександр Олександрович. Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ «Сильні духом. Мами». У Кропивницькому представили портрети жінок, які втратили синів на війні
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |